Постанова 4805 № 285/1575/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/1575/25 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б. Номер провадження №33/4805/657/25 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника адвоката Барановського І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Барановського Ігоря Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 09 березня 2025 року о 01-17 год по вул. Соборності в м. Звягелі керував транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 через свого захисника Барановського І.І. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, дії працівників поліції скаржник вважає незаконними, а саме: адміністративні матеріали не складались у присутності водія, не надавались йому на ознайомлення із правом надати пояснення, права не роз`яснювались, тому є неналежними та недопустимими доказами. Крім того, працівники поліції висловлювались нецензурною лайкою по відношенню до водія у присутності його малолітнього сина. На підставі викладеного захисник вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника адвоката Барановського І.І., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266446 від 09 березня 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09 березня 2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду та підпису відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до закладу охорони здоров`я Звягельська багатопрофільна лікарня, від проходження огляду відмовився; розпискою про роз`яснення прав передбачених ст. 63 Конституції України, та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; відеозаписами з портативних нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля. Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції за допомогою проблискових маячків під час дії комендантської години зупинили автомобіль Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , з водійського місця вийшов ОСОБА_1 та разом із малолітньою дитиною зайшли до приміщення готелю. Працівник поліції виказав підозру про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння у зв`язку із різким запахом алкоголю з ротової порожнини. На пропозицію поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора Драгер або у медичному закладі водій однозначно та категорично відмовився. При цьому поліцейський роз`яснив водію наслідки відмови від проходження огляду та складення відповідного протоколу й матеріалів, які в подальшому направляються до суду. Далі водію роз`яснили права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Протягом усієї бесіди ОСОБА_1 відмовлявся йти на контакт з працівниками поліції, поводив себе грубо, заперечував зупинку його поліцейськими. За результатами дослідження долучених відеозаписів суд оцінює поведінку ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце зупинки транспортного засобу працівниками поліції, як спробу уникнути притягнення його до адміністративної відповідальності. Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки хоча останній наданий фрагментами, проте з його допомогою можна відтворити обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника щодо незаконності дій працівників поліції під час складання адміністративних матеріалів суд вважає надуманими у зв`язку з наступним. Судом встановлено, що хоча й відеозаписами не зафіксовано складення адміністративних матеріалів у присутності водія та надання їх на ознайомлення, проте зібрані у справі докази свідчать про надання працівниками поліції водію такої можливості із роз`ясненням йому його прав. Натомість дії ОСОБА_1 після зупинки його транспортного засобу свідчать про спробу втекти від працівників поліції під час руху за кермом по місту після увімкнення ними проблискових маячків синього та червоного кольору, а після зупинки до приміщення готелю, а також про відсутність у нього наміру проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, від участі у оформленні адміністративних матеріалів ОСОБА_1 навідріз відмовився, поводив себе зухвало. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього. Щодо посилання скаржника на вживання працівниками поліції ненормативної лексики у спілкуванні з ОСОБА_1 , суд першої інстанції надав оцінку вказаним діяв працівників поліції, направивши начальнику Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області відповідне звернення щодо вжиття необхідних заходів до вказаних службових осіб. Під час апеляційного перегляду не підтвердились аргументи захисника щодо неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів. Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доводи скаржника не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Барановського Ігоря Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь