Постанова 4823 № 740/2371/25

Справа № 740/2371/25 Головуючий у 1 інстанції Дударець Д. В. Провадження № 33/4823/581/25 Категорія - ч. 1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Салая Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу захисника Кравченка В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року, У С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору. Місцевим судом установлено, що 01 травня 2025 року, о 07:34 год ОСОБА_1 по вул. Станіслава Прощенка, 49 у м. Ніжині Чернігівської області, керував автомобілем RENAULT-MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я Ніжинської ЦМЛ водій відмовився під запис на бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати її та провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що поліцейськими не було роз`яснено ОСОБА_1 про наслідки складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, і жодної інформації про розмір штрафу, а також про позбавлення права керування транспортним засобом не надали. Також вказує, що поліцейськими не було зазначено ознак сп`яніння. Зауважує, що ознаки сп`яніння повинні бути очевидними, а не удаваними, адже поведінка, жести, які відображені на відеозаписі, не вказують на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння на момент зупинки та після. Стверджує, що відеозапис по справі є небезперевним. Наголошує на порушенні поліцейськими огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому такий огляд вважає недійсним. Також наголошує на відсутності доказів по справі події адміністративного правопорушення та наявності в діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що не було ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені Конституцією України та КУпАП, що позбавило права на захист щодо отримання правничої допомоги, та порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015. Просить врахувати, що позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 поставить його та членів сім`ї за межу виживання, оскільки він працює водієм. Також вказує на неналежне повідомлення судом про розгляд справи саме 04 червня 2025 року, адже жодних повісток ОСОБА_1 не отримував. На адресу апеляційного суду захисник Кравченко В.В. надіслав заяву про проведення судового розгляду без його участі, апеляційну скаргу просив задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_1 у засідання апеляційного суду не з`явився, судом був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи. яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року була затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З контексту п. 7 розділу 1 Інструкції вбачається наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов`язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров`я. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 316679 від 01.05.2025 ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився, який він власноруч підписав.(а.с. 2). Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.04.2025, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, огляд не проводився. (а.с. 3). Згідно Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у ОСОБА_1 поліцейськими установлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, огляд на стан сп`яніння не проводився, від підпису якого відмовився (а.с. 4). Згідно розписки гр. ОСОБА_2 , останній зобов`язався доставити транспортний засіб RENAULT-MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , за місцем проживання водія. (а.с. 5). Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як було зупинено автомобіль RENAULT-MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейськими повідомляє про ведення відеофіксації та про причину зупинки, а саме порушення п. 2.3 в) водій не користувався паском безпеки. Під час спілкування з водієм поліцейський повідомляє, що вбачає у нього ознаки сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. На запитання поліцейського чи вживав водій алкогольні напої, останній відповів, що не вживав, серце хворе. Поліцейський пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер чи у лікаря-нарколога, на що водій відповів, що нікуди не поїде, оскільки знаходиться на роботі. Поліцейський даний факт розцінює як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та повідомляє про складання протоколу стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП п. 2.5, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, та наголошує, що пункт 2.5 ПДР зобов`язує водія пройти огляд на вимогу поліцейського. Поліцейський ознайомлює водія із змістом протоколу та відсторонює від керування транспортного засобу. Будь-яких заперечень водій не виказував. За таких обставин, апеляційний суд визнає цей відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відтак, доводи захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Твердження в скарзі про те, що огляд на стан сп`яніння поліцейськими був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкцій щодо порядку проведення огляду, апеляційним судом визнається упередженим і до уваги не приймається Доводи у скарзі про те, що поліцейськими не було зазначено ознак сп`яніння і ознаки сп`яніння повинні бути очевидними, а не удаваними, адже поведінка, жести, які відображені на відеозаписі, не вказують на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння на момент зупинки та після не є слушними. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Як вбачається з протоколу, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також Акту огляду, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 установлено запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Відповідно до п. 2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому, за змістом указаних нормативних документів оцінка наявності ознак сп`яніння водія є суб`єктивним припущенням поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке базується на ознаках, визначених у нормативних документах, яке за своїм змістом може відрізнятись від сприйняття цієї обставини іншими особами. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказані ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 , де на місці події з приводу відсутності вказаних ознак останній заперечень не висловив. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що положеннями ПДР (п. 2.5) передбачений обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського, без з`ясування при цьому обгрунтованості висунутої поліцейським вимоги в частині наявності у особи ознак певного виду сп`яніння. Посилання апелянта на відсутність безперервності відеозапису є безпідставними, оскільки у цій справі фіксація правопорушення відбувалася безперервно та з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року та п. 5 Розділу ІІ Наказу МВС від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», яким передбачено, що: «5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу». Як вбачається з відеозапису, у ньому зафіксовано весь перебіг події, а також зафіксовано порядок оформлення матеріалів. Між тим, в апеляційній скарзі не вказано, які обставини, що істотно можуть вплинути на висновки по суті правопорушення, поліцейським не були зафіксовані під час використання відеофіксації. Доводи захисту про не роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених Конституцією України та КУпАП, хоча і мало місце, проте, згідно відеозапису водій особисто не заперечував факту керування автомобілем, повністю усвідомлював вимогу поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі, загалом розумів ситуацію, в якій опинився, будь-яких пропозицій чи зауважень з його боку не надходило. Стосовно тверджень апелянта про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи, то слід зазначити таке. З матеріалів справи вбачається, що поліцейськими на місці події було повідомлено про дату розгляду справи у суді на 15.05.2025. Від ОСОБА_1 15.05.2025 надійшла заява про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та зверненням за правовою допомогою. Проте, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, який відбувся 04 червня 2025 року. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення визначено обов`язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак стаття 130 цього Кодексу до такого переліку не входить. Крім того, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що у суду першої інстанції були підстави для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Будь-яких суттєвих порушень прав особи на захист апеляційний суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 завчасно повідомлявся про розгляд справи, був обізнаний про складання стосовно нього 01.05.2025 року протоколу про адміністративне правопорушення та мав достатньо часу для з`явлення до суду. Крім того, враховується, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. При винесенні рішення апеляційний суд не може взяти до уваги інші доводи сторони захисту, оскільки такі в повному обсязі спростовуються відеозаписом, та розцінює критично невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, оскільки воно повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження. Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. Доводи апелянта апеляційний суд розцінює як такі, що мають формальний характер і спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови суду, апеляційний суд не вбачає. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. З метою доступу до правосуддя вважаю за необхідне поновити захиснику Кравченку В.В. строк на апеляційне оскарження постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику Кравченку В.В. строк на апеляційне оскарження постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року. Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Кравченка В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяГ. А. Салай