Постанова 4801 № 131/39/25

Справа № 131/39/25 Провадження № 22-ц/801/1506/2025 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваль А. М. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 рокуСправа № 131/39/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваля А. М. в залі суду в місті Іллінці Вінницької області, дата складення повного тексту заочного рішення невідома, в цивільній справі № 131/39/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, встановив: Короткий зміст вимог В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ТОВ «Аванс кредит» було укладено кредитні договори №08419-09/2023 від 06.09.2023 та № 24060-09/2023 від 18.09.2023, які підписані електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону, зазначений у п. 8 договору. 21.03.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 21032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21032024 від 21.03.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 08419-09/2023 в розмірі 37 600 грн., з яких 8 000 грн. основна сума боргу, а 29 600 грн. відсотки за користування кредитом, а також за договором № 24060-09/2023 в сумі 13 950 грн., з яких 3 000 грн. основна сума, 10 950 грн. відсотки. 18.09.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 24039-09/2023, який підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону, зазначений у п. 8 договору. 19.11.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №191124/2 від 19.11.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 24039-09/2023 в розмірі 108 000 грн., з яких 12 000 грн. основна сума боргу, 96 000 грн. відсотки. 02.10.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено кредитний договір № 00680-10/2023, який підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону, зазначений у п. 8 договору. 29.04.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29042024-1 від 29.04.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00680-10/2023 в розмірі 6 600 грн., з яких 1 500 грн. основна сума, 5 100 грн. відсотки. 20.09.2023 та 25.09.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено договори позики № 76248856 та № 4637982. 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 18 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 76248856 в розмірі 7 427,62 грн., з яких 2 539,36 грн. основна сума, 4 888,26 грн. відсотки. Відповідно до реєстру боржників № 21 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 4637982 в розмірі 3 254,55 грн., з яких 1 000 грн. основна сума, 2 254,55 грн. відсотки. Оскільки, відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконала, кредитні кошти не повернула та жодних платежів для погашення заборгованості не здійснила, у неї утворилася заборгованість. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитними договорами: № 08419-09/2023 від 06.09.2023; № 24060-09/2023 від 18.09.2023; № 24039-09/2023 від 18.09.2023; № 00680-10/2023 від 02.10.2023 та договорами позики: № 76248856 від 20.09.2023; № 4637982 від 25.09.2023 на загальну суму 176 832,17 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором № 08419-09/2023, № 24060-09/2023, № 24039-09/2023, № 00680-10/2023, № 76248856, № 4637982 у розмірі 176 832 гривні 17 копійок. Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, позивачем доведений факт укладення між сторонами договорів про надання банківських послуг в електронній формі та погодження їх істотних умов, отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання, а також порушення нею умов договорів щодо повернення кредиту. Тому звернення банку до суду за захистом своїх інтересів є підставним. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У травні 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неповно з`ясовані обставини справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Стадник І. М., Сопрун В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2025 року, після усунення недоліків позивачем відкрито провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2025 року для розгляду цієї справи замінено суддю Сопруна В. В. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Міхасішин І. В., Стадник І. М. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що до матеріалів справи не було долучено жодних доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а саме первинних документів оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Матеріали справи не містять жодного доказу перерахування відповідачу коштів, зокрема платіжне доручення, квитанція та чек. Також, надані позивачем розрахунки заборгованості не є належними доказами виникнення заборгованості за кредитним договором та не підтверджують правильність нарахування вказаної заборгованості. Відповідач заперечує і факт укладення договору, зазначивши, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Також, відповідач вважає, що позивачем неправомірно нараховано відсотки, які є завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509 та ч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Розмір відсотків є неспівмірним сумам кредитів, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника я споживача послуг кредитної установи. Крім того відповідач ставить під сумнів перехід права вимоги за вказаними договорами до позивача, оскільки позивачем не надано належних та достовірних розрахунків за договором, доказів відступлення права вимоги від первісних кредиторів до позивача. Вказує, що позивачем порушено порядок об`єднання позовних вимог, що свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» надав відзив у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін Також, до відзиву на апеляційну скаргу, виходячи із заперечень відповідача додано розрахунки заборгованості; інформаційні довідки та платіжні інструкції. Апеляційний суд приймає нові докази, надані позивачем, оскільки відповідач не надала відзиву на позов і судом першої інстанції було ухвалено заочне рішення, ТОВ «ФК «ЄАПБ» позицію відповідача дізналося із апеляційної скарги. Докази сприяють встановленню об`єктивної істини по справі та не погіршують становища відповідача як особи яка подала апеляційну скаргу. Так, звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало повний перелік документів, які, на його думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини. У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом За змістомст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні правові підстави для прийняття доказів, доданих ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відзиву на апеляційну скаргу, які підтверджують належність виконання кредитором своїх зобов`язань за договором. Позиція учасників справи у судовому засіданні Відповідач ОСОБА_1 у судове засіданні не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 06.09.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс кредит» в електронній формі укладено кредитний договір № 08419-09/2023, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби; Кредит надано на строк 360 днів, тобто до 30.08.2024. Процентна ставка 2,50% в день (п. 1.4.1 договору) (а.с.12-14). Із копії паспорту споживчого кредиту судом встановлено, що ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, електронним цифровим підписом W1216 (а.с.16-17). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №08419-09/2023 від 06.09.2023 за період з 21.03.2024 по 30.11.2024, станом на 30.11.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена ОСОБА_1 , залишок заборгованості складає 37 600,00 грн. (а.с.18). 18.09.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс кредит» в електронній формі укладено кредитний договір № 24060-09/2023, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби; Кредит надано на строк 360 днів, тобто до 11.09.2024. Процентна ставка 2,50% в день (п. 1.4.1 договору) (а.с.19-21). Із копії паспорту споживчого кредиту судом встановлено, що ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, електронним цифровим підписом W0423 (а.с.23-24). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 24060-09/2023 від 18.09.2023 за період з 21.03.2024 по 30.11.2024, станом на 30.11.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена ОСОБА_1 , залишок заборгованості складає 13 950,00 грн. (а.с.25). 21.03.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 21032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с.26-28). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21032024 від 21.03.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 08419-09/2023 в розмірі 37 600 грн., з яких 8 000 грн. основна сума боргу, а 29 600 грн. відсотки за користування кредитом, а також за договором № 24060-09/2023 в сумі 13 950 грн., з яких 3 000 грн. основна сума, 10 950 грн. відсотки (а.с.30). 18.09.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 24039-09/2023, який підписаний електронним підписом позичальника НОМЕР_1 . Відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 12 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби; Кредит надано на строк 360 днів, тобто до 11.09.2024. Процентна ставка 2,50% в день (п. 1.4.1 договору) (а.с. 31-33). Із копії паспорту споживчого кредиту судом встановлено, що ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, електронним цифровим підписом W8468 (а.с.35-36). 19.11.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с. 37-39). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №191124/2 від 19.11.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 24039-09/2023 в розмірі 108 000 грн., з яких 12 000 грн. основна сума боргу, 96 000 грн. відсотки (а.с. 41). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 24039-09/2023 від 18.09.2023 за період з 19.11.2024 по 30.11.2024, станом на 30.11.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена ОСОБА_1 , залишок заборгованості складає 108 000,00 грн. (а.с.42). 02.10.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 00680-10/2023, який підписаний електронним підписом позичальника НОМЕР_2 . Відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби; Кредит надано на строк 360 днів, тобто до 25.09.2024. Процентна ставка 2,50% в день (п. 1.4.1 договору) (а.с. 45-47). Із копії паспорту споживчого кредиту судом встановлено, що ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, електронним цифровим підписом W0780 (а.с.49-50). 29.04.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с.51-52). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29042024-1 від 29.04.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00680-10/2023 в розмірі 6 600 грн., з яких 1 500 грн. основна сума, 5 100 грн. відсотки (а.с.54). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00680-10/2023 від 02.10.2023 за період з 29.04.2024 по 30.11.2024, станом на 30.11.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена ОСОБА_1 , залишок заборгованості складає 6600,00 грн. (а.с.55). 20.09.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договори позики № 76248856, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 3000,00 грн., процентна ставка (базова) 2,5 % на добу строком на 30 днів (а. с. 59-60). 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором позики № 76248856 (а.с.62-63). Відповідно до Реєстру боржників № 18 від 27.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 у сумі 7 427,62 грн., з яких: 2 539,36 грн. основний борг, 4 888,26 грн. відсотки (а.с.67). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 76248856 від 14.06.2021 за період з 27.02.2024 по 30.11.2024, станом на 30.11.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена ОСОБА_1 , залишок заборгованості складає 7427,62 грн. (а.с.68). 25.09.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договори позики № 4637982, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 1000,00 грн., процентна ставка (базова) 3,0 % на добу строком на 20 днів (а. с. 69-72). Відповідно до Реєстру боржників № 21 від 20.03.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 у сумі 3 254,55 грн., з яких: 1000,00 грн. основний борг, 3254,55 грн. відсотки (а.с.75). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4637982 від 25.09.2023 за період з 20.03.2024 по 30.11.2024, станом на 30.11.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена ОСОБА_1 , залишок заборгованості складає 2254,55 грн. (а.с.76). Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення договорів та посилається на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме ОСОБА_1 , що саме вона отримала логін та пароль в системі та подала заявки на отримання кредиту. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що договір про надання фінансового кредиту № 08419-09/2023 від 06.09.2023 відповідачем ОСОБА_1 укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом № W1267; договір про надання фінансового кредиту № 24060-09/2023 від 18.09.2023 відповідачем укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом № W0423; договір про надання фінансового кредиту № 24039-09/2023 від 18.09.2023 відповідачем укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом № W8468; договір про надання фінансового кредиту № 00680-10/2023 від 02.10.2023 відповідачем укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом № W0780; договір позики № 76248856 від 20.09.2023 відповідачем укладено шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором JkTG0jH8QR; договір позики № 4637982 від 25.09.2023 відповідачем укладено шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором mkCA8v28y9, а також паспорта споживчого кредиту електронним підписом. У справі № 524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства». Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 752/6020/21. Матеріали справи містять паспорти споживчого кредиту, які містять відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, встановивши, що кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору з відповідною фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов обґрунтованого висновку про факт укладення зазначених вище договорів. Подібні правові за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21. Кредитні договори укладені між відповідачем та відповідною фінансовою установою, та містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування. Крім того, в матеріалах справи наявні листи, які підтверджують перерахування коштів на платіжну картку клієнта, що спростовує доводи скаржника про те, що він не отримував кредитні кошти. Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорам відступлення прав вимоги. Посилання в апеляційній скарзі на те, що до матеріалів справи не було долучено жодних доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а саме первинних документів оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та на те, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є належними доказами виникнення заборгованості за кредитним договором, апеляційним судом відхиляються у зв`язку з наступним. Судом враховується, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц). Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», як і первісні кредитори, з урахуванням перерахування коштів на банківську карту, не володіють та не можуть володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки вони не є банками. Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов`язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач. Разом з тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за кредитними договорами, відповідачем не надано виписки по її особовому рахунку, доступ до якої вона має, як клієнт банку, чи довідки про відсутність у неї банківської карти на момент укладення договорів та здійснення перерахувань коштів. Колегія суддів вважає, що така поведінка відповідача не відповідає ознакам чесності, відкритості й поваги до інших учасників судового процесу та суду, вона не направлена на сприяння суду в своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, справедливому вирішенні спору, а має на меті уникнення виконання зобов`язання перед позивачем. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу порушення позивачем порядку об`єднання позовних вимог, що свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. Так, ч.1 ст. 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або подання доказами, основні та похідні позовні вимоги. Як вбачається із матеріалів справи позивачем подано одну позовну заяву, в якій об`єднано позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за шістьома кредитними договорами, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, зокрема всі вимоги мають однорідний характер та регулюються одними і тими ж нормами чинного законодавства України. Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ» правомірно звернулося до суду з позовною вимогою до одного і того ж відповідача, в якій об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення, однорідністю позовних вимог та поданими доказами. Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності у позивача права вимоги за договорами, апеляційним судом відхиляються, оскільки факт правонаступництва суд першої інстанції установив на підставі належним чином завірених копій витягів з договорів відступлення прав вимоги, витягів з реєстру боржників, за якими здійснено відступлення. До відзиву на апеляційну скаргу позивачем повторно додано реєстри боржників та докази на підтвердження оплати за договорами факторингу. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20). Договори про відступлення прав вимоги не оскаржені та в судовому порядку недійсними не визнавались. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредиторові, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитору. Тобто факт не повідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Отже, позивачем надано належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права вимоги за кредитними договорами. У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину. З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки. Водночас апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, об`єктивно оцінив зібрані та досліджені докази й обґрунтовано дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 серпня 2025 року. Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин І. М. Стадник