Постанова 4803 № 185/12432/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6252/25 Справа № 185/12432/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Макарова М.О., Свистунової О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024 року Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері. В обґрунтування позовних вимог Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради посилалося на те, що ОСОБА_1 з 15 січня 2009 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення як отримувач соціальної допомоги на дітей одиноким матерям. Відповідачем був наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження № 00000050525 від 14 січня 3009 року, згідно якого відомості про батька її дитини ОСОБА_2 записані відповідно до частини 1 статті 135 СКУ. Під час чергового звернення відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги одиноким матерям виявлено, що до актового запису про народження ОСОБА_2 №18 від 15 січня 2009 року внесено відомості про батька ОСОБА_3 на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №185/3536/18, яке набрало законної сили 10 травня 2019 року. Позивач зазначає, відповідач ОСОБА_1 не повідомила про зазначену обставину, яка впливає на призначення і виплату соціальної допомоги, навмисно та свідомо приховала факт встановлення батьківства ОСОБА_3 щодо її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Управлінням соціального захисту визначено обсяг надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги відповідачці за період часу з червня 2019 року по червень 2023 року у розмірі 78 457 грн 80 коп. На теперішній період часу відповідач вказану суму надміру отриманої державної допомоги добровільно не повернула. На підставі викладеного Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради просило суд стягнути з відповідача надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги за період часу з червня 2019 року по червень 2023 року у розмірі 78 457 грн 80 коп, судові витрати у розмірі 3028 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері. В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради просить рішення суду від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям. Відповідно до статті 18-1 указаного Закону право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Статтею 18-2 передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом. Згідно із п. 34 "Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Відповідно до п. 49 "Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом. Відповідно до п. 6 "Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), а також довідку про наявність та розмір земельної частки (паю). Згідно із п. 28 "Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям" якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). У справі встановлено, відповідно до свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , матірю є ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_4 (а.с.12). 15 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення як отримувач соціальної допомоги на дітей одиноким матерям (а.с.9). ОСОБА_1 до заяви від 15 січня 2009 року надала витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження №00000050525 від 14 січня 2009 року, згідно якого відомості про батька її дитини ОСОБА_2 записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.13). Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року у справі №185/3536/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Павлоградський міській відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання батьківства - задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця с. Шляхова Новоархангельського району Кіровоградської області, проживаючого АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внести відповідні зміни до актового запису №18 від 16 січня 2009 року про народження ОСОБА_2 , зареєстрованого у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області. Вказане рішення суду набрало законної сили 10 травня 2019 року (а.с.72, 73). Судом першої інстанції було досліджені матеріали цивільної справи №185/3536/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Павлоградський міській відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання батьківства та встановлено, що справі міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання відповідачкою ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками 22 червня 2018 року. Судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах цивільної справи № 185/3536/18 міститься заява відповідача ОСОБА_1 про видачу копії заочного рішення суду про визнання батьківства, за змістом заяви ОСОБА_1 отримала копію рішення суду у справі № 185/3536/18 - 31 липня 2023 року. Матеріали справи не містять даних про те, що копія заочного рішення суду рішення про визнання батьківства була отримана відповідачем раніше. Згідно з повідомленням від 26 липня 2023 року вих. № 1936-31.20-40 Павлоградським відділом ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внесені відомості про батька до актового запису про народження №18, складеного 14 січня 2009 року на ОСОБА_2 на підставі рішення суду № 185/3636/18 від 10 травня 2019 року. Матері дитини ОСОБА_1 видана довідка для пред`явлення органам праці та соціального захисту населення. Звернувшись до суду із цим позовом, Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради просило суд стягнути з відповідача надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги за період часу з червня 2019 року по червень 2023 року у розмірі 78 457 грн 80 коп, судові витрати у розмірі 3028 грн. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, ОСОБА_1 отримувала допомогу на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дитина була народжена поза шлюбом, відомості про батька були записані відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 СКУ (зі слів матері). Отже ОСОБА_1 мала статус одинокої матері і правомірно отримувала державну допомогу на дитину. Однак у липні 2023 року, на підставі заочного рішення суду від 08 квітня 2019 року у справі №185/3536/18, були внесені зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно батька дитини. Таким чином, до липня 2023 року ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу на дитину ОСОБА_2 як одинока мати, однак підстава для отримання цієї допомоги відпала з моменту внесення змін до актового запису про народження дитини, а саме зазначення відомостей про батька дитини ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 08 квітня 2019 року у справі № 185/3536/18 про визнання батьківства. Суд зазначає, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18). Згідно практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради звернулися до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері не підлягають задволенню. Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Крім того, колегія суддів, з врахування соціального статусу відповідача, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря. Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Посилання в апеляційній скарзі на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради- залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 6 серпня 2025 року. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді М.О.Макаров О.В.Свистунова