Постанова 4818 № 643/13507/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 05 серпня 2025 року м. Харків справа № 643/13507/24 провадження № 22-ц/818/2587/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Люшні А.І., Мальованого Ю.М., розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2025 року, постановлене під головуванням судді Скотаря А.Ю., - в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2025 року,позовні вимоги задоволено. Припинено з 01.01.2023 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.07.2015 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду та вийшов за межі позовних вимог, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що дитина постійно, а не тимчасово проживає разом зі своїм батьком, який його забезпечує. Зазначає, що дитина зареєстрована разом із матір`ю і вона сама несе витрати по оплаті усіх комунальних послуг, які нараховуються на дитину. Надана довідка про проходження служби позивачем з 07.07.2022 року по 15.11.2024 року, спростовує ту обставину, що дитина постійно проживає з батьком та знаходиться на його утриманні. Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши про наявність підстав для припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки з 01.01.2023 року, а не з моменту звернення до суду з позовом. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки неповнолітня дитина мешкає разом із батьком, тому наявні підстави для припинення стягнення аліментів на дитину на користь матері з 01.01.2023 року. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітній ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом із матір`ю. Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві власності (а.с. 10, 11, 17). З повідомлення Служби у справах дітей по Салтівському району від 17.02.2023 року встановлено, що робочою групою оперативного реагування на повідомлення та заяви з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози щодо його вчинення, 04.01.2023 року відвідана родина ОСОБА_4 . За результатами проведеної роботи неповнолітній зі згоди своїх батьків та за власним бажанням, враховуючи ч.3. ст.160 СК України поїхав мешкати разом із батьком. (а.с. 9). Позивач є учасником бойових дій, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) з 07.07.2022 року по теперішній час (а.с. 19, 37). Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.07.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 травня 2015 року до повноліття дитини. Згідно із розрахунком заборгованості по аліментам державного виконавця Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.10.2023 року у виконавчому провадженні № 50468762 з примусового виконання виконавчого листа № 643/8900/15-ц, заборгованість ОСОБА_1 по аліментами станом на 24.10.2023 року складає 154407,16 грн (а.с. 66-70). Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що до 01.01.2023 року його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , однак з 01.01.2023 року по листопад 2023 року фактично проживав у родині свого однокласника ОСОБА_7 у АДРЕСА_4 і був на повному фінансовому забезпеченні батька. З листопада 2023 року ОСОБА_5 проживає у квартирі АДРЕСА_5 , яка належить позивачу та перебуває на повному його утриманні. 12.05.2022 року ОСОБА_1 вступив до збройних сил України і до дати подання позову боронить Україну у складі Національної гвардії України. Таким чином з 01.01.2023 року відсутні підстави для подальшого стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки син проживає у його квартирі та майже два роки повністю матеріально ним забезпечується. Натомість ОСОБА_1 з огляду на принцип обов`язковості судових рішень зобов`язаний виконувати рішення суду від 27.07.2015 року та сплачувати в примусовому порядку аліменти на користь відповідачки. Просить припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ., у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства"). Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Судом встановлено, що з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дитини на підставі рішення набрало законної сили та виконується позивачем. За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Сімейний кодекс України не містить норми про те, коли саме припиняється стягнення аліментів на дитину. Здебільшого суди в таких випадках керуються ч. 4 ст. 273 ЦПК України. У цьому положенні закріплено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Матеріали справи свідчать про те, що неповнолітній ОСОБА_5 мешкає у квартирі батька, що підтверджується відповіддю Служби у справах дітей по Салтівському району від 17.02.2023 року та поясненнями свідків. (а.с. 9). Факт проживання разом із батьком у його квартирі та знаходження на його утриманні підтвердив і неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нотаріально посвідченій заяві(а.с.7-8). ОСОБА_1 є учасником бойових дій, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) з 07.07.2022 року по теперішній час (а.с. 19, 37). Факт проживання дитини разом із батьком не заперечує відповідачка. Допитаний в суді першої інстанції неповнолітній ОСОБА_5 підтвердив, що з 01.01.2023 року з матір`ю не мешкає та не утримується останньою. Питаннями матеріального забезпечення сина з того часу займається виключно батько. З листопада 2023 року ОСОБА_4 мешкає у квартирі, що належить позивачу у справі на праві власності та перебуває на утриманні батька. Матір матеріальним забезпеченням неповнолітнього не займається. Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_9 на час розгляду справи в суді майже досяг 17 років, а отже він в силу вищенаведених норм чинного законодавства може вільно обирати собі місце проживання з одним із батьків. Доводи апелянта на те, що батько проходить службу у ЗСУ з 07.07.2022 року по 15.11.2024 року, а тому не проживає постійно з дитиною, не спростовує факт того, що дитина знаходиться на утриманні батька. Доказів утримання дитини матір`ю матеріали справи не містять і відповідачкою не наведені. Посилання апелянта на оплату за комунальні послуги, що нараховані на дитину за місцем реєстрації, не є доказом утримання дитини, яка фактично проживає з батьком. Враховуючи що дитина мешкає разом із батьком та знаходиться на його утриманні і матір`ю не забезпечується, наявні підстави для припинення стягнення аліментів на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.07.2015 року, з ОСОБА_1 на користь відповідачки на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині припинення стягнення аліментів. Разом з тим колегія суддів не погоджується з періодом, з якого суд першої інстанції припинив стягнення аліментів. Суд першої інстанції виходив з того, що встановлена наявність підстав для припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки з 01.01.2023 року, оскільки з цього часу неповнолітній ОСОБА_4 разом з матір`ю не мешкає та остання не використовує аліменти за призначенням - на утримання дитини. Разом з тим припинення стягнення аліментів діє з моменту настання визначених законом підстав, таких як досягнення дитиною повноліття, смерть однієї зі сторін, припинення потреби в утриманні, або за рішенням суду, тобто з моменту набрання рішенням суду законної сили. Вимог пр звільнення від сплати заборгованості по аліментам позивачем не заявлено. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні у зазначеній частині. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2025 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення дату, з якої припиняється стягнення аліментів «01.01.2023 року». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: А.І. Люшня Ю.М. Мальований