Постанова Сумський апеляційний суд № 592/21385/24

Справа №592/21385/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич О. М. Номер провадження 33/816/649/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Я.С. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 грудня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 15 грудня 2024 року близько 00 год. 30 хв. в м. Суми по вул. Бельгійській, 19, керував транспортним засобом «Toyota RAV 4 Hybrid», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або прослідувати до медичного закладу, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Фідірко Я.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 грудня 2024 року, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з матеріалів справи та долучених відеозаписів вбачається, що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб під керування ОСОБА_1 , а тому наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам закону, а отримані внаслідок таких дій докази є неналежними та недопустимими. Окрім цього, апелянт зауважує про те, що жодними та допустимими доказами не підтверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. А долучений відеозапис не є належним доказом, оскільки не містить посилань на технічний засіб, на який було його здійснено. Окрім цього відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що є порушенням ст. 266 КУпАП. Також, направлення на проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції виписане працівниками поліції вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить наявний запис в направленні, де зазначено серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто, висновок про відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є передчасним та не підтверджений належним доказом. В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою в Сумській області 30 грудня 2024 року, ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи, а про притягнення до відповідальності останньому стало відомо лише 28 лютого 2025 року. Тому, враховуючи викладені обставини, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин пропуску. Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Я.С., яка подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до штампу вхідної канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми, 10 березня 2025 року адвокат Фідірко Я.С. подала апеляційну скаргу на постанову судді суду першої інстанції від 30 грудня 2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку, апелянт зазначає про те, що ОСОБА_1 стало відомо про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, лише 28 лютого 2025 року. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Перевіривши представлені матеріали та доводи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Я.С. в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 грудня 2024 року, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню. Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримався в повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням: - протоколу про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2024 року серії ЕПР1 № 196678; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким зафіксовано відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджено відмова ОСОБА_1 від проходження алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу; - відеозаписів відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП). Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписів нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля вбачається, як 15 грудня 2024 року близько 00 год. 30 хв. в м. Суми по вул. Бельгійській, 19, було зупинено автомобіль «Toyota RAV 4 Hybrid», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом під час дії комендантської години. Під час спілкування, працівниками поліції було встановлено особу водія, ОСОБА_1 , котрий мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я з метою проходження медичного огляду, на що останній відмовився. На підставі викладеного, ОСОБА_1 повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей про підстави зупинки транспортного засобу, апеляційним судом не приймаються з наступних підстав. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, в тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення. Так, згідно п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Відповідно до п. 11 Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Згідно п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов`язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину. У п. 16 Порядку зазначено, що Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться. Таким чином, факт пересування транспортним засобом під керування ОСОБА_1 під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції. Також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що відеозапис, зафіксований нагрудною камерою поліцейського, є неналежним доказом, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України "Про Національну поліцію" та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) передбачено ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них", затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, тому вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом, який взаємоузгоджується з іншими доказами по справі та відповідає дійсним фактичним обставинам справи. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 196678 від 15 грудня 2024 року містить номери нагрудних відеокамер ( 470514, 471143), якими здійснювалася фіксація вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи захисту з приводу того, що водій не був відсторонений від керування транспортним засобом в порядку ч.1 ст.266 КУпАП та з цього приводу не був складений акт. З аналізу ч. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія. Відповідно до відеозапису бодікамер, працівники поліції дотримались вимог ч.1 ст. 266 КУпАП, тобто відсторонили водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а відсутність акту про відсторонення від керування, не є істотним порушенням та не спростовує провину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Безпідставними є також твердження в апеляційній скарзі, що направлення ОСОБА_1 для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я складено вже після складання протоколу, адже будь-якого значення у даній справі не має. У даному випадку, підставою для складання поліцейським такого направлення є лише у тому випадку, якщо за попередньою згодою водій погодився на проведення такого огляду. Водночас, зібраними по даній справі доказами достовірно встановлено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що підтверджується долученим до справи відеозаписом. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено. У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Я.С. апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Фідірко Я.С. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 грудня 2024 року. Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 01 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Я.С. на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.