Постанова 4818 № 619/3179/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 619/3179/24 Головуючий 1-ї інстанції Жорняк О.М. Провадження № 33/818/185/25 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 28.04.2024 року о 18 год. 48 хв., ОСОБА_1 у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській керував транспортним засобом ВАЗ-2107, в стані алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився на бодікамеру №1113028336/26, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що він не керував транспортним засобом, поліцейськими було порушено вимоги ст.35 Закону України «Про національну поліцію». Також поліцейські не надали на його вимогу сертифікат відповідності стосовно технічних характеристик та справності самого приладу, який вимірює вміст алкоголю, його не було відсторонено від керування транспортними засобами. Мотиви суду Судом апеляційної інстанції неоднократно призначались судові засідання по цій справі. 12.03.2025 року захисник Шкляр І.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 12.03.2025 року, посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Також, 09.04.2025 року захисник Шкляр І.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 09.04.2025 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не зможе з`явитись в судове засідання у зв`язку з перебуванням у рейсі і знаходиться за межами Харківської області. Крім того, 27.05.2025 року захисник Шкляр І.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 28.05.2025 року, посилаючись на перебуванні на стаціонарному лікуванні. 06.08.2025 року захисник Шкляр І.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 06.08.2025 року, посилаючись на незадовільний стан здоров`я. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання призначене на 06.08.2025 року не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та його захисник є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.) Суд апеляційної інстанції зобов`язаний ретельно перевірити не лише, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час апеляційного розгляду, але й з`ясувати причини неприбуття цих учасників в судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема у разі визнання поважними причини їх не прибуття. Апеляційний суд зазначає, що поважною причиною неприбуття особи, пов`язаною із її хворобою, відноситься не просто факт перебування її на лікарняному, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад, та інше захворювання, яке об`єктивно унеможливлює з`явлення особи на виклик. У повідомленні про відкладення розгляду справи має міститися конкретна інформація щодо об`єктивної неможливості з`явлення до суду з огляду на тяжкість захворювання або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуваннямабо вагітністю, що є необхідною передумовою обґрунтованості ухваленого судом рішення про відкладення апеляційного розгляду, а також запобігання зловживанням процесуальними правами та дотримання розумних строків. Разом з цим, вирішуючи питання про можливість проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає, що він будучи належним чином повідомленим про судове засідання призначене на 06.08.2025 року не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.. Крім того, апеляційний суд зазначає що ані ОСОБА_1 ані його захисник не виявили бажання скористатися можливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у разі неможливості прибути безпосередньо до апеляційного суду, своєї правової позиції у будь-який інший доступний спосіб не висловили (письмові пояснення, заперечення, доповнення, тощо). За змістом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат є фахівцем у галузі права, а відтак обізнаний із нормами права. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені захисником у клопотанні про відкладення розгляду справи, призначеного на 06.08.2025 року, оскільки адвокат в силу своїх професійних прав та обов`язків, які передбачені договором про надання правової допомоги, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та який є юристом, що надає професійну правову допомогу учасникам правовідносин і якій відомо, що діючим КУпАП чітко встановлено процедуру та строки розгляду апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд вважає, що особа, яка подала апеляційну скаргу, належним чином та завчасно була повідомлена про час та місце судового розгляду і мала можливість спланувати розклад роботи і бути присутнім в судовому засіданні апеляційного суду з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги переносився за клопотанням апелянта та йому надавався достатній строк як для підготовки до розгляду,., Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відповідно до статті 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення. Пунктом 1 ч.1 ст.255 КУпАП встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, крім іншого, статтями 124, 130 КУпАП. Встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП. Відповідно до вимог ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАПє абсолютно визначеною та за своєю структурою є складною нормою права, тобто містить два або більше обов`язкових правил поведінки та закріплює однозначне правило поведінки, а саме керування транспортними засобами особами: - в стані алкогольного сп`яніння; - в стані наркотичного чи іншого сп`яніння; - під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; - передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судом встановлено, що 28.04.2024 року о 18 год. 48 хв.у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській, 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2107, з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка особи, що не відповідає обстановці (порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло). Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився під відео на бодікамеру №1113028336/26, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 014783 від 28.04.2024 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.04.2024 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. - актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; - копією постанови серії ЕНА №2023913 від 28.04.2024 року, відповідно до якої 28.04.2024 року о 19 год. 33 хв.у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській, 28, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Перевіряючи доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що він керував автомобілем, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями відеозапису, оскільки як убачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на ньому зафіксовано рух автомобіля ВАЗ-2107 та його зупинку на вимогу працівників поліції. Крім того, вказані доводи спростовуються відомостями, встановленими постановою серії ЕНА №2023913 від 28.04.2024 року про те, що водій ОСОБА_2 28.04.2024 року о 19 год. 33 хв.у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській, 28, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР За таких обставин, факт керування автомобілем ОСОБА_2 при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі. Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування ним транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Також, безпідставними є доводи ОСОБА_1 щодо відсутності законних підстав у працівників поліції зупинки транспортного засобу, оскільки вказані твердження спростовуються відеозаписами з бодікамери поліцейського, з яких вбачається, що працівниками поліції було оголошено причину зупинки, так як ОСОБА_1 при повороті не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку та у зв`язку з чим щодо нього було винесе постанову серії ЕНА №2023913 за порушення нимп.9.2.б ПДР. Доводи апелянта про те, що поліцейські не надали на його вимогу сертифікат відповідності стосовно технічних характеристик та справності самого приладу, який вимірює вміст алкоголю є безпідставними, оскільки відповідно до відеозапису, ОСОБА_1 не вимагав надати такі документи та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Перевіряючи твердження ОСОБА_1 про те, що його не було відсторонено від керування транспортними засобами є необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до яких автомобіль було передано водію ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_1 було відсторонено від керування та передано керування іншій особі. Таким чином, відомості, зафіксовані на вказаному відеозаписі, повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам. З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, щопідстав для закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає. Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції в постанові від 17.10.2024 року було допущено описку та помилково зазначено, що 28.04.2024 року о 18 год. 48 хв., ОСОБА_1 у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській керував транспортним засобом ВАЗ-2107, в стані алкогольного сп`яніння, однак відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису наданого працівниками поліції та фактичних обставин справи 28.04.2024 року о 18 год. 48 хв.у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській, 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2107, з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка особи, що не відповідає обстановці (порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло). Допущена описка є технічною, має редакційний характер та будь-яким чином не впливає на суть прийнятого рішення, що дозволяє апеляційному судувиключити з мотивувальної частини постанови судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 посилання на те, що 28.04.2024 року о 18 год. 48 хв., ОСОБА_1 у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській керував транспортним засобом ВАЗ-2107, в стані алкогольного сп`яніння. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників апеляційний суд вважає за необхідне застосувати такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік. Такий вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_1 , а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатні відомості щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості. За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми процесуального права, з ухваленням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Виключити з мотивувальної частини постанови судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати посилання на те, що 28.04.2024 року о 18 год. 48 хв., ОСОБА_1 у смт Пересічне, Харківського району, Харківської області по вул.Михайлівській керував транспортним засобом ВАЗ-2107, в стані алкогольного сп`яніння. В решті постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик