Постанова Одеський апеляційний суд № 491/544/24

Номер провадження: 22-ц/813/2697/25 Справа № 491/544/24 Головуючий у першій інстанції Желясков О. О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа: Ананьївська міська рада, - В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період з 1999 року по день смерті останньої, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву мотивовано тим, що він проживав разом з ОСОБА_2 з 1999 року як чоловік та дружина, та шлюб між ними не був зареєстрований. За час проживання однією сім`єю вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку. Усі свята проводили в колі рідних та друзів. Померла проживала з заявником та його матір`ю, спілкувалась з родичами заявника, їздили до його сестри. Померла здійснювала догляд за матір`ю заявника, а з 01 липня 2017 року по 30 грудня 2023 року за самим заявником. Встановлення факту проживання однією сім`єю заявника з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період часу з 1999 року по день смерті останньої, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно заявникові для реалізації свого права на прийняття спадщини. Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: Ананьївська міська рада - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при рогляді справи Ананьївським районним судом невраховано в підтвердження факту спільного проживання: - фотографії (не враховані у зв?язку з тим, що не містять інформації щодо дати (періоду) коли вони були зроблені), хоча по них видно,що зроблені вони в період молодистої заявника та ОСОБА_2 , тобто набагато раніше ніж 5 років до моменту смерті цивільної дружини заявника; - довідка на отримання допомоги ча поховання ОСОБА_2 ; - наявність у заявника свідоцтва про смерть цивільної дружини; - договори оренди на земельні ділянки які заявник та померла ОСОБА_2 спільно укладалали; - довіреність, якою померла свого часу уповноважила сестру заявника представляти її інтереси у вирішенні питань, пов?язаних із земельними ділянками, в тому числі проведення купівлі- продажу; - наявність у заявника листа ПАТ "Приватбанк" про сплату боргу за кредитами померлої та квитанції про сплату сестрою заявника боргу за кредитними договорами ОСОБА_2 ; - довідка видана Ананьївською міською радою про те, що заявник проживав однією сім?єю з ОСОБА_2 до дня її смерті не врахована тому, що не зазначено з якого періоду проживали разом, а лише зазначено, що до дня смерті ОСОБА_2 проживали разом та вели спільне господарство - акт про спільне проживання від 07.10.2024 року виданий заявник з померлою ОСОБА_2 проживав однією сім?єю без реєстрації шлюбу та вів спільне господарство з 1999 року по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 . (копія Акта додається). Що стосується письмових доказів на підтвердження факту неперебування як самого заявника, так і померлої ОСОБА_4 в іншому шлюбі, то відповідно до моєї заяви нотаріально завіреної, в реєстрі за №591 я не перебував та не перебуваю у шлюбі. (Копія заяви додається). Що стосується моєї покійної цивільної дружини, то при оформленні спадкової справи, даний факт перевірений нотаріусом, в якого є доступ до відповідного реєстру. Що стосується звернення до нотаріальної контори, то 27.05.2024 року я звернувся до Кодимської державної нотаріальної контори з заявою на прийняття спадщини після смерті цивільної дружини - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на все спадкове майно де б воно не було та з чого б воно не складалось та надав всі необхідні документи на прийняття спадщини. Державна нотаріальна кантора повідомила мене листом від 05.06.2024 року №254/02-14 про те, що документи мої розглянуті та заведена спадкова справа №99/2024року (копія листа додається) Окрім того, Ананьївським районним судом при встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини без шлюбу також не враховано довідку про перебування ОСОБА_2 на обліку в Управлінні соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації, як одержувача допомоги на догляд/проживання з особою яка є інвалідом 1 чи 2 групи, яка має психічний розлад з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2023 року однак акти обстеження матеріально- побутових умов сім`ї складені Державним соціальним інспектором управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 зі мною-своїм співмешканцем) (копії актів додаються). Також при розгляді даної справи не враховані свідчення свідка, який стверджував, що був знайомим заявника та ОСОБА_2 , бував у будинку, який вони винаймали та де проживали разом з ОСОБА_2 та мамою заявника, а також був свідком того, що заявник з ОСОБА_2 проживали, як сім?я; Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 24.06.2025 року о 16:00 годині, сторони по справі не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа: Ананьївська міська рада, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, ОСОБА_1 , не надав належних і допустимих доказів його проживання разом з спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, зокрема на підтвердження ведення спільного бюджету, господарства та побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Колегія суддів у повній мірі погодитись з таким висновком районного суду не може. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 58 років, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18 січня 2024 року Відділом з питань державної реєстрації актів цивільного стану Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, актовий запис № 25 (а.с.12). Згідно ксерокопії паспорту громадянина України місце проживання ОСОБА_2 з 01 квітня 1998 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно ксерокопії витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 07 лютого 2023 року за № 2023/001128589, місце проживання заявника, ОСОБА_1 , з 04 серпня 2004 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с.7). На підтвердження факту проживання однією сім`єю, заявником надано ксерокопію довідки, видану Ананьївською міською радою 23 квітня 2024 року за № 301, про те що заявник проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 до 01 січня 2024 року (до дня смерті) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19). Заявник стверджує, що факт проживання однією сім`єю підтверджує довідка про отримання померлою, ОСОБА_2 , за проживання разом з ним як з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу допомоги на догляд за ним у період з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2023 року (а.с.21). У заяві заявник зазначив, що після смерті ОСОБА_2 він доставив її з Любашівської лікарні до місця де проживали та здійснив її поховання. При цьому додав до заяви ксерокопію довідки для отримання допомоги на поховання (а.с.20). Також заявником надано до суду: договори оренди землі, які укладались у 2015 році померлою як власником цих земельних ділянок (а.с.13-18), довіреность, якою померла свого часу уповноважила сестру заявника представляти її інтереси у вирішенні питань, пов`язаних із земельними ділянками (а.с.36), лист банку та квитанцій про сплату сестрою заявника боргу, який мала померла, ОСОБА_2 , (а.с.37-39), копії фіскальних та товарних чеків про придбання ліків, будівельних матеріалів, господарських товарів (а.с.28-32) квитанції пересилання померлій кошти (а.с.22-28), фотографії, на яких зображені заявник з померлою та матір`ю, померла з друзями та сестрою заявника, на весіллі у племінника заявника у м. Кодима. Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що приблизно з 2012 року до 2017 року навідував свою мати у м. Кодима, яка була сусідкою через дві хати з заявником. Бачив як заявник та померла, ОСОБА_2 , ходили разом до магазину, при цьому особисто у них в будинку та на подвір`ї не був. Більше нічого повідомити не може, оскільки після смерті матері (2017 рік) туди не навідувався. Колегія суддів виходи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України) Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у частині другій статті 318 ЦПК України) (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 569/4466/23). Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)). За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У статті 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, ОСОБА_6 вказує, що встановлення факту проживання однією сім`єю заявника з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період часу з 1999 року по день смерті останньої, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно заявникові для реалізації свого права на прийняття спадщини. На підтвердження вказаного факту, заявником надано сукупність доказів, а саме: довідку, видану Ананьївською міською радою 23 квітня 2024 року за № 301, про те що заявник проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 до 01 січня 2024 року (до дня смерті) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19), довідку про отримання померлою, ОСОБА_2 , за проживання разом з ним як з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу допомоги на догляд за ним у період з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2023 року (а.с.21), довідку для отримання допомоги на поховання (а.с.20), договори оренди землі, які укладались у 2015 році померлою як власником цих земельних ділянок (а.с.13-18), довіреность, якою померла свого часу уповноважила сестру заявника представляти її інтереси у вирішенні питань, пов`язаних із земельними ділянками (а.с.36), лист банку та квитанцій про сплату сестрою заявника боргу, який мала померла, ОСОБА_2 , (а.с.37-39), копії фіскальних та товарних чеків про придбання ліків, будівельних матеріалів, господарських товарів (а.с.28-32) квитанції пересилання померлій кошти (а.с.22-28), фотографії, на яких зображені заявник з померлою та матір`ю, померла з друзями та сестрою заявника, на весіллі у племінника заявника у м. Кодима. При цьому, судом апеляційної інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року витребувано у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомості про те чи перебував (перебуває) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. З отриманої від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що за результатами перевірки, актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, з дати досягнення шлюбного віку по теперішній час у відношенні до вищезазначеної особи не виявлено. Також, в ході апеляційного провадження, заявником до апеляційної скарги додано, відповідь від Кодимської державної нотаріальної контори Подільського району Одеської області, що заведена спадкова справа №99/2024 року. При наданні ОСОБА_1 всіх необхідіних документів, останньому буде видано свідоцтво на спадкове майно. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що заявником не надано будь-яких письмових доказів на підтвердження факту неперебування як самого заявника, так і померлої, ОСОБА_2 , в іншому шлюбі та те, що матеріали заяви не містять відповідних доказів того, що право заявника є порушеним, невизнаним або оспорюваним, зокрема вжиття заявником заходів щодо звернення до нотаріальної контори для прийняття ним спадщини, спростовуються матеріалами справи, а саме отриманою відповіддю від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що ОСОБА_1 не перебуває в іншому шлюбі. Також, відповіддю від Кодимської державної нотаріальної контори Подільського району Одеської області підтверджується необхідність звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься довідка про отримання померлою, ОСОБА_2 , за проживання разом з ОСОБА_1 як з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу допомоги на догляд за ним у період з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2023 року, що зафіксовано кількома актами про їхнє спільне проживання у зазачений період. Відповідно до п. 4 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1192 від 02 серпня 2000 року, допомога на догляд надається дієздатній особі за її задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що здійснює догляд за нею. Відповідно до п. 5 Порядку, До складу сім`ї заявника включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування). Відповідно до п. 9 Порядку, для підтвердження факту спільного проживання з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та догляду за нею посадовою особою виконавчого органу у разі потреби складається акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи. Якщо заявник проживає на одній житловій площі за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але має інше задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування), складення акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи для встановлення факту догляду є обов`язковим. До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано акти обстеження матеріально - побутових умов сім`ї від 17.07.17 року, 19.01.18 року, 17.07.18 року, 17.01.19 року, 23.07.19 року, 11.08.20 року, з яких встановлено, що ОСОБА_2 , проживає разом з ОСОБА_1 як співмешканка та здійснює догляд за ним. З урахуванням викладеного, надаючи оцінку всім доказам у сукупності, які надані були заявником на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 сім`єю з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період з 01.07.2017 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, то апеляційний суд приходить до висновку про доведеність належними, достатніми та допустимими доказами факту спільного проживання ОСОБА_1 зі ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення з нею спільного господарства, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов`язків більше п`яти років до моменту смерті ОСОБА_2 . Що стосується заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловік та дружина з 1999 року, то колегія суддів звертає увагу на таке. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - встановлено ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України. У частинах 1, 2 ст. 74 СК України (у редакції, чинній станом на 01 січня 2004 року) вказано: якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. Проте встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, можливо лише починаючи з 01 січня 2004 року. Пов`язано це з наступним. П. 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. Отже, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу. Постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, ухваленою за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, сформульовано правову позицію щодо визначення ознак сім`ї при встановленні наявності чи відсутності фактичних шлюбних стосунків та визначено, що положення частини другої статті 3 СК України стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів. Встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01 січня 2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України. При таких обставинах суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у заяві про встановлення факту проживання заявника ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 з 1999 року до 01.01.2004 року. Що стосується заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 як чоловіка та дружини з 01.01.2004 року до 01.07.2017 року, то колегія суддів погоджується з висновком районного суду про недоведеність такого факту достатніми доказами. Крім того, метою встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 заявник вказує необхідність прийняття спадщини. Відповідно до ч. 4 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Тобто для прийняття спадщини достатньо встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Необхідність встановлення не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини саме, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу на підставі ст. 74 СК України для вирішення майнового спору, як між самим подружжям так і спадкоємцями одного із подружжя або його кредиторами. В даному випадку заявник не вказує про існування спору і тому для прийняття спадщини в яості спадкоємця 4 черги, заявнику достатньо довести факт спільного проживнаня зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Такий факт, як вже зазачено у цій постанові, заявником доведений документально у період з 01.07.2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно (день відкриття спадщини), що становить 6,5 років, які передували відкриттю спадщини, тобто більше 5 років. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні факту про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, у період з 01.07.2017 року до 01.01.2024 року включно - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судвого рішення про встановлення такого факту. В іншій частині рішення слід залишити без змін. Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2024 року в частині відмови у встановленні факту про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, у період з 01.07.2017 року до 01.01.2024 року включно - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, у період з 01.07.2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 18.07.2025 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова Л.М. Вадовська