Ухвала ККС ВС № 761/18348/15-к

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31липня 2025 року м. Київ справа № 761/18348/15-к провадження № 51-2972ск25 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 наухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року і встановила: за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2024 року клопотання захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено. Постановлено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на підставі ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. Постановлено: ОСОБА_12 на підставі ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 171, ч. 4 ст. 41 ст. 340, ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 365, ч. 1, 2 ст. 367 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальні провадження № 42015000000000561 від 30.03.2015, № 42016000000001982 від 01.08.2016 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, та ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 171, ч. 4 ст. 41 ст. 340, ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 365, ч. 1, 2 ст. 367 КК України, закрити. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2015 року (справа № 757/4672/15-к) на майно ОСОБА_11 , а саме: мотоцикл «ММВЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; причеп автомобільний «ПВА», номер кузова/шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_5 ; квартиру АДРЕСА_1 , скасувати. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2015 (справа № 757/4664/15-к) на майно ОСОБА_9 , а саме: мотоцикл «КМЗ», реєстраційний номер НОМЕР_6 ; причеп автомобільний «ПГМФ», номер кузова/шасі НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль «MITSUBISHI GRANDIS», реєстраційний номер НОМЕР_9 , скасувати. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2016 (справа № 757/30652/16-к) на майно ОСОБА_12 , а саме 4/5 частки квартири АДРЕСА_2 , скасувати. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2016 (справа № 757/30635/16) на майно ОСОБА_12 , а саме гаражний бокс № НОМЕР_10, за адресою - м. Київ, вул. Поліська, 7, гаражно-будівельний кооператив «Захисник», скасувати. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 залишити без розгляду. Потерпілим роз`яснено, що вони мають право подати позов до суду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів Київського апеляційного суду ухвалою від 20 травня 2025 року вказану ухвалу суду першої інстанції залишила без змін, апеляційні скарги представників потерпілих адвокатів ОСОБА_50 , ОСОБА_51 та прокурора залишила без задоволення. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, вимоги якої аналогічні доводам його апеляційної скарги, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд в цьому суді. Вказує, що суд необґрунтовано застосував положення ст. 49 КК України, оскільки всупереч норм ч. 1 ст. 49 вказаного Кодексу обвинувачені не визнали своєї вини та не визнають, що вони вчиняли інкриміновані ними кримінальні порушення, а тому не можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Посилаючись на позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №752/23954/18 вважає, що відсутні підстави для застосування вказаної норми законодавства. Зазначає, що не відшкодована на цей час матеріальна шкода. Усупереч приписам кримінального процесуального закону доводи його апеляційної скарги не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який за результатами апеляційного розгляду необґрунтовано залишив ухвалу місцевого суду без зміни. За таких обставин є підстави для задоволення касаційної скарги. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Колегія суддів касаційної інстанції розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши надані до скарги копії судових рішень, дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: - 3 роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років; - 5 років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини. Застосування норм ст. 49 КК України для суду є обов`язковим. Це означає, що зазначені положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. На обґрунтування свого рішення місцевий суд указав, що згідно із положеннями ст. 12 КК України (у редакції на день вчинення злочинів) інкриміновані обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 злочини за ознакою їх суспільної небезпеки відносяться до: - за ч. 1 ст. 171 КК України - до злочинів невеликої тяжкості, тобто до злочину, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання, за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - за ст. 340 КК України - до злочинів середньої тяжкості, тобто до злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років; - за ч. 3 ст. 365 КК України - до тяжких злочинів, тобто до злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років; - за ч. 1 ст. 367 КК України - до злочинів середньої тяжкості, тобто до злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років; - за ч. 2 ст. 367 КК України - до злочинів середньої тяжкості, тобто до злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. У силу п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції на день вчинення злочинів) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років. Інкриміновані ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 кримінальні правопорушення мали місце 30.11.2013, тобто з дня їх вчинення минуло понад десять років. Інкриміновані ОСОБА_12 кримінальні правопорушення мали місце 30.11.2013 та 01.12.2013, тобто з дня їх вчинення минуло понад десять років. Згідно з ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. Прокурорами не надано суду даних про зупинення перебігу давності під час досудового розслідування. Факти щодо ухилення обвинувачених від суду від судом не встановлювались. Убачається, що суд не приймав рішення про застосування до будь-кого з обвинувачених заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді примусового приводу, застосування запобіжних заходів у зв`язку з безпідставним неприбуттям до суду. Судове провадження через таке ухилення будь-кого з обвинувачених від суду не зупинялося. Судом також встановлено, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на день ухвалення цього рішення інших злочинів не вчиняли, а тому суд небезпідставно зробив висновок про наявність сукупності передбачених законом підстав для задоволення клопотання сторони захисту та звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності. Колегія суддів апеляційного суду при перевірці рішення місцевого суду в порядку апеляційної процедури, зважив на позицію Верховного Суду викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду та вказав, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України). Так, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021 у справі № 328/1109/19 особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину. Обставин вчинення обвинуваченою нового злочину або ухилення обвинуваченими від слідства, судами встановлено не було. Таких відомостей не було надано і прокурором. Згідно зі ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Статтею 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Згідно з усталеною судовою практикою характер і розмір шкоди з`ясовується при розгляді кримінального провадження по суті. У випадку закриття провадження судом цивільний позов не розглядається, а вимоги позивача про відшкодування шкоди у цьому випадку можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, як це передбачено ч. 7 ст. 128 КПК України, про що також було вказано в оскаржуваних ухвалах судів. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зважаючи на зміст поданої касаційної скарги, не встановлено. Що стосується посилання скаржника на правові позиції, викладені в зазначеній у його касаційній скарзі постанові Верховного Суду, слід зазначити, що вона не є релевантною у цьому касаційному провадженні. Оскільки жодних висновків про необхідність встановлення факту вчинення особою кримінального правопорушення вказана постанова не містить. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Ураховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів постановила: відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3