Постанова 4818 № 639/2000/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 08 серпня 2025 року м. Харків справа № 639/2000/25 провадження № 22-ц/818/3603/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Гєрцика Р.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Індутного Шматько Станіслава Миколайовича на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року, постановлене під головуванням судді Єрмоленко В.Б., - в с т а н о в и в: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі, з урахуванням уточнень, 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.. Рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 26 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 968 грн. 96 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Індутний Шматько Станіслав Миколайович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті позовної заяви не звернув уваги на те, що позовна заява підлягає поверненню. Зазначає, що позовну заяву в інтересах позивача подано адвокатом Бєловою О.Є., яка не має належних повноважень. Крім того матеріали справи не містять доказів того, що дитина проживає разом з позивачем, також зазначає, що прохальна частина позовної заяви не містить розміру частки аліментів, яку просить стягнути позивач. Уточнені позовні вимоги не були направленні відповідачу, що є порушенням права на захист. Також при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що в провадженні іншого суду знаходилась справа про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь його матері ОСОБА_4 , що є підставою для зменшення розміру аліментів. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування позовних вимог, які свідчать про неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі-1/4 частину всіх видів заробітку, зокрема відсутні відомості про стан здоров`я відповідача, його матеріальний стан, перебування на утриманні інших осіб. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 29.07.2015 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.11). Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Реєстру територіальної громади м.Харкова від 01.04.2025 року неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом з матір`ю за адресою по АДРЕСА_1 ( а.с. 13). Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що в зареєстрованому шлюбі сторони не перебували, мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом з матір`ю та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач жодним чином добровільно не приймає участі в утриманні дитини, ігнорує будь-які звернення та вимоги з цього приводу зі сторони ОСОБА_1 , що змусило її звернутися до суду. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За змістом ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є чоловіком працездатного віку. Даних про незадовільний стан здоров`я відповідача матеріали справи не містять. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгоджується з приписами ст. 180 СК України Проте з висновком суду щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. Покладаючи на відповідача обов`язок зі сплати аліментів на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що платник аліментів має можливість надавати матеріальну допомогу малолітньому сину у розмірі 1/4 частки його доходу щомісячно. Разом з тим визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню суд не в повній мірі врахував обставини, що мають істотне значення у справі. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що в провадженні Основ`янського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа про стягнення з нього аліментів на користь його непрацездатної матері ОСОБА_4 та погоджується сплачувати аліменти в розмірі 1/8 частки усіх видів доходів. Згідно рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 25.06.2025 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі від усіх доходів, щомісячно починаючи з 31 березня 2025 року і довічно. Таким чином встановлено, що станом на час ухвалення судом рішення відповідач мав на утриманні непрацездану матір, на яку повинен сплачувати аліменти. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані обставини мають бути враховані при визначенні розміру аліментів. За таких обставин колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають аліменти в розмірі 1/5 частки від його заробітку (доходу). Тому рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру стягнутих аліментів. Посилання апелянта на відсутність повноважень представника колегією суддів не приймається. Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076-VIадвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого закономна надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Закономта іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI). Пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, передбачено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. В ордері має бути, зокрема, посилання на договір про надання правничої допомоги / доручення органу (установи), уповноважених закономна надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дата цього документа (пункт 12 зазначеного Положення). Позовна заява ОСОБА_1 підписана адвокатом Бєловою О.Є., яка на підтвердження таких своїх повноважень надала ордер на надання правничої допомоги від 25.03.2025 серії АХ № 1247177, у якому є посилання на договір про надання правничої допомоги від 11.03.2025 № б/н. Відповідно до п.10 Положення про ордер, про надання правничої допомоги, зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від. 08.06.2024 року вбачається, що ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності). Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності. А тому відсутні підстави вважати, що у адвоката Бєлової О.Є. відсутні повноваження. Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що дитина проживає разом з позивачем суперечать фактичним обставинам справи. Доказів, що дитина знаходиться на утриманні батька, відповідачем суду не надано. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Індутного Шматько Станіслава Миколайовича задовольнити частково. Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року в частині визначення розміру аліментів змінити. Визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і, в силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Р.В. Гєрцик Ю.М. Мальований