Ухвала КАС ВС № 200/12/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 07 серпня 2025 року м. Київ справа №200/12/25 адміністративне провадження № К/990/31054/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 200/12/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок встановленої втрати 25% працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталося 24.04.2022, встановленої під час первинного огляду органами МСЕК, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року № 8/в; зобов`язання повторно розглянути заяву щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням втрати 25% працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталася 24.04.2022, встановленої під час первинного огляду органами МСЕК; зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням втрати 25% працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталася 24.04.2022, встановленої під час первинного огляду органами МСЕК відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 40 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року № 8/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, внаслідок встановленої втрати 25% працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталася 24.04.2022, встановленої під час первинного огляду органами МСЕК. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням втрати 25% працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталася 24.04.2022, встановленої під час первинного огляду органами МСЕК 20.09.2023 та вжити заходів щодо її виплати. 22.07.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, в якій скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), а також на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19 та від 02.04.2024 у справі № 260/2081/23). Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктами 3, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом спору у цій справі є відмова Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №

975. Сумський окружний адміністративний суд в ухвалі від 06.01.2025 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі. Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: не врахування судами правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19 та від 02.04.2024 у справі № 260/2081/23. Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити таке. Так, Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19 сформулював висновок у подібних правовідносинах з питання призначення та виплати грошової допомоги у зв`язку з встановленням ступеню втрати працездатності у зв`язку із травмою, що пов`язана із захистом Батьківщини про те, що: «у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає». Водночас, Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у подібних правовідносинах, повертаючи справу № 260/2081/23 на новий розгляд, вказав, що суди попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо наявності у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, вважаючи непропущеним встановлений пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тримісячний строк, не встановили обставини, що спричинили пропуск такого строку, зокрема ті, що передували отриманню довідки МСЕК, в тому числі коли саме документи надійшли до МСЕК, чи були наявні інші непереборні обставини, що могли спричинити затримку видачі МСЕК відповідної довідки та чи вживала позивачка дії щодо прискорення розгляду МСЕК її документів. У контексті вказаного, Верховний Суд зауважує, що задовольняючи позовні вимоги у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач негайно після незаконного звільнення розпочав процедуру проходження МСЕК, яка звершилась отриманням довідки про часткову втрату працездатності (25%) лише 20.09.2023. Судами зазначено, що позивача незаконно звільнено з військової служби 02.05.2022, а відтак за приписами пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ тримісячний строк закінчувався 02.08.2022. Разом з тим, як зазначено вище, суд поновив позивача на військовій службі з дати звільнення. Військова частина протиправно поновила позивача на військовій службі лише у серпні 2024 року. Водночас, довідка МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності фактично видана 20.09.2023, а тому суди дійшли висновку про поважність та незалежність від позивача причин пропуску законодавчо встановленого строку для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. Задовольняючи позовні вимоги суди вказали, що після звільнення з військової служби позивач вчиняв всі необхідні дії, направлені на встановлення йому ступеню втрати працездатності, діяв без необґрунтованих зволікань, а порушення строків поновлення на службі і видачі довідки МСЕК після спливу 3-х місяців з дня звільнення позивача з військової служби, було спричинено обставинами, які не залежали від його волевиявлення. Отже, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника неврахування висновків Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із зазначеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19 та від 02.04.2024 у справі № 260/2081/23, а доводи касаційної скарги жодним чином їх не спростовують. Також, судами попередніх інстанцій враховано висновки, сформульовані Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17, від 12.03.2019 у справі № 760/18315/16-а, у яких Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме: права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації. Разом з тим, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи, що висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із зазначеними правовими позиціями Верховного Суду, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В цілому мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про задоволення позову, відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23 та від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях. Також Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із висновком суду апеляційної інстанції, зазначеним в рішення, яке оскаржується, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень. Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив. Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 200/12/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя - доповідач: С.М. Чиркін Судді: В.М. Шарапа Я.О. Берназюк