Постанова 4852 № 160/1984/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1984/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/1984/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2025 року № 046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.01.2025 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/1984/25 позов задоволено частково. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку та 08.01.2025 року звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . За наслідками розгляду заяви та наданих документів 15.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця 32 роки. З тексту згаданого рішення убачається наступне. Відмова про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 08.01.2025. Годувальник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вік померлого годувальника 59 років 11 місяців. У відповідності до пункту 1 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон), пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності: від 60 років - 15 років. Страховий стаж померлого годувальника становить 50 років 05 місяців 29 днів. Згідно пункту 1 статті 36 Закону, непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. У відповідності до статті 26 Закону, необхідний страховий стаж утриманця, становить 32 роки. Страховий стаж утриманця, ОСОБА_1 07.01.1965, 15 років 08 місяців 06 днів. Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу померлого годувальника та утриманця зараховано всі періоди. Отже, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046350018278 від 15.01.2025 (далі-рішення) про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця - 32 роки. Відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» рішення (далі-адміністративний акт) набирає чинності з дня доведення його до відома ОСОБА_1 шляхом: - або вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення); - або надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, або електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п`ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Відповідно до статті 105 Закону та статей 79, 80, 82 Закону України «Про адміністративну процедуру» скарга на адміністративний акт можу бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома ОСОБА_1 до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, 9, е-mail: info@pfu.gov.ua) через Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (юридична адреса: 65012 (для листування 65609), м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, е-mail: upr@od.pfu.gov.ua) або до адміністративного суду. Не погоджуючись з прийняттям відповідачем-2 спірного рішення та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV). Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною першою статті 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу. За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV. Статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок. За таких обставин, позивач як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача-1 із заявою від 08.01.2025 року про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (мого чоловіка), тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого від 09.01.2018 року, виконавчим органом Новогородської селищної ради міста Торецьк Донецької області між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. До моменту смерті проживали разом та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік позивача ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 16.02.2023 року Мереф`янською міською радою Харківського району (свідоцтво про смерть). На момент смерті чоловіка, позивач перебувала в зареєстрованому з ним шлюбі, та в січні 2025 року досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є непрацездатною особою, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення за призначенням пенсії 08.01.2025 року виконані. Позивач з чоловіком проживали спільно, однією сім`єю до смерті її чоловіка, про що свідчить довідка з місця реєстрації ОСОБА_1 № 1195 від 08.12.2020р., копія паспорту ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.2 ст.2 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Тобто в силу вимог п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1, позивач звернувшись з заявою до пенсійного органу у січні 2024 року надала належні докази, що засвідчують факт її перебування на утриманні годувальника ОСОБА_2 . Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника порушено, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2025 року № 046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 не відповідає принципам, визначеним частиною 2статті 2 КАС України. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.01.2025 року, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частинами 3 та 4статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Статтею 58 Закону № 1058-IVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідає цим вимогам. З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 08.01.2025 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Обставини, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/1984/25,- залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/1984/25,- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак