Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2240/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2240/24 Головуючий І інстанції: Мороз О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 05.09.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 11.03.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати належного грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за час проходження позивачем стаціонарного лікування в закладах здоров`я та перебування у відпустці для лікування у ним з 01.04.2023р. до 30.04.2023р., в тому числі за період перебування на стаціонарному лікування з 01.04.2023р. до 07.04.2023р. та за період перебування у відпустці за станом здоров`я з 08.04.2023р. до 30.04.2023р.; - зобов`язати відповідача виплатити йому частину грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за час проходження стаціонарного лікування в закладах здоров`я та перебування у відпустці для лікування у період з 01.04.2023р. до 30.04.2023р., у тому числі за період перебування на стаціонарному лікування з 01.04.2023р. до 07.04.2023р. та за період перебування у відпустці за станом здоров`я з 08.04.2023р. до 30.04.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати частини грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.05.2023р. до 31.05.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому частину грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.05.2023р. до 31.05.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати частини грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.05.2023р. до 31.05.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому частину грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.05.2023р. до 31.05.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати частини грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.06.2023р. до 30.06.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому частину грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.06.2023р. до 30.06.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати частини додаткової винагороди у розмірі 69999,93 грн. за час перебування у відпустці для лікування за період з 01.06.2023р. до 30.06.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому частину грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 69999,93 грн. за час перебування у відпустці для лікування за період з 01.06.2023р. до 30.06.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати належного грошового забезпечення (всіх видів, у тому числі і додаткової винагороди) за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.07.2023р. до 31.07.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення (всіх видів, у тому числі і додаткової винагороди) за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.07.2023р. до 31.07.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу належного грошового забезпечення всіх видів, у тому числі і додаткової винагороди, за період з 12.07.2023р. (після визнання непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців) по день звільнення 08.09.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому належного грошового забезпечення всіх видів, у тому числі і додаткової винагороди, за період з 12.07.2023р. (після визнання непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців) по день звільнення 08.09.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати належної матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за весь період проходження військової служби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за весь період проходження військової служби; - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за весь період проходження військової служби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за весь період проходження військової служби; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати додаткової винагороди у розмірі 17999,94 грн. за час безпосередньої участі у бойових діях з 13.06.2022р. до 30.06.2022р.; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 17999,94 грн. за час безпосередньої участі у бойових діях з 13.06.2022р. до 30.06.2022р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати частини додаткової винагороди у розмірі 15438,77 грн. за час безпосередньої участі у бойових діях з 01.07.2022р. до 16.07.2022р.; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому частину додаткової винагороди у розмірі 15438,77 грн. за час безпосередньої участі у бойових діях з 01.07.2022р. до 16.07.2022р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за час безпосередньої участі у бойових діях з 01.02.2023р. до 28.02.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому частину додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час безпосередньої участі у бойових діях з 01.02.2023р. до 28.02.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час безпосередньої участі у бойових діях з 01.03.2023р. по 31.03.2023р.; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому частину додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час безпосередньої участі у бойових діях з 01.03.2023р. до 31.03.2023р.; - визнати протиправними дії відповідача щодо вирахування з його грошового забезпечення військового збору у розмірі 14427,17 грн. за весь період проходження військової служби; - зобов`язати відповідача повернути утриманий військовий збір у розмірі 14427,17 грн. за весь період проходження ним військової служби; - стягнути з відповідача на його користь 200000 грн. моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача щодо невиплати позивачу належного грошового забезпечення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період проходження позивачем військової служби нарахування грошового забезпечення протиправно та безпідставно здійснювалося відповідачем у заниженому розмірі, у тому числі під час перебування його на лікуванні та в період відпустки для лікування. Також, відповідачем не було виплачено позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за весь період проходження військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за весь період проходження військової служби, одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби та протиправно було утримано військовий збір. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу частини грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.05.2023р. до 31.05.2023р. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у період з 01.05.2023р. до 31.05.2023р., з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу частини додаткової винагороди у розмірі 69999,93 грн. за час перебування у відпустці для лікування за період з 01.06.2023р. до 21.06.2023р. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди у розмірі 69999,93 грн. за час перебування у відпустці для лікування за період з 01.06.2023р. до 21.06.2023р. У решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду 1-ї інстанції, позивач та Військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги. Військова частина НОМЕР_1 у поданій нею апеляційній скарзі зазначила, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду від 05.09.2024р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху. У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та неповного з`ясування судом обставин справи, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2024р. в даній частині та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 21.10.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024р. відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами учасників справи та призначено їх до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (по 08.09.2023р.) та був зарахований на грошове забезпечення до цієї військової частини. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2023р. №44, ОСОБА_1 , зарахованого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу( від 29.06.2023р. « 77-РС у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 30.06.2023р. Позивач, згідно з цим наказом, посаду у Військовій частині НОМЕР_1 здав і вибув до нового місця в АДРЕСА_1 (Військова частина НОМЕР_2 ). Згідно з довідкою про доходи позивача та детального опису грошового забезпечення, вказаного у листі Військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2024р. №23138/295, позивачу грошове забезпечення за спірний період виплачувалось наступним чином: - в липні 2022р. за період 01.06.2022р. - 30.06.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1017,21 грн.; разом нараховано у липні за червень 2022р. - 18049,05 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 17778,31 грн.; - в серпні 2022р. за період 01.07.2022р. - 31.07.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1 066 грн.; додаткова винагорода (за червень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода (за липень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань за період 13.06.2022р. - 30.06.2022р. - 42000 грн.; за період 01.07.2022р. - 16.07.2022р. - 36129,03 грн.; разом нараховано у серпні за липень 2022р. - 156226, 86 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 153883,47 грн.; - в вересні 2022р. за період 01.08.2022р. - 31.08.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1281,80 грн.; додаткова винагорода 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань: за період 01.08.2022р. - 29.08.2022р. - 65483,87 грн.; разом нараховано у вересні за серпень 2022р. - 113797,51 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 112071,32 грн.; - в жовтні 2022р. за період 01.09.2022р. - 30.09.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1281,80 грн.; разом нараховано у жовтні за вересень 2022р. - 18313,64 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 18038,94 грн.; - в листопаді 2022р. за період 01.10.2022р. - 31.10.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1281,80 грн.; грошова допомога на оздоровлення за 2022р. - 17031,84 грн.; додаткова винагорода (за вересень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода (за жовтень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань за період 01.09.2022р. - 30.09.2022р. - 70000 грн.; разом нараховано у листопаді за жовтень 2022р. - 165345,48 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 162865,30 грн.; - в грудні 2022р.: грошове забезпечення - 15957, 25 грн.; індексація грошового забезпечення - 1424,80 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціальних питань за 2022р. - 13338,90 грн.; додаткова винагорода (за листопад 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у грудні за листопад 2022р. - 60720,95 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 59 810,14 грн.; - в січні 2023р. за період 01.12.2022р. - 31.12.2022р.: грошове забезпечення - 13338,90 грн.; індексація грошового забезпечення - 1470,83 грн.; додаткова винагорода (за грудень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у січні 2023р. за грудень 2022р. - 44809,73 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 44137,58 грн.; - в лютому 2023р. за період 01.01.2023р. - 31.01.2023р.: грошове забезпечення - 13338,90 грн.; додаткова винагорода (за січень 2023р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у лютому за січень 2023р. - 43902,90 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 43244,36 грн.; - в березні 2023р. за період 01.02.2023р. - 28.02.2023р.: грошове забезпечення - 20586,30 грн.; додаткова винагорода (за лютий 2023р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у березні за лютий 2023р. - 50586,30 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено - 49827,51 грн.; - в квітні 2023р. за період 01.03.2023р. - 31.03.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; додаткова винагорода (за березень 2023р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань за період 03.03.2023р. - 31.03.2023р. - 65483,87 грн.; разом нараховано у квітні за березень 2023р. - 116458, 37 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 116409,04 грн.; - в травні 2023р. за період 01.04.2023р. - 30.04.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; грошова допомога на оздоровлення за 2023р. - 20974,50 грн.; разом нараховано у травні за квітень 2023р. - 41949,00 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 41319,76 грн.; - в червні 2023р. за період 01.05.2023р. - 31.05.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; разом нараховано у червні за травень 2023р. - 20974,50 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 20659,88 грн.; - в липні 2023р. за період 01.06.2023р. - 30.06.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; додаткова винагорода (за період з 21.06.23 р. до 21.06.23 р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 1000 грн. (з 01.02.2023р. додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних (бойових) завдань відповідно до визначеного переліку завдань у складі діючих угруповувань військ); додаткова винагорода за періоди лікування по пораненню 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування: за період 01.04.2023р. - 30.04.2023р. - 100000 грн.; за період 01.05.2023р. - 06.05.2023р. - 9677,42 грн.; разом нараховано у липні за червень 2023р. - 131651,92 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 129677,14 грн. Проте, позивач, вважаючи, що під час проходження військової служби відповідачем грошове забезпечення та додаткова винагорода за період з 01.06.2022р. по 08.09.2023р. виплачувалась йому в неналежному розмірі, а при його звільненні з військової служби з ним не було проведено повного розрахунку, звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з часткової обґрунтованості і доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх часткового задоволення. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх часткового необґрунтованими і передчасними, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантії в економічній, соціальній та політичній сферах щодо сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII. У відповідності до ст.1 цього Закону, «соціальним захистом військовослужбовців» вважається діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Згідно з ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається в залежності від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня, а також вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу. За змістом п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до п.8 Постанови №704, умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією Постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. Варто зазначити про те, що п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям, у тому числі, Збройних Сил України установлено виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених вище заходів (у тому числі й військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Так, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. на місяць є складовою грошового забезпечення, що виплачується військовослужбовцям на період воєнного стану та, відповідно, підлягає збільшенню до - 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях, а також забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Виплата ж цієї додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним з захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або ж перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Тобто, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., підлягають включенню особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях або ж забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в тому числі й ті, які у зв`язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, чи перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Як наслідок, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Під час лікування після поранення (без прив`язки до тяжкого), але обов`язково пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують як грошове забезпечення, так і додаткову винагороду 100000 грн., а під час відпустки за станом здоров`я (а саме під час реабілітації) додаткову винагороду 100000 грн. отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. У п.2-1 Постанови №168 закріплено, що порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Зазначений пункт введений в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022р. №793, якою визначено, що вона застосовується, з 24.02.2022р. Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на час виникнення спірних правовідносин був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25.03.2022р. №248/1298, за змістом п.8 якого, у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або ж для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. В подальшому, з метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022р. №912/з/29, яким, серед іншого, у п.7 регламентовано, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. також включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022р.). Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008р. №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Пунктом 2 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023р. №3161-IX передбачено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 грн. на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Отже, в контексті спірних правовідносин, судова колегія зазначає, що зазначені правові норми в оспорюваний позивачем період передбачали диференційований підхід щодо розміру нарахування додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, відповідно до якого: - 30000 грн. виплачувались щомісячно; - збільшено до 100000 грн. тим, що брали безпосередню участь бойових діях або забезпечення здійснення заходів, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; - збільшено до 100000 грн. тих, хто у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Як уже встановлено колегією суддів, грошове забезпечення виплачувалось позивачу наступним чином: - в липні 2022р. за період 01.06.2022р. - 30.06.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1017,21 грн.; разом нараховано у липні за червень 2022р. - 18049,05 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 17778,31 грн.; - в серпні 2022р. за період 01.07.2022р. - 31.07.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1066 грн.; додаткова винагорода (за червень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода (за липень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань за період 13.06.2022р. - 30.06.2022р. - 42000 грн.; за період 01.07.2022р. - 16.07.2022р. - 36129,03 грн.; разом нараховано у серпні за липень 2022р. - 156226, 86 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 153883,47 грн.; - в вересні 2022р. за період 01.08.2022р. - 31.08.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1281,80 грн.; додаткова винагорода 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань: за період 01.08.2022р. - 29.08.2022р. - 65483,87 грн.; разом нараховано у вересні за серпень 2022р. - 113797,51 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 112071,32 грн.; - в жовтні 2022р. за період 01.09.2022р. - 30.09.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1281,80 грн.; разом нараховано у жовтні за вересень 2022р. - 18313,64 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 18038,94 грн.; - в листопаді 2022р. за період 01.10.2022р. - 31.10.2022р.: грошове забезпечення - 17031,84 грн.; індексація грошового забезпечення - 1281,80 грн.; грошова допомога на оздоровлення за 2022р. - 17031,84 грн.; додаткова винагорода (за вересень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода (за жовтень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань за період 01.09.2022р. - 30.09.2022р. - 70000 грн.; разом нараховано у листопаді за жовтень 2022р. - 165345,48 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 162865,30 грн.; - в грудні 2022р.: грошове забезпечення - 15957, 25 грн.; індексація грошового забезпечення - 1424,80 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціальних питань за 2022р. - 13338,90 грн.; додаткова винагорода (за листопад 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у грудні за листопад 2022р. - 60720,95 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 59 810,14 грн.; - в січні 2023р. за період 01.12.2022р. - 31.12.2022р.: грошове забезпечення - 13338,90 грн.; індексація грошового забезпечення - 1470,83 грн.; додаткова винагорода (за грудень 2022р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у січні 2023р. за грудень 2022р. - 44809,73 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 44137,58 грн.; - в лютому 2023р. за період 01.01.2023р. - 31.01.2023р.: грошове забезпечення - 13338,90 грн.; додаткова винагорода (за січень 2023р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у лютому за січень 2023р. - 43902,90 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 43244,36 грн.; - в березні 2023р. за період 01.02.2023р. - 28.02.2023р.: грошове забезпечення - 20586,30 грн.; додаткова винагорода (за лютий 2023р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; разом нараховано у березні за лютий 2023р. - 50586,30 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено - 49827,51 грн.; - в квітні 2023р. за період 01.03.2023р. - 31.03.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; додаткова винагорода (за березень 2023р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 30000 грн.; додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до виконання бойових завдань за період 03.03.2023р. - 31.03.2023р. - 65483,87 грн.; разом нараховано у квітні за березень 2023р. - 116458, 37 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 116409,04 грн.; - в травні 2023р. за період 01.04.2023р. - 30.04.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; грошова допомога на оздоровлення за 2023р. - 20974,50 грн.; разом нараховано у травні за квітень 2023р. - 41949,00 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 41319,76 грн.; - в червні 2023р. за період 01.05.2023р. - 31.05.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; разом нараховано у червні за травень 2023р. - 20974,50 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 20659,88 грн.; - в липні 2023р. за період 01.06.2023р. - 30.06.2023р.: грошове забезпечення - 20974,50 грн.; додаткова винагорода (за період з 21.06.23 р. до 21.06.23 р.) 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних завдань - 1000 грн. (з 01.02.2023р. додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу залученого до спеціальних (бойових) завдань відповідно до визначеного переліку завдань у складі діючих угруповувань військ); додаткова винагорода за періоди лікування по пораненню 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування: за період 01.04.2023р. - 30.04.2023р. - 100000 грн.; за період 01.05.2023р. - 06.05.2023р. - 9677,42 грн.; разом нараховано у липні за червень 2023р. - 131651,92 грн. Після сплати всіх податків і зборів виплачено 129677,14 грн. З огляду на наявні у справі докази, а також враховуючи, що наявність обох умови, із настанням яких Постанова №168 пов`язує право позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі - 100000 грн. (а саме отримання травми під час захисту Батьківщини і його знаходження на стаціонарному лікуванні та у відпустці після тяжкої травми) не була спірною у межах даної справи, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що виплата грошового забезпечення (за спірний період) позивачу здійснювалася в належному розмірі, за виключенням виплат додаткової винагорода за періоди його стаціонарного лікування у розмірі - 100000 грн. за періоди з 01.05.2023р. до 31.05.2023р. та з 01.06.2023р. до 21.06.2023р., оскільки в зазначений період цю додаткову винагороду розраховано не з розрахунку 100000 грн. Жодного спростування вищевказаних висновків відповідачем під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано. При цьому, спростовуючи доводи позивача про його право на отримання одночасно винагороди з розрахунку 30000 грн. та 100000 грн., суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що додаткова винагорода виплачується або з розрахунку 30000 грн., або з розрахунку 100000 грн., а не разом, що цілком логічно слідує із змісту положень Постанови №168, наведених колегією суддів вище. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.05.2023р. до 31.05.2023р. та 01.06.2023р. до 21.06.2023р., а також, відповідно, про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити йому частини грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за час перебування у відпустці для лікування, з урахуванням проведених виплат. У той же час, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів не залишає поза увагою той факт, що абз.5 п.8 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (затв. наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260) визначено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). Відповідно до п. 1.1 розділу І «Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» (затв. наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280), ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. За визначенням, наведеним в п.1.2 розділу І Правил №280, фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань. Як передбачено у п.1.3 вказаних Правил, розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України - головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня; командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня). Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином: головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України; розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин. Згідно з п.1.4 розділу І Правил №280, забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення. Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу. До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, а також заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат. Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством. Пунктом 1.5 розділу І Правил №280 установлено, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення. Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні. Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу. Отже, обов`язок стосовно нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі, у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів. Оцінюючи правильність обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить з такого. Насамперед, колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування суми грошового забезпечення (починаючи з 01.07.2023р.) належить до безпосередніх повноважень Військової частини НОМЕР_2 (до якої позивач вибув до нового місця служби), як роботодавця. А відтак, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 не є особою, відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення з 01.07.2024р., а також нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023р. (з`ясування наявності чи відсутності підстав для виплати якої не є доцільним у межах цієї справи), грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні (які фактично виплачуються військовослужбовцю при звільнені з військової служби), оскільки такими повноваженнями щодо позивача наділена вже Військова частина НОМЕР_2 , вимоги до якої у межах цього спору не заявлялися. Вказані обставини були залишені поза увагою суду першої інстанції попри те, що у відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на особливостях правового регулювання виплати грошового забезпечення за умови вибуття позивача до нового місця служби та зарахування його на всі види забезпечення відповідної військової частини. Статтею 48 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності. З наведеного вище вбачається, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Суд першої інстанції при розгляді справи не дотримався вимог процесуального закону про заміну відповідача чи про залучення другого відповідача. При цьому, колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 24.09.2019р. у справі №344/19007/18, відповідно до яких, заміна неналежного відповідача або ж залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом 1-ї інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача як другого відповідача справа має розглядатися спочатку. Частиною 7 ст.48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Тобто, на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений можливості залучити належного відповідача у справі. Отже, у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.09.2020р. у справі №162/445/16-а. Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є суттєвими та свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб`єктивній думці останнього. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційних скаргах аргументів сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, враховуючи, що судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, апеляційний суд, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду попередньої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове - про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог, проте з мотивів, наведених колегією суддів вище. В іншій частині рішення суду 1-ї інстанції колегія суддів залишає без змін. Колегія суддів вкотре наголошує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що він заявлений до неналежного відповідача. У той же час, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.09.2020р. у справі №813/791/17, від 19.04.2022р. у справі №400/3989/19. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329,382 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року в частині відмови (по суті) у задоволенні позовних вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове, яким зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення (як таких, що заявлені до неналежного відповідача). В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 06.08.2025р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко