Постанова КГС ВС № 904/3199/24 (904/4313/24)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Київ cправа № 904/3199/24 (904/4313/24) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В. , Погребняка В. Я. за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М. ; за участю представників сторін: скаржника - ОСОБА_5 . НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД - адвокат Осадчук В. І. ТОВ " Агро Комплект " - адвокат Осипов О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у складі колегії суддів: Мороза В.Ф. (головуючого), Іванова О.Г. , Чередка А.Є. у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) за позовом НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД ( NASKINA INVESMENT LTD ) до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю " Агро Комплект ", відповідача-2 Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " про визнання недійсним договору в межах справи № 904/3199/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " Агро Комплект ",- ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 відкрито провадження у справі № 904/3199/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРО КОМПЛЕКТ ".

2. НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД ( NASKINA INVESMENT LTD ) звернулось в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРО КОМПЛЕКТ ", Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " про визнання недійсним Договору № 12-10-2023 про відступлення права вимоги. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_11 звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. До Центрального апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.

6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 приєднано заяву Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " до апеляційної скарги.

7. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 , до якої приєдналося Приватне акціонерне товариство " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ ". Рух касаційної скарги 8. 30.05.2025 Приватне акціонерне товариство " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 30.05.2025 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24), сформована в системі "Електронний суд" 30.05.2025.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В. , судді - Васьковського О.В. , судді - Погребняка В.Я. , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " від 30.05.2025 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025, та призначено розгляд касаційної скарги на 29.07.2025 року о 10:30 год. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції Приватне акціонерне товариство " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " подало касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним. 12.1 Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема статті 264 ГПК України, а саме закрив апеляційне провадження не з`ясувавши чи впливає оскаржуване рішення на права та інтереси особи, яка приєдналася до апеляційної скарги. 12.2 Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 12.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що фактично, після приєднання до апеляційної скарги, заявник отримує такі ж права і обов`язки як і заявник за апеляційної скаргою (апелянт), з тим обмеженням, що межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначаються наведеними саме в апеляційній скарзі доводами. Отже вирішуючи питання щодо закриття апеляційного провадження за апеляційної скарги Центральний апеляційний господарський суд повинен був перевірити не тільки чи порушує рішення господарського суду від 12.11.2024 року права та обов`язки ОСОБА_11 , яка є основним апелянтом у даній справі, але й чи порушує оскаржуване рішення права та обов`язки ПрАТ " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ ", яке приєдналося до апеляційної скарги. 12.4 Судом апеляційної інстанції не враховано, що одним з доводів (обґрунтувань) апеляційної скарги ОСОБА_11 стало те, що установивши, що оспорювані пункти спірних кредитних договорів не порушують прав позивача, господарський суд першої інстанції все ж вдався до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства і не врахував, що відсутність порушення прав та законних інтересів Наскіна Інвестментс Лтд цими правочинами в оспорюваній частині є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області дійшовши висновку про те, що права Наскіна Інвестментс Лтд не порушуються оскаржуваним договором повинен був зупинитися і вдаватися до оцінки самого договору, або до передумов укладення такого договору. Відтак,

мотивувальна частина рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) повинна бути змінена. Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що саме з цим доводом повністю погодилось ПрАТ " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " і саме цей довід спонукав подати заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_11 12.5 Закривши апеляційне провадження Центральний апеляційний господарський суд фактично позбавив ПрАТ " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " права на апеляційне оскарження, що є порушенням його конституційного права, передбаченого статтею 129 Конституції України.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 29.07.2025 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та розгляд клопотань Верховним Судом

14. НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

15. Представник НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД в судовому засіданні 29.07.2025 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

16. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю " Агро Комплект " в судовому засіданні 29.07.2025 підтримав касаційну скаргу. Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Аргументи скаржника (пункти 12.1, 12.3, 12.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

21. Як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції предметом доказування у цій справі є наявність обставин, з яким закон пов`язує недійсність укладеного правочину, а саме: відсутність реального наміру вчинення господарських операцій, якими опосередковується виконання спірного правочину, відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, фраудаторність спірного правочину.

22. При цьому, як правомірно зауважено судом апеляційної інстанції, предметом апеляційного оскарження було рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) лише в мотивувальній його частині, а саме щодо розділу, який стосується ОСОБА_11 . Заявниця апеляційної скарги просила суд виключити з мотивувальної частини відповідні відомості, що стосуються неї.

23. За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

24. Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

25. У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Такі обмеження знаходять свої відображення у положеннях ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги, зокрема, у статтях 254, 256, 260, 261 цього Кодексу стосовно строку на апеляційне оскарження, можливості та підстав для його поновлення, наслідків визнання цих підстав неповажними.

26. Застосування таких процесуальних запобіжників задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.1997 та інші).

27. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, "Мушта проти України" від 18.11.2010).

28. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.

29. Згідно частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

30. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_11 не є учасником справи № 904/3199/24 (904/4313/24), в межах якої розглядався відповідний спір.

31. Правом оскаржувати судові рішення у справі наділені лише учасники такої справи, водночас, слід наголосити, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення стаття 254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

32. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

33. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 924/913/20.

34. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

35. У розумінні статті 254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

36. При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв`язку є обов`язковим при розгляді справ про банкрутство.

37. У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах

38. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведене, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 924/699/20).

39. Таким чином, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

40. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

41. Такі правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 11.03.2024 у справі № 922/5628/14.

42. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16; постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 01.04.2021 у справі № 910/17428/19, від 16.07.2021 у справі № 908/570/20, від 30.09.2021 у справі № 903/718/20, від 29.06.2022 у справі № 910/6065/18).

43. Таким чином, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).

44. Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позову НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД є визнання недійсним Договору № 12-10-2023 про відступлення права вимоги від 12.10.2023, який укладений між ТОВ " Агро Комплект " та ПРАТ СК " ІНГОССТРАХ ". ОСОБА_11 не є стороною даного правочину і останній не стосується її прав та інтересів, не створює для неї будь-яких обов`язків.

45. З наведеного апелянтом обґрунтування наявності в неї права на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 судом апеляційної інстанції встановлено, що вона вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, у зв`язку з чим судове рішення повинно бути змінено в мотивувальній частині. Зокрема, скаржниця вважала, що згадування про ОСОБА_11 наносить їй репутаційну шкоду та порушує її конституційні права, зокрема визначені статтею 61 Конституції України відповідно до положень котрої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Проте, на думку заявниці, в судовому рішенні від 12.11.2024 обставини, які наразі є тільки предметом досудового розслідування у кримінальній справі подано як доведений факт.

46. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, частина рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24), в якій згадується особа ОСОБА_11 , є не мотивувальною, а описовою, оскільки в ній викладена позиція позивача, якою він (позивач) обґрунтовує свій позов. За викладом чого слідує наведення судом позиції інших учасників справи (відповідачів - 1,2)

47. Відтак, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що вказане відповідає вимогам пункту 1 частини третьої статті 238 ГПК України, згідно з яким в описовій частині рішення зазначається стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

48. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування свого позову НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД посилалося, зокрема, на те, що до 11.02.2022 ця компанія була єдиним засновником ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ " із часткою у розмірі 100% статутного капіталу. 11.02.2022 відбулись зміни в складі учасників ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ ", а саме: виключено НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД зі складу засновників (учасників) ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ " та додано засновником (учасником) ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ " із часткою у розмірі 100% статутного капіталу ОСОБА_13 , який також являється директором ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ ". Враховуючи, що НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД не укладала жодних правочинів та не надавала повноважень іншим особам, які були б спрямовані на відчуження її частки у статутному капіталі ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ ", вона з`ясувала, що невстановлені особи підробили довіреність від 15.01.2019, відповідно до якої НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД уповноважує ОСОБА_11 , у тому числі, розпоряджатися корпоративними правами ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ ", які належали НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД . 10.02.2022, на підставі підробленої довіреності, ОСОБА_11 від імені НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ " та підписала акт прийому - передачі частки в статутному капіталі ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ ", відповідно до яких частка у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ " АГРО КОМПЛЕКТ " була передано ОСОБА_13 . За вказаним фактом за заявою НАСКІНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД 31.05.2024 Головним слідчим управлінням Національної поліції України внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001047. Також позивач в позовній заяві посилався на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 24.07.2024, постановлену в рамках вказаного кримінального провадження, та на листи прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням закону у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора Хіміча Станіслава від 01.08.2024 № 09/3/2-8465-24 та від 19.09.2024 № 09/3/2-8465-24.

49. Отже, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, викладаючи в описовій частині оскаржуваного рішення позицію позивача, як те визначено пунктом 1 частини третьої статті 238 ГПК України, місцевий господарський суд, в числі інших доводів, зазначив і перераховані вище доводи позивача, покладені в основу позову, що становлять його підстави.

50. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, господарським судом не встановлювалися будь-які факти щодо ОСОБА_11 , а твердження останньої про звинувачення судом її у скоєнні злочину не знаходять свого підтвердження зі змісту та структури судового рішення, саме як встановлені щодо неї обставини.

51. Відтак, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не порушено презумпцію невинуватості у відношенні ОСОБА_11 і посилання останньої на те, що згадування про неї в цьому контексті в оскаржуваному судовому рішенні "наносить репутаційну шкоду ОСОБА_11 і порушує її конституційні права, зокрема ст. 61 Конституції України" є виключно її суб`єктивним сприйняттям судового рішення та розуміння його змісту, яке втім не має під собою жодного правового підґрунтя.

52. З огляду на викладене правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції в цьому випадку не вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є ОСОБА_11 ; в оскаржуваному рішенні не міститься судження про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_11 у відповідних правовідносинах; у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення ОСОБА_11 не наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо; згадування ОСОБА_11 міститься виключно в описовій частині оскаржуваного рішення при цитуванні позиції позивача, зазначеної у позові.

53. Відтак, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що зі змісту рішення суду першої інстанції від 12.11.2024 не вбачається порушення прав та (або) інтересів ОСОБА_11 , а питання про її права, інтереси та (або) обов`язки оскаржуваним рішенням не вирішувалося.

54. Аналіз приписів частини третьої статті 2, частини першої статті 17 та частин першої, другої статті 254 ГПК України дозволяє дійти висновку, що одним із принципів здійснення господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, яке може бути реалізоване як учасниками справи, так й іншими особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги або у спосіб звернення до апеляційного суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги іншої особи, на стороні якої вони виступали, до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції в порядку статті 265 ГПК України.

55. Згідно з частиною першої статті 265 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

56. Зміст положень статті 265 ГПК України дає підстави для висновку, що можливість приєднання до апеляційної скарги, поданої іншою особою, передбачена для двох категорій осіб, а саме: (1) для учасника справи, який брав участь у справі на стороні заявника апеляційної скарги; (2) для особи, яка участі у справі не брала, але оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки.

57. Приєднання до апеляційної скарги - це допоміжний інститут для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній скарзі обсязі. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначаються наведеними в апеляційній скарзі доводами, незалежно від наявності заяви про приєднання до апеляційної скарги та доданих до неї доказів (аналогічна правова позиція наведена у пункті 39 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/601/20).

58. В свою чергу, відмовляючи у прийняті справи № 902/1076/21 до свого розгляду, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2024 зазначила, що в пунктах 66-68 своєї ухвали від 06.07.2022 у справі № 32/77т вона вже виснувала, що приєднання до касаційної скарги згідно статті 297 ГПК України передбачає реалізацію учасником справи права на підтримання доводів касаційної скарги особи, на стороні якої заявник виступав, без можливості доповнення доводів касаційної скарги новими аргументами та їх обґрунтуванням. Вимоги заяви про приєднання до касаційної скарги є похідними від вимог касаційної скарги, що унеможливлює заявлення в такій заяві самостійних доводів щодо підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

59. Покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 264 ГПК України скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження не з`ясувавши чи впливає оскаржуване рішення на права та інтереси особи, яка приєдналася до апеляційної скарги.

60. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що із змісту вказаної норми процесуального закону не вбачається прямого обов`язку суду апеляційної інстанції, під час вирішення питання про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалося, з`ясовувати чи впливає оскаржуване рішення на права та інтереси особи, яка приєдналася до апеляційної скарги.

61. При цьому, найбільш змістовно наближеним до вказаного твердження скаржника є положення частини першої статті 264 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

62. Також, в цьому випадку судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо заявлення апелянтом клопотання про відмову від апеляційної скарги.

63. Разом з тим, судом апеляційної інстанції було зазначено про те, що апеляційний суд вважає застосовними вищенаведені висновки Верховного Суду й у апеляційному провадженні, зокрема, в питанні приєднання до апеляційної скарги. Тобто приписи статті 265 ГПК України виключають можливість самостійного обґрунтування ПрАТ " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " незаконності оскаржуваного судового рішення в заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_11 та відповідно не зумовлюють обов`язку суду надавати оцінку таким підставам апеляційного оскарження.

64. Як наслідок, заява про приєднання до апеляційної скарги не може розглядатися окремо без такої апеляційної скарги, апеляційне провадження за якою закрито з підстав визначених процесуальним законом. Для заяви про приєднання, як похідної, настає такий самий наслідок як і для апеляційної скарги, провадження за якою закривається.

65. Відтак, наведені аргументи скаржника є помилковими та необґрунтованими.

66. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що згідно пунктів 2, 5 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.

67. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

68. Частинами першою, третьою статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

69. Відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

70. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

71. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

72. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

73. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.

74. Такі висновки Верховного Суду щодо застосування принципу диспозитивності підлягають застосуванню і під час реалізації особою своїх прав на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

75. Згідно частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

76. Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом апеляційного оскарження було рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24), лише в мотивувальній, на думку апелянта, його частині, а саме щодо розділу, який стосується ОСОБА_11 . Заявниця апеляційної скарги просила суд виключити з мотивувальної частини відповідні відомості, що стосуються неї.

77. Із наведеного убачається, що ОСОБА_11 здійснюючи розпорядження своїми правами щодо формування вимог апеляційної скарги на власний розсуд, в прохальній частині вказаної апеляційної скарги просила виключити з мотивувальної частини лише відповідні наведені вище відомості, що її стосуються.

78. При цьому, ОСОБА_11 у прохальній частині вказаної апеляційної скарги не просила змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо оцінки оспорюваного договору, або до передумов укладення такого договору.

79. Разом з тим, як вже було зазначено, вимоги заяви про приєднання до апеляційної скарги є похідними від вимог самої апеляційної скарги, що унеможливлює заявлення в такій заяві самостійних доводів щодо підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

80. Відтак, помилковими є аргументи скаржника про те, що Центральний апеляційний господарський суд повинен був перевірити не тільки чи порушує рішення господарського суду від 12.11.2024 права та обов`язки ОСОБА_11 , яка є основним апелянтом у даній справі, але й чи порушує оскаржуване рішення права та обов`язки ПрАТ " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ ", яке приєдналося до апеляційної скарги та про те, що суд апеляційної інстанції повинен був змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо оцінки оспорюваного договору, або до передумов укладення такого договору.

81. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 , до якої приєдналося ПрАТ " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ ", підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

82. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 12.1, 12.3, 12.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

83. Аргументи скаржника (пункт 12.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

84. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

85. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

86. Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

87. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

88. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

89. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

90. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

91. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

92. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

93. Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у розгляді справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

94. Згідно частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

95. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

96. Згідно частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

97. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно частини першої статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

98. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

99. Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

100. Згідно частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

101. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

102. Отже, судові рішення які опубліковані офіційно або внесені до Реєстру не є доказами у справі в розумінні процесуального закону.

103. Як зазначено у відзиві Наскіна Інвестментс Лтд та убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, Приватним акціонерним товариством " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " було подано апеляційну скаргу, згідно якої останнє просило змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) шляхом виключення з рішення розділу щодо перевірки Договору № 12-10-2023 про відступлення права вимоги від 12.10.2023 на його відповідність вимогам законодавства.

104. До апеляційної скарги апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт посилався на введення військового стану в країні, численні обстріли, оголошення тривог та відключення електроенергії.

105. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) залишено без руху. Визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.

106. Від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, в якій наведено обґрунтування пропуску строку.

107. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у цій справі відмовлено Приватному акціонерному товариству " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24). Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) повернуто заявникові.

108. Постановляючи вказану ухвалу, судом апеляційної зазначено про те, що Приватне акціонерне товариство " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " має зареєстрований електронний кабінет в підсистеми ЄСІТС Електронний суд. Рішення господарського суду від 12.11.2024 було надіслано останньому в електронний кабінет та отримано ним 22.11.2024 о 19:30, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Отже, з урахуванням приписів частини одинадцятої статті 242 ГПК України повний текст оскаржуваного рішення апелянтом отримано 23.11.2024. Під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні 12.11.2024 був присутній представник апелянта ОСОБА_5 відповідно був обізнаний про прийняття судом рішення. Отже ОСОБА_5 , який є працівником апелянта та представляє інтереси останнього, знав про прийняте рішення та мав можливість ознайомитися з його текстом з моменту надходження його в електронний кабінет ПАТ " СК "ІНГОССТРАХ ". В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт не зазначає, що саме перешкоджало йому звернутися зі скаргою протягом встановленого строку, з моменту надходження оскаржуваного рішення в його електронний кабінет та не наводить обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню. З огляду на вищевикладене колегія зазначає, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами та не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк, оскільки останній не був позбавлений можливості ознайомитись з текстом рішення суду в електронному кабінеті та своєчасно звернутись з апеляційною скаргою. Відповідно несвоєчасне звернення з апеляційною скаргою залежало виключно від волевиявлення апелянта. Таким чином, апелянтом не усунено недоліків апеляційної скарги та не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24).

109. Станом на 29.07.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про оскарження вказаної ухвали суду апеляційної інстанції в касаційному порядку та наявна інформація про набрання вказаною ухвалою законної сили.

110. З наведеного убачається, що реалізація права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) залежала в цьому випадку виключно від волі самого скаржника.

111. При цьому, як вже було зазначено, вимоги заяви про приєднання до апеляційної скарги є похідними від вимог самої апеляційної скарги, тому приєднання особою до апеляційної скарги не є тотожним поданню такою особою власної апеляційної скарги.

112. Також, суд апеляційної інстанції в цьому випадку дослідив зміст та надав відповідну оцінку апеляційній скарзі ОСОБА_11 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) в мотивувальній його частині, а саме щодо розділу, який стосується ОСОБА_11 в якій остання просила виключити з мотивувальної частини відповідні відомості, що стосуються неї, до якої приєдналося Приватне акціонерне товариство " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ ".

113. Враховуючи вищевикладене, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що закривши апеляційне провадження Центральний апеляційний господарський суд фактично позбавив ПрАТ " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " права на апеляційне оскарження.

114. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 12.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

115. При цьому, аргументи скаржника (пункт 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

116. Разом з тим, у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_11 , до якої приєдналося Приватне акціонерне товариство " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " у цій справі.

117. Також, на висновки у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду від 01.09.2023 № 911/2610/20, від 21.03.2023 у справі № 910/22855/17 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) доказів та встановлених фактичних обставин.

118. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

119. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

120. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

121. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

122. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

123. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

124. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

125. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були дотримані.

126. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника. Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства " СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ " від 30.05.2025 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у справі № 904/3199/24 (904/4313/24) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. В. Білоус Судді О. В. Васьковський В. Я. Погребняк