Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/10359/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5009/25 Справа № 201/10359/24 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузяков Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року у цивільній справі номер 201/10359/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки і піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини, В С Т А Н О В И В: В провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки і піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року у задоволенні заяви про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки і піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки і піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини відмовлено. Провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі, що перебуває у провадженні Міністерства юстиції України за заявою ОСОБА_2 , поданою нею через компетентний орган Федеративної Республіки Німеччина про повернення до цієї країни її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на теперішній час проживає разом з батьком ОСОБА_1 в Україні. Із вказаною ухвалою суду в частині зупинення провадження у справі не погодився позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузяков О.В., подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року у справі №201/10359/24 в цій частині та направити справу для продовження розгляду до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм міжнародного та національного права. Судом першої інстанції було зупинено провадження у справі у зв`язку із наявністю справи про повернення дитини до моменту набрання законної сили рішенням органу, який взагалі не уповноважений на ухвалення рішення і це суперечить вимогам Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. В оскаржуваній ухвалі визначено, що справа зупиняється до набрання законної сили рішенням у справі, що перебуває у провадженні Міністерства юстиції України, однак з аналізу Порядку виконання Гаазької конвенції випливає, що справа фактично не перебуває на розгляді Міністерства юстиції, а Міністерство юстиції є посередником між сторонами на етапі вжиття попередніх заходів і представляє інтереси заявника під час судового розгляду. Міністерство юстиції не уповноважене приймати жодне рішення щодо повернення дитини або щодо відмови у поверненні, що прямо вбачається з Порядку виконання Гаазької конвенції. Справа про повернення дитини на підставі Гаазької конвенції розглядається виключно судом, і рішення уповноважений ухвалювати суд за фактичним місцем перебування дитини. Проте, наразі жодним судом не розглядається справа щодо повернення дитини за заявою ОСОБА_2 . Ухвалюючи рішення про зупинення провадження у справі, суд брав до уваги лист Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) №7664/11.4-04 від 17.02.2025, про те, що у Міністерстві юстиції України перебуває на опрацюванні справа про сприяння поверненню з України у Федеративну Республіку Німеччина малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 року (Гаазька конвенція), яка в подальшому буде передана на розгляд до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. З огляду на те що рішення про повернення ОСОБА_5 наразі судом не ухвалене, справа на розгляді не перебуває, вважає, що зупинення провадження у справі про визначення місця проживання дітей є безпідставним та необґрунтованим, а продовження її розгляду є необхідним для забезпечення найкращих інтересів дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Продовження розгляду справи про визначення місця проживання дітей можливе без вирішення справи про повернення дитини, і більш того навіть ухвалене рішення у справі про визначення місця проживання дітей не впливає на розгляд справи про повернення дитини. Тому оскаржувана ухвала суду винесена з порушенням вимог законодавства, а отже підлягає скасуванню в частині зупинення розгляду справи. Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сорокіна І.В., подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги фактично вважає безпідставними та у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, просить відмовити. Наполягає на необхідності зупинення провадження у справі, врахувавши, що відповідно до статті 16 Конвенції після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3 судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була перемішена дитина, або на території якої вона утримується, не буде вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення. Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , є громадянином України, постійно проживає в Україні, з дітьми мають зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 є громадянкою України, має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , наразі фактично тимчасово перебуває в Німеччині під захистом. За твердженням сторони позивача за первісним позовом, матеріальних зв`язків між ОСОБА_2 та Німеччиною немає: вона не є працевлаштованою в цій країні, та немає там нерухомого майна або іншого виду доходу. Єдиний дохід, який вона отримує, це кошти за здачу в оренду квартири у м. Дніпро, Україна, також вона має інше майно: автомобіль, зареєстрований в Україні; земельну ділянку у місті Нікополь, Дніпропетровська область, Україна; квартиру у місті Дніпро, Україна; будинок у місті Нікополь, Україна. Наміру змінювати державу постійного проживання ОСОБА_2 не має, про що неодноразово зазначала у процесуальних документах, ніколи не подавала заяву для оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, вона не має постійного місця проживання в Німеччині, дія її довідки Aufenthaltstitel завершується у березні 2025 року, що підтверджується документами які вона долучала до матеріалів справи. Син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, має зареєстроване місце постійного проживання в Україні, постійно проживає в Україні. ОСОБА_7 наразі не має законних підстав для перебування в Німеччині. На його ім`я була видана тимчасова довідка Aufenthaltstitel. Але термін її дії закінчився у березні 2024 року. ОСОБА_8 з липня 2024 року не був у Німеччині, відповідно більше 6 місяців, у зв`язку з чим підстав для отримання свідоцтва про продовження дії довідки також не має. Донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, має зареєстроване постійне місце проживання в Україні, фактично тимчасово перебуває в Німеччині під захистом. Батьки ніколи не виявляли наміру змінити постійне місце проживання дитини. Крім того, дія її довідки ОСОБА_10 завершується у березні 2025 року. Як зазначало Міністерство юстиції України у відповіді, яка долучалась позивачкою за зустрічною позовною заявою, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в розумінні міжнародних договорів і законодавчих положень були повернуті на територію України, як на місце свого постійного проживання. На території Німеччини були отримані лише тимчасові посвідчення, що свідчать про перебування під захистом. За німецьким законодавством за таких умов у дітей навіть ніколи не виникне право на отримання німецького громадянства. У справі, що розглядається, предметом спору є реалізація права батьків на визначення місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд, врахувавши інформацію, викладену у листі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) №7664/11.4-04 від 17.02.2025 року про те, що у Міністерстві юстиції України перебуває на опрацюванні справа про сприяння поверненню з України у Федеративну Республіку Німеччина малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 року (далі - Конвенція), яка в подальшому буде передана на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, дійшов висновку, що провадження у справі №201/10359/24 має бути зупинено до набрання законної сили рішенням у справі, що перебуває у провадженні Міністерства юстиції України за заявою ОСОБА_2 , поданою нею через компетентний орган Федеративної Республіки Німеччина про повернення до цієї країни її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на теперішній час проживає разом з батьком ОСОБА_1 в Україні. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 6 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо. Єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України (в редакції закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року зроблено висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Враховуючи наведене, слід зазначити, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому необхідно врахувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише перш за все існування іншої справи на розгляді в суді, а також об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із відомостей, викладених у листі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) №7664/11.4-04 від 17.02.2025, що надійшов до суду 20.02.2025, в якому зазначено, що у Міністерстві юстиції України перебуває на опрацюванні справа про сприяння поверненню з України у Федеративну Республіку Німеччина малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 року (далі - Конвенція), яка в подальшому буде передана на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Відповідно до Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5, Головне управління юстиції організовує взаємодію судів та інших органів державної влади у цивільних та кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів, міжнародних договорів України; забезпечує виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах. Структура судової влади охоплює самі суди. Кожен з судових органів розглядає і вирішує конкретні справи абсолютно самостійно, керуючись виключно законом. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі листа якого за №7664/11.4-04 від 17.02.2025 року, суд поклав в основу наявності справи, не є судовим органом, а отже не уповноважений розглядати судові справи. Сам зазначений лист Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) №7664/11.4-04 від 17.02.2025 року не містить відомостей про те, що за справа, у провадженні якого суду на розгляді вона перебуває. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків для зупинення провадження у справі. Пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відтак, ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі, підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузяков Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року - задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року в частині зупинення провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: