Ухвала КАС ВС № 320/12757/23

УХВАЛА 06 серпня 2025 року м. Київ справа № 320/12757/23 адміністративне провадження № К/990/25918/25 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 320/12757/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан ЮА" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсан ЮА" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просить суд (з урахуванням збільшення (уточнення) позовних вимог): - визнати протиправною бездіяльність податкового органу, що полягає у неподанні висновку (подання) про повернення ТОВ "Арсан ЮА" з Державного бюджету України коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок; - стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України (ЄДРПОУ: 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь компанії ТОВ "Арсан ЮА" заборгованість в загальній сумі 22 552 757,62 гривень (двадцять два мільйони п`ятсот п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень 62 копійок), з яких: 12 975 979,42 гривень - сума основного боргу, 7 857 549,80 гривень - інфляційні витрати та 1 719 228,40 гривень - штрафні санкції. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Арсан ЮА" грошові кошти у розмірі 12 975 979 гривень 42 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду від 09 січня 2025 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан ЮА" задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року скасовано, а справу № 320/12757/23 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі №320/12757/23 залишено без змін. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга. Як встановлено з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" скаржник вже звертався з касаційною скаргою 28 квітня 2025 року, проте, вона була повернута скаржникові ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року, як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 320/12757/23 повторно залишено без руху, з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням та заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про усунення недоліків. У клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Наведені скаржником у повторній заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв`язку з не зазначенням підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України. Водночас у своїй ухвалі про повернення касаційної скарги Верховний Суд роз`яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом, змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим. Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено. Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 320/12757/23. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 320/12757/23. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов