Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/2235/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/100/25 Справа № 182/2235/24 Суддя у 1-й інстанції - Борисова Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Куракова В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Куракова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Коваля М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року, якою ОСОБА_1 , громадянина України, працюючого в ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» директором, юридична адреса: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, 15 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 грн., - УСТАНОВИЛА: Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Агропроінвест 08» вчинив правопорушення, а саме: в частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2023 року на суму 204 823 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації), в розмірі 204 823 грн. за звітний (податковий) період грудень 2023 року; ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за грудень 2023 року на ПДВ в сумі 204 823, 42 грн., по якому було сформовано податковий кредит на факт здійснених передплат за товари, які не були поставлені покупцю протягом терміну позовної давності, чим порушив п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 п. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 грн. На зазначену постанову адвокат Коваль М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи із таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності ОСОБА_1 , доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи не містять, з огляду на вищевказане строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суддя суду першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, зазначивши, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 554 від 15 квітня 2024 року та витягом з акту № 728/04-36-07-12/35834311 від 21.03.2024 року. Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя передчасно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, яке полягає у порушенні ведення податкового обліку. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Агропроінвест 08» вчинив правопорушення, а саме: в частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2023 року на суму 204 823 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації), в розмірі 204 823 грн. за звітний (податковий) період грудень 2023 року; ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за грудень 2023 року на ПДВ в сумі 204 823, 42 грн., по якому було сформовано податковий кредит на факт здійснених передплат за товари, які не були поставлені покупцю протягом терміну позовної давності, чим порушив п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 п. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Слід підкреслити, що відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати (абзац другий п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України). Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. У разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці), платник податків згідно п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України має право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення. За результатами перевірки у випадках, встановлених п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган виносить податкові повідомлення-рішення, які згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта від 21.03.2024 року. Відповідно до наданої копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року дану позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками зазначеної вище перевірки. Дане рішення набрало законної сили. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки податкові повідомлення-рішення, які складені на підставі акту за результатами документальної перевірки, скасовані в судовому порядку, то факт допущення правопорушення є невстановленим. Отже, підстави вважати безспірно доведеним факт допущення порушень з боку ОСОБА_1 відсутні. При вирішенні апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права. Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 294 КУпАП, - ПОСТАНОВИЛА: Поновити адвокату Ковалю М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року відносно ОСОБА_1 .. Апеляційну скаргу адвоката Коваля М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року відносно ОСОБА_1 скасувати. Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Куракова