Постанова 4857 № 380/23796/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23796/24 пров. № А/857/15015/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (головуючий суддя Грень Н.М., м. Львів) у справі №380/23796/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням індексації, надбавок та доплат до пенсії, встановлених законодавством, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з січня 2020 року перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації, надбавок та доплат до пенсії, встановлених законодавством, без обмеження максимальним розміром. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №380/23796/24 позов задоволено. 20.03.2025 позивачем подано до Львівського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №380/23796/24, в якій заявник просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю. Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд обґрунтовував тим, що рішенням Львівського адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №380/23796/24 не покладено зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження такої максимальним розміром з врахуванням доплати, передбаченої постановою КМУ №713 від 14.07.2021, з березня 2022 року - індексації, встановленої постановою КМУ №118, з березня 2023 - з врахуванням постанови КМУ №168, з березня 2024 - з врахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ №185. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з січня 2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням індексації, надбавок та доплат до пенсії, встановлених законодавством, без обмеження максимальним розміром. Зазначає, що зазначені доплата та індексація формально відображені у протоколі про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 380/23796/24, однак обмежені максимальним розміром, про що чітко зазначено в протоколі перерахунку пенсії. Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості оскаржуваної ухвали виходить з наступного. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини першої статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у вигляді подання звіту про виконання судового рішення. Колегія суддів наголошує, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача (боржника) з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача. Апеляційний суд зауважує, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, але таке право має використовуватись судом залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а та у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а. Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Як вже було встановлено, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №380/23796/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з січня 2020 року перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації, надбавок та доплат до пенсії, встановлених законодавством, без обмеження максимальним розміром. На підтвердження виконання рішення суду відповідач надав протокол про перерахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 1310012452, згідно з яким з 01.04.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 склав: - основний розмір пенсії 19970,37 грн (70% грошового забезпечення); індексація базового ОСНП 2022 2795,85 грн; - індексація базового ОСНП 2023 1500,00 грн; - індексація базового ОСНП 2024 1500,00 грн; - щомісячна доплата відповідно до ПКМУ № 713 від 14.07.2021 2000,00 грн; - надбавка учасникам бойових дій згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») - 590,25 грн; - надбавка відповідно до ст. 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» - 40,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 29896,47 грн, з урахуванням максимального розміру 23610,00 грн. Таким чином, попри те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 380/23796/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з січня 2020 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, надбавок та доплат до пенсії, встановлених законодавством, без обмеження максимальним розміром, відповідач обмежив розмір пенсії. Зокрема, у графі «Підлягало виплаті» за період з грудня 2020 року по лютий 2024 року відображено нарахування у розмірі 20930,00 грн., з квітня 2024 року по березень 2025 року - 23610,00 грн. (десять прожиткових мінімумів, установлені для осіб, які втратили працездатність). Отже, на момент подання заяви та постановлення оскаржуваної ухвали рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 380/23796/24 не виконано, чого не заперечує сам відповідач. Пенсія ОСОБА_1 і надалі обмежена десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тобто Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, тим самим позбавляючи позивача права на належний розмір пенсії. Суд першої інстанції залишив ці обставини поза увагою. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Суд також повторює, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 380/23796/24, зважаючи на те, що на встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду є об`єктивні підстави, а саме часткове виконання рішення суду. Судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення - про задоволення заяви. Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/23796/24 скасувати та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання постанови суду апеляційної інстанції звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №380/23796/24. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М. А. Пліш