Ухвала КАС ВС № 320/12757/23

УХВАЛА 05 травня 2025 року м. Київ справа №320/12757/23 адміністративне провадження №К/990/16202/25 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 320/12757/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан ЮА" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсан ЮА" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просить суд (з урахуванням збільшення (уточнення) позовних вимог): - визнати протиправною бездіяльність податкового органу, що полягає у неподанні висновку (подання) про повернення ТОВ "Арсан ЮА" з Державного бюджету України коштів у розмірі 12 975 979,42 гривень, що знаходилися в системі електронного адміністрування ПДВ на розрахунковий рахунок; - стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України (ЄДРПОУ: 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь компанії ТОВ "Арсан ЮА" заборгованість в загальній сумі 22 552 757,62 гривень (двадцять два мільйони п`ятсот п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень 62 копійок), з яких: 12 975 979,42 гривень - сума основного боргу, 7 857 549,80 гривень - інфляційні витрати та 1 719 228,40 гривень - штрафні санкції. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Арсан ЮА" грошові кошти у розмірі 12 975 979 гривень 42 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду від 09.01.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан ЮА" задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року скасовано, а справу № 320/12757/23 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі №320/12757/23 залишено без змін. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

1. Відповідно до ч. 4 ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, розмір судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-під, розмір судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн. Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2023 році, який містить вимоги майнового характеру. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 53 680,00 грн (12 975 979,42 х 1,5 %)х200%, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб). При поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (53680,00 х 0,8). Отже, скаржнику потрібно сплатити судовий збір у розмірі 42944,00 грн. Скаржник в прохальній частині касаційної скарги просить відстрочити сплату судового збору. За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, Суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору. Слід відзначити, що відсутність коштів у сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами. Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні сплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження відсутності коштів на сплату судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу. Отже, за наведених обставин, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судових витрат належить відмовити.

2. Також, відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України закріплено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що на його думку, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, Саме п. 4 ч. 1 ст. 238, ч. 1, 3 ст. 378, ст. 382, 383 КАС України. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження, оскільки одночасне посилання на неврахування висновків Верховного Суду судом апеляційної інстанції щодо застосування, визначених скаржником норм та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування таких самих норм, які визначені скаржником в обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до невизначеності підстави касаційного оскарження, що своєю чергою унеможливлює відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Отже, у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: - касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням. - документів про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києва/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскарження справи) по справі _________(номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). Керуючись ст. 329, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 320/12757/23 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов