Постанова Рівненський апеляційний суд № 555/145/25

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 серпня 2025 року м. Рівне Справа № 555/145/25 Провадження № 22-ц/4815/733/25 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В., за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Руслана Віталійовича на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" про розірвання договору оренди землі, в с т а н о в и в : У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання трьох договорів оренди земліта стягнення заборгованості з орендної плати та пені. Вказує, що відповідач не сплачував орендну плату за 2023 та 2024 роки, що призвело до заборгованості у розмірі 11 800 гривень. 17.01.2025 року на рахунок позивача надійшли два платежі по 4725,75 гривень за 2023 та 2024 роки. Орендна плата за 2023 рік надійшла з простроченням на 381 день, а за 2024 рік на 16 днів. Це підтверджує систематичність порушення зобов`язання (два і більше разів). Відповідачем сплачено 9451,50 гривень (з комісією 9499,00 гривень) за два роки, тоді як загальна сума мала становити 11800,00 гривень. Таким чином, наявна недоплата у розмірі 2301,00 гривень. Пунктом 15 договорів передбачено нарахування пені у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивач вимагає стягнути пеню у розмірі 2389,50 гривень. Пункт 14 договорів передбачає перегляд розміру орендної плати за письмовою згодою сторін один раз на рік, зокрема, у разі зміни коефіцієнтів індексації. Відповідач жодного разу не переглядав розмір орендної плати, незважаючи на звернення позивача та наявність коефіцієнтів індексації за 2022-2024 роки. Позивач 07.08.2024 року направляла заяву з проханням перераховувати кошти на банківські реквізити, а 18.10.2024 року зверталася із заявою, де вказала на порушення строків сплати за 2023 рік та порушення пункту 14 договорів, просила розірвати договори. Ці заяви були проігноровані відповідачем. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій вказує на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що систематична несплата орендної плати (два і більше випадки), а також систематична сплата не у повному обсязі, є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання, незалежно від того, чи виплачена заборгованість у подальшому. Апелянт зазначає, що договори оренди землі не містять домовленості між сторонами про обов`язок сплати податків з погодженої та нарахованої орендної плати, тому орендна плата мала бути сплачена у повному розмірі, визначеному договорами. Крім того, вказує, що суд першої інстанції фактично визнав існування заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки провів власний розрахунок пені, проте своїм рішенням пеню не стягнув. Наголошує, що відповідач жодного разу не переглядав розмір орендної плати, незважаючи на звернення позивача (включно з письмовою заявою 18.10.2024) та наявність коефіцієнтів індексації за 2022-2024 роки (2022 рік 1,1; 2023 рік 1,051; 2024 рік 1,12). Просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі позивач) є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 5620455700:05:001:0325, 5620455700:02:001:0212, 562055700:08:002:0017, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №257600. 08.04.2019 позивач уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» договір оренди землі, в пункті 2 якого зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, з кадастровим номером 5620455700:05:001:0325, загальною площею 0,92 гектарів та у відповідності до абзацу 2 пункту 19 договору оренди землі передала орендарю 08.04.2020. 09.08.2019 позивач уклала з відповідачем договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5620455700:02:001:0212, загальною площею 3,40 гектарів та у відповідності до абзацу 2 пункту 19 договору оренди землі передала орендарю 14.08.2019. 04.09.2020 позивач уклала з відповідачем договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 562055700:08:002:0017, загальною площею 0,57 гектарів та у відповідності до абзацу 2 пункту 19 договору оренди землі передала орендарю 04.09.2020. Пунктом 10 договорів від 08.04.2019 та 09.08.2019 встановлено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня поточного року оренди земельної ділянки, починаючи з 2020 року. Пунктом 10 договору від 04.09.2020 встановлено, що орендна плата нараховується та виплачується у такі строки: щорічно з 01 по 31 грудня поточного року оренди земельної ділянки. Згідно договору оренди землі від 30.12.2019 року, предметом якого виступає право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5620455700:05:001:0325, площею 0,92 га, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою становить 2 000 (дві тисячі) гривень. Згідно договору оренди землі від 04.09.2020 року, предметом якого виступає право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5620455700:08:002:0017, площею 0, 57 га, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою становить 1 300 (одна тисяча триста гривень). Згідно договору оренди землі від 09.08.2019 року, предметом якого виступає право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5620455700:02:001:0212, площею 3,39 га, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою становить 2600 (дві тисячі шістсот) гривень. Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, позивачка обґрунтовувала заявлені позовні вимоги систематичним невиконанням орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати (за 2023 та 2024 роки) за укладеними договорами оренди. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апелянт вказує на неврахування судом п. 14 договорів оренди землі щодо можливості перегляду розміру орендної плати. Так, відповідно до пункту 14 договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 5620455700:05:001:0325; 5620455700:02:001:0212; 5620455700:08:002:0017, розмір орендної плати переглядається за письмовою згодою сторін один раз на ріку, у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством; - в інших випадках, передбачених законом. Водночас пунктом 33 договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 5620455700:05:001:0325; 5620455700:02:001:0212 та пунктом 31 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5620455700:08:002:0017 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Крім того, частиною другою статті 23 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. За змістом статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Тобто обов`язок перегляду розміру орендної плати залежить від наявності певних умов, зазначених в пункті 14, які можуть настати, а можуть і не настати у відповідний рік. У будь-якому разі після настання вказаних умов одна зі сторін повинна ініціювати зміни до договору, однак в матеріалах справи відсутні докази звернень позивача з пропозицією змін до договору. У разі ж якщо сторони не досягли згоди то належним способом захисту інтересів позивач є звернення до суду з вимогами про внесення змін до договору оренди землі, а не з вимогами про розірвання договору оренди землі, що відповідає ст. 30 Закону України "Про оренду землі". Проте позивачка з такими вимогами в межах даної справи не зверталася. Не було надано суду також доказів звернення нею до суду з такими вимогами раніше. Застосувавши приписи статтей 167.1, 162, 170, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що із суми орендної плати утримуються 18 % податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 1,5 % військового збору. Після вирахування цих податків сума, яку Позивач має отримати, становить 4 749,50 гривень (5900 гривень (18 % + 1,5% = 4 749,50 гривень) за користування трьома земельними ділянками. Відтак доводи щодо сплати оренди не у повному обсязі судом відхиляються. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17, зазначено, що суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати. Ця ідея сприяє принципу збереження договору. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. Під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, приймається до уваги наскільки сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19). Встановлено, що 17 січня 2025 року відповідачем було здійснено розрахунок орендної плати за 2023 та 2024 роки, про що свідчать платіжні інструкції: 1) платіжна інструкція № 18 від 17.01.2025 року. Призначення платежу орендна плата за землю за 2023 рік. Сума 4 749,50 гривень; 2) платіжна інструкція № 3 від 17.01.2025 року. Призначення платежу орендна плата за землю за 2024 рік. Сума 4 749,50 гривень. Вказане свідчить, що орендна плата за 2023 рік сплачена із затримкою понад рік, що є істотним порушенням умов договорів. Щодо сплати оренди за 2024 рік, то прострочення становило 16 днів. Тобто позивач незначною мірою позбавилась того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому достатньою сатисфакцією порушених прав є передбачена договорами пеня. Крім того, порушення усунуте до подання позовної заяви, що вказує на зацікавленість відповідача у збереженні договорів. Зважаючи на такі міркування, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для розірвання договорів через систематичну несплату орендної плати за землю, проте не погоджується з висновками суду про відмову у стягненні пені. Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 15 укладених договорів передбачено, що у разі несплати орендної плати з вини орендаря у строки, визначені договорами, нараховується пеня в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення. Як встановлено вище, за користування трьома земельними ділянками підлягало сплаті 4749,50 грн орендної плати за кожен рік. Відповідно до умов договорів оплата мала бути здійснена до 31 грудня відповідного року, однак фактично її було сплачено 17 січня 2025 року за 2023 рік та за 2024 рік. Таким чином: Пеня за 2023 рік становить 1814,31 грн (4?749,50 грн ? 382 дні ? 0,1%) Пеня за 2024 рік становить 75,99 грн (4?749,50 грн ? 16 днів ? 0,1%) Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Водночас за змістом пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупиняється. Воєнний стан було введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №?64/2022, затвердженим Законом України №?2102-IX того ж дня і триває дотепер. З огляду на викладене, позовна давність не є пропущеною позивачем. У підсумку до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає пеня у розмірі 1890 грн 30 коп. (1814,31+75,99). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, спростовує висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, тому рішення в цій частині не може залишатися чинним. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, сума майнових вимог за позовом становила 4643 грн 30 коп., з яких задоволено 1890 грн 30 коп., тобто 40,71% . До сплати за подання позову за майнові вимоги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 968,96 грн, а за подання апеляційної скарги 1453,44 грн. Оскільки позивачка є інвалідом 2 групи і тому звільнена від сплати судового збору, то на користь державного бюджету з відповідача слід стягнути 985,91 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Руслана Віталійовича задовольнити частково. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" на користь ОСОБА_1 1890 гривень 30 копійок пені за несвоєчасну сплату орендної плати за 2023 рік та за 2024 рік відповідно до договорів про оренду земельних ділянок із кадастровими номерами 5620455700:05:001:0325; 5620455700:08:002:0017; 5620455700:02:001:0212. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" на користь держави 985 гривень 91 копійку судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М. Шимків С.С.