Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/18360/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18360/24 пров. № А/857/369/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (головуючий суддя Крутько О.В., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо не проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 , за 2019, 2020 та 2021 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі щомісячного пенсійного забезпечення, з урахуванням усіх встановлених надбавок, підвищень, індексації, які проводилися на підставі Постанов КМ України, та із урахуванням індексації за 2019, 2020 та 2021 роки із застосуванням відповідних коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постановах Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 1 квітня 2020 р. № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22 лютого 2021 р. № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», із урахуванням раніше проведених пенсійних виплат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у задоволенні позову - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 року» обмеження розміру індексації не встановлювались в зв`язку з її прийняттям до запровадження в Україні воєнного стану. У постановах Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», якими вносились зміни до базової постанови від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 року», посилання на обмеження розміру індексації пенсій в розмірі 1500 гривень у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану з зазначенням строку дії таких обмежень не робилось, що свідчить про те, що таке обмеження юридично не було пов`язано з воєнним станом в Україні. У свою чергу принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права Конституційний Суд України неодноразово за зверненнями суб`єктів права на конституційне подання розглядав справи і приймав рішення щодо відповідності Конституції України 254к/96-ВР (конституційності) законів про Державний бюджет України чи їх окремих положень. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбаченим Основним Законом України. У подальшому Велика Палата Верховного суду в постанові від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 висловила наступні правові висновки: «Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).» Окремим Законом України дія Закону № 2262, Закону № 1282, Закону № 2148, Закону № 1058 тощо не зупинялась та зміни до цих законів щодо оспорюваного питання не вносились. Повноваження Кабінету Міністрів України в частині обмеження розмірів індексації пенсій пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 2170 не надавались. Таким чином, Верховна Рада України не була повноважна при прийнятті законів про Державний бюджет України включати до них положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Зупинення дії та/або внесення змін до інших Законів України законами України про Державний бюджет України неодноразово визнавались Конституційним Судом України неконституційними. Окремими законодавчими актами зупинення дії та/або внесення змін до інших Законів України не встановлювалось навіть в умовах воєнного стану в Україні. Зокрема, зупинення дії Закону № 1282 Законом № 2170 та внесення змін до ст. 64 Закону № 2262 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є вочевидь неконституційним. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. 6 Пункт 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2170 встановлює можливість управління «у порядку, на умовах та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України», тобто, «у ручному режимі», що не відповідає вимогам ст. ст. 92 та 95 Конституції України. З урахуванням наведеного у цій справі суд, у першу чергу, мав з`ясувати чи відповідають Конституції України положення пунктів 3, 8 розділу Прикінцеві положення Закону № 2170. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Верховний Суд від такої правової позиції на сьогодення не відступав. Тобто, якщо Закон № 2170 в певній частині (положення пунктів 3, 8 розділу Прикінцеві положення Закону № 2170) не відповідає Конституції України, то в цій частині він не підлягає застосуванню навіть якщо не оскаржувався в судовому порядку та є чинним. Кабінет Міністрів України відповідно статті 42 Закону № 1058 безпосередньо зобов`язаний щорічно проводити індексацію пенсій. При відмові у задоволенні даної позивної вимоги суд першої інстанції, не врахував те що: індексації пенсії за 2019, 2020р. та 2021роки, проводилася Відповідно ст. 64 Закону № 2262 в редакції від 31.08.2018: «Призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Департаментом персоналу Міністерством внутрішніх справ України від 26 лютого 2021 року № 22/6-1141 була виготовлена та направлена оновлена довідка, про розмір грошового забезпечення, для перерахунку пенсії з 01.12.2019 року, до ГУ ПФУ у Львівській області на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2021року, по справі №: 380/3947/21. Тобто довідки не були виготовлені та направлені відповідачу своєчасно з вини державного органу, якій видає довідки для перерахунку пенсії. Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону № 2262 (в редакції від 31.08.2018) перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних 7 органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Право на перерахунок моєї пенсії у 2019 році за оновленою довідкою виникло у мене з 01.12.2019. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148 (далі - Закон № 2148) в останньої редакції від 19.12.2018, на якій послався суд в оскаржуваному рішенні, жодних змін до статті 64 Закону № 2262 не вносилось та встановлені нею норми не скасовувались. Пунктом 1 частини 16 Закону № 2148 статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ (редакція від 11.10.2017, підстава - 2148^Ш) (далі - Закон № 1282-ХІІ) доповнено частиною п`ятою: «Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто ця норма не скасовує ст. 2 Закону № 1282-ХІІ, а є відсилочною до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та тільки встановлює новий механізм такої індексації. Пунктом 18 частини 19 Закону № 2148 частину першу статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 (далі - Закон № 1058) виключено, а частину другу в редакції станом на 01.01.2019 р. було викладено в наступній редакції: «

2. Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.» Таким чином, статтею 2 Закону № 1058 в редакції на 01.01.2019 р. передбачалась щорічна індексація пенсій пенсіонерів усіх категорій, у тому числі й тих, хто отримує пенсію за Законом № 2262. При цьому відповідно ст. 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету, а не із солідарної системи бюджету Пенсійного фонду України. Тому обмеження виплат у межах бюджету Пенсійного фонду із солідарної системи загальнообов`язкового пенсійного страхування не розповсюджуються на пенсійне забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб, яким пенсії призначаються та виплачуються за Законом № 2262. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», пунктом 1 якої затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124), пунктом 2 установлено що: «у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17;» Згідно з пунктом 1 Порядку цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Пунктом 2 Порядку № 124 встановлено: «Перерахунку підлягають пенсії, обчислені: відповідно до Закону; відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цей пункт Порядку принаймні до кінця 2019 року залишався незмінним. До речі, у цьому пункті, як і в багатьох інших законодавчих та нормативно- правових актах, а також і в судових рішеннях допущено помилкове ототожнення заробітку (заробітної плати) з грошовим забезпеченням військовослужбовців. Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці»: Грошове забезпечення військовослужбовців до структури заробітної плати та переліку її складових не входить. Відповідно частині другій статті 2 КЗпП України «Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.» Військовослужбовці трудових договорів про роботу у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях ніколи не укладали та не укладають. Військова служба не є трудовою діяльністю, а військовослужбовці не є найманими працівниками. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової (а не 10 трудової)1 діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного закону Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Таким чином, грошове забезпечення є складовою соціального забезпечення військовослужбовців, тобто - соціальною виплатою, а не оплатою праці. Тому правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21 про прирівняння грошового забезпечення військовослужбовців до оплати праці працівників також є помилковою. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (в редакції від 15.03.2018 станом як на 01.01.2019, 01.01.2020 так і на 01.01.2021) визначалось зокрема: «

2. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.» Тобто, Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції від 15.03.2018 станом та на 01.01.2021) узгоджувався із статтею 2 Закону № 1282-ХІІ в редакції від 11.10.2017 та пунктом 2 Порядку №

124. Отже, твердження суду в оскаржуваному рішенні про те, що «Законом № 2148 було скасовано індексацію пенсій відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення» та «Постановою № 124 не передбачено проведення індексації (перерахунку) пенсій, призначених відповідно Закону № 2262.» є помилковим та не відповідає нормам матеріального права, оскільки Законом № 2148 було лише змінено механізм індексації пенсій з відсилкою до законодавства про загальнообов`язкове пенсійне страхування, а Порядком до Постанови № 124 прямо та безпосередньо передбачалась індексація пенсій за Законом № 2262. Таким чином, оскільки встановлено позивачу право на перерахунок пенсії згідно рішення суду, та встановлений розмір індексації за 2019, 2020 та 2021 роки із застосуванням відповідних коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постановах Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 1 квітня 2020 р. № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22 лютого 2021 р. № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», то, відповідно, позивач має право на включення суми індексації пенсії у суму базового основного розміру пенсії при її перерахунку. Тому рішення суду підлягає скасуванню. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 04.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою з приводу проведення перерахунку пенсії з врахуванням індексацій, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019, № 251 від 01.04.2020 та № 127 від 22.02.2021. Листом №17746-18706/Ч-52/8-1300/24 від 16.07.2024 відповідач повідомив наступне. Оскільки пенсію позивачу обчислено з грошового забезпечення, визначеного відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262 (без урахування показника середньої заробітної плати в Україні), підстави для проведення індексації пенсії відповідно до Порядку №124 відсутні. Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до частини 2статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058) для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Відповідно до статті 64 Закону №2262-XII(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з частиною 1статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. З огляду на це правильним є висновок суд першої інстанції, що пенсії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, водночас індексації не підлягає частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення. При цьому судом правильно враховано, що 20.02.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №124 «Питання проведення індексації пенсії у 2019 році» (далі - Постанова №124), пунктом 2 якої встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17. Пунктом 2 Постанови №124 передбачено проведення перерахунку пенсії, які обчислені: - згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків; - з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до ч. 1ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 01.04.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» (далі - Постанова №251), пунктом 2 якої установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. Пунктом 2 Постанови №251 передбачено проведення перерахунку пенсії, які обчислені згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 22.02.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" (далі - Постанова №127), пунктом 1 якої установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. Пунктом 1 Постанови №127 передбачено проведення перерахунку пенсії, які обчислені згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, оскільки Постановою №124, 251 та №127 також не передбачено проведення перерахунку розміру пенсій, призначених відповідно до ст.ст.13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то суд вірно вважав, що підстави для перегляду розміру пенсії позивачу у 2019, 2020 та у 2021 році відсутні. З врахуванням вищевикладеного, правильним є висновок, що пенсія позивача відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб2 перерахована та виплачується відповідно до покладених зобов`язань, в установленому чинним законодавством порядку. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №380/18360/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя М. А. Пліш судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк