Ухвала ККС ВС № 761/26709/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 року м. Київ справа № 761/26709/23 провадження № 51-940ск25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 і ВСТАНОВИВ: Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року, з урахуванням ухвали від 19 лютого 2024 року про виправлення описки, ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення. Судами попередніх інстанцій ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він не пізніше 06 червня 2023 року почав незаконно зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яку у нього було виявлено поліцейськими. Згідно з висновком експертизи у двох згортках, виявлених у ОСОБА_4 , було PVPзагальною масою 1,15 г; у 14 згортках - PVPзагальною масою 8,120 г. Загальна маса PVP у речовинах складає 9,27 г, що є великим розміром вказаної особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, згідно з Таблицею 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом МОЗ України від 01 серпня 2000 року №

188. Окрім цього, 06 червня 2023 року ОСОБА_4 24 рази збув особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, шляхом здійснення закладок у різних місцях міста Києва. У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор стверджує, що місцевий суд у вироку не застосував під час кваліфікації діянь ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку «вчинено у великому розмірі», яку йому було інкриміновано. Зазначає, що є зайвою кваліфікація дій засудженого за збут особливо небезпечної психотропної речовини, оскільки дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК із кваліфікуючою ознакою «повторність». Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке. Аргументи прокурора про кваліфікацію місцевим судом дій ОСОБА_4 за епізодом незаконного зберігання PVPбез посилання на кваліфікуючу ознаку «вчинення у великому розмірі» були предметом ретельної перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано їх відхилив. Апеляційним судом було встановлено, що ухвалою від 19 лютого 2024 року суд першої інстанції виправив описку, допущену у вироку, вказівкою про те, що вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК у незаконному зберіганні особливо небезпечної речовини у великих розмірах з метою збуту, збуті особливо небезпечної психотропної речовини та збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно. З вироку місцевого суду вбачається, що цей суд виклав пред`явлене органом досудового розслідування обвинувачення, яке розглянув у тому обсязі, про який веде мову прокурор, у тому числі з кваліфікуючою ознакою «вчинення у великому розмірі». Колегія суддів вважає, що аргументи прокурора про зайву кваліфікацію дій засудженого у зв`язку з тим, що місцевий суд визнав доведеним збут особливо небезпечної психотропної речовини, який охоплюється ч. 2 ст. 307 КК за кваліфікуючою ознакою «повторність», є необґрунтованими. У цьому провадженні дії ОСОБА_4 по збутуPVP отримали кваліфікацію за ч. 2 ст. 307 КК як вчинені повторно. Для констатації вчинення діяння повторно необхідно встановити перший факт його вчинення, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував вчинення ОСОБА_4 діяння за ч. 2 ст. 307 КК. Відображена судом першої інстанції словесна формула кримінально - правової кваліфікації дій ОСОБА_4 відповідає її виразу за ч. 2 ст. 307 КК, за якою і було пред`явлено обвинувачення останньому. Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є аналогічними його касаційній скарзі, та навів переконливі мотиви, з яких визнав їх неприйнятними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, є законною, вмотивованою та обґрунтованою. Таким чином, даних, які б слугували підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, як про це вказує прокурор у поданій касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3