Постанова 4857 № 140/5040/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5040/24 пров. № А/857/25968/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Обрізка І.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 140/5040/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Вік» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя у І інстанції Мачульський В.В., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАНС ВІК» (надалі також ТОВ «ШАНС ВІК», позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі також ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить суд про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0033570702 від 20.02.2024 в частині визначення 1568,80 грн. податкових зобов`язань з ПДВ та податкове повідомлення рішення №0033550702 від 20.02.2024 в частині визначення суми в розмірі 50754,63 грн. як завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного звітного (податкового періоду). Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0033570702 від 20.02.2024 в частині визначення 1568,80 грн податкових зобов`язань з ПДВ та податкове повідомлення рішення №0033550702 від 20.02.2024 в частині визначення суми в розмірі 50754,63 грн. як завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного звітного (податкового періоду), оскільки виявлені в актах перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0033550702 від 20.02.2024 в частині визначення суми в розмірі 50 754,63 грн як завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного звітного (податкового періоду). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0033570702 від 20.02.2024 в частині застосування штрафу в сумі 588,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС ВІК» судовий збір у сумі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок). Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, де просило скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на порушення вимог п.198.5 г) ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України встановлено, використання електроенергії не в господарській діяльності ТОВ «ШАНС ВІК» за період з грудня 2020 року по листопад 2023 року, оскільки ТОВ «ШАНС ВІК» не надано документального підтвердження переміщення та транспортування сировини між складами, розміщеними в м. Луцьку та в с. Берестяне, з метою досушування ягід та трав, а отже, використано придбану електроенергію у негосподарській діяльності. Апелянт також зазначає, що податковий орган мотивовано дійшов рішення про те, що на порушення п.п. 14.1.36 пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п 201.10 ст. 201 , пп. 198.1, пп. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України ТОВ «ШАНС ВІК» завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «ЕЛІО ТРЕЙД ГРУП», бо під час проведення перевірки було надано рахунок №0000-001768 від 19.01.2021 та видаткову накладну №0000-000239 від 21.01.2021, проте не було надано документу, який би підтверджував транспортування смартфону 12 Pro 128GB Pacific Blue. Апелянт вважає, що оспорювані податкові повідомлення рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішеня суду першої інстанції без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те, що ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 05.01.2024 №32-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п.78.1 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ШАНС ВІК», проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС ВІК» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість. За наслідком вищевказаної перевірки складено акт від 29.01.2024 №1644/07-02/34396340 (т.1, а.с.10-18), у висновках якого податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, абз «г» п. 198.5 п. 198.6. ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ст. 201 п. 201.4 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2023 року (код рядка 21 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 66 492 грн. ТОВ «ШАНС ВІК» не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, подало заперечення до ГУ ДПС у Волинській області (т.1, а.с.19-23). Листом ГУ ДПС у Волинській області від 19.02.2024 №529/12/03-20-07-02-12 (т.1, а.с.24) повідомлено, що за результатами розгляду заперечення прийнято рішення частково задовольнити заперечення ТОВ «ШАНС ВІК» та викласти висновок акту перевірки від 29.01.2024 №1644/07-02/34396340 у такій редакції: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, абз «г» п. 198.5 п. 198.6. ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ст. 201 п. 201.4 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2023 року (код рядка 21 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 60 946 грн. На підставі висновку акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 20.02.2024 №0033550702 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 60946 грн. (т.1, а.с.26-27) а також податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 20.02.2024 №0033570702 на загальну суму штрафу за платежем податок на додану вартість 588 грн. (т.1, а.с.25). ТОВ «ШАНС ВІК» подано скаргу до ДПС України на податкові повідомлені-рішення та клопотання про поновлення строку (т.1, а.с.36-41). Рішенням ДПС України від 09.04.2024 №10042/6/99-00-06-01-04-06 відмовлено в поновленні пропущеного строку на подання скарги та скаргу залишено без розгляду (т.1, а.с.42-44, 45-46). Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що усі первинні документи, що стосувалися господарських операцій ТОВ «Шанс Вік» з його контрагентами досліджувалися під час проведення перевірки, а також судом під час розгляду справи та недоліки в їх оформлені - відсутні. Відтак, податкові повідомлення рішення №0033570702 та №0033550702 від 20.02.2024 є протиправними. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК. ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Згідно із пунктами 79.1., 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Нормами пункту 79.3. статті 79 ПК України визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова. Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. Згідно із пунктом 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. Нормами пункту 198.5. статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як зазначено в акті перевірки контролюючим органом зафіксовано порушення ТОВ «ШАНС ВІК» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, абз «г» п. 198.5 п. 198.6. ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ст. 201 п. 201.4 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2023 року (код рядка 21 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 60 946 грн.. В той же час податковий орган стверджує, що документів на реалізацію цих товарів не надано. Суд першої інстанції проаналізував в оскаржуваному рішенні питання придбання ТОВ «ШАНС ВІК» в ТОВ «Еліо Трейд Груп» (перейменоване з ТОВ «Орбістех») смартфону 12 PRO 128 G Pacific Blue за 35 534,00 грн. На підтвердження даної обставини позивачем надано: платіжну інструкцію №85 від 20.01.2021, видаткову накладну №0000-000239 від 21.01.2021, рахунок №0000-001768 від 19.01.2021, податкову накладну №36 від 20.01.2021, Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №6, електронну квитанцію ТОВ «Нова Пошта» від 21.01.2021 (т.1, а.с.51-60). Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «ШАНС ВІК» підтвердив придбання смартфону 12 PRO 128 G Pacific Blue, нарахування сум ПДВ на вартість реалізації даного товару та відображення таких сум ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних періодів. Отже, твердження податкового органу щодо неподання позивачем документу, що підтверджує транспортування даного смартфону спростовується вищенаведеним. Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання представника відповідача щодо перебування ТОВ «ЕЛІО ТРЕЙД ГРУП» в переліку ризикових підприємств від 11.06.2021, оскільки перебування продавця в переліку ризикових не повинно створювати наслідків для його контрагентів за умови підтвердження господарських операцій належними документами, оскільки інакше нівелюється принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Щодо взаємовідносин та господарських операцій позивача з ТОВ «Волиньелектрозбут», ТОВ «ТОЛК ВЕЗ» та «ТОВ «Волиньобленерго» суд апеляційної інстанції зазначає наступне. В акті перевірки вказано, що ТОВ «ШАНС ВІК» сформовано податковий кредит за період з 01.12.2020 по 30.11.2023 з придбання реактивної електроенергії від ТОВ «Волиньелектрозбут», ТОВ «ТОЛК ВЕЗ» та послуг з перетікання електроенергії від ПрАТ «Волиньобленерго», проте даний товар використаний не в процесі здійснення господарської діяльності Товариства, а тому на суму 44 832,30 грн. податковий кредит зменшено по даних господарських операціях. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області №204 від 13.05.2021 ТОВ «ШАНС ВІК» передано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,5224 гектара за межами села Берестяне для сільськогосподарського призначення (розміщення, обслуговування промислового холодильника для заготівлі, закупки та зберігання сільськогосподарської та дикорослої продукції, лінії електропередач, електропідстанції та прохідної) (т.1, а.с.223). Під час проведення інвентаризації в селі Берестяне, встановлено розміщення на вказаній земельній ділянці 2 вагони-рефрижератори та 2 контейнери, призначені для зберігання та досушування ягід та трав. Як слідує з матеріалів справи, ГУ ДПС у Волинській області на адресу ПрАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО» було направлено запит від 17.01.2024 №493/6/03- 20-07-02-06 про надання інформації щодо фактичної адреси поставки електроенергії та документального підтвердження щодо укладених договорів на поставку електроенергії ТОВ «ШАНС ВІК». ПрАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО» надано відповідь від 24.01.2024 №22/11-504, в якій зазначено, що розподіл електричної енергії за період з 01.12.2020 р. по 30.11.2023 р., здійснюється площадкою за адресою: с. Берестяне, Луцького району. Також надано інформацію про обсяги розподіленої електричної енергії за період з 01.12.2020 по 30.11.2023, а саме: акти приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та акти надання послуг з перетікання реактивної електроенергії (т.1, а.с.64-129). Таким чином постачальник підтвердив надання такої електроенергії до вказаного складу, де здійснюється досушування трав. Також, варто зазначити, що під час перевірки та до матеріалів справи позивачем було надано оборотно-сальдові відомості, де було відображено рух товару по складах (з основного складу на склад досушування) (т.1, а.с.133-183). Варто зазначити, що під час перевірки встановлено податковим органом, що ТОВ «Шанс Вік» здійснює при необхідності досушування ягід та трав. Також позивачем, було надано зовнішньо-економічні контракти: №4 від 01.04.2019, №1206/2020 від 12.06.2020, №01/03/2022 від 01.03.2022, укладені з ТОВ «Фрунутекс» (Польща), митні документи, що підтверджують експорт даних товарів до покупця та їх оплату (т.1, а.с.195-215). Варто також зазначити, що наданими документами було підтверджено здійснення експорту цих ягід та трав у перевіряємий період. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується із твердженнями податкового органу, що використана електрична енергія не призвела до збільшення активів або зменшення зобов`язань платника податку, оскільки це не відповідає дійсним обставинам справи та є необгрунтованим. Згідно з п.201.14, 201.15. ст.201 ПК України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Згідно положень ПК України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов`язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно з частиною другою статті 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 №88 (далі - Наказ №88). Згідно пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Наказу №88). Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Проананалізувавши вищевказані норм законодавства можна зробити висновок, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, зокрема при формуванні витрат, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу №88. Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції. Варто зазначити, що у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Основною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Оскільки податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції, то будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань). Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 № 21- 1555а15 та від 22.09.2015 № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15. Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно зазначено, що усі первинні документи, що стосувалися господарських операцій ТОВ «Шанс Вік» з його контрагентами досліджувалися під час проведення перевірки, а також судом під час розгляду справи та недоліки в їх оформлені - відсутні. Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення рішення №0033570702 та №0033550702 від 20.02.2024 є протиправними. Верховний Суд у постановах від 08.06.2023 у справі №380/5024/21, від 21.05.2020 у справі №824/257/18-а, від 03.09.2019 у справі №806/2049/18, від 26.12.2018 у справі №2а/0370/3780/11, від 23.10.2018 у справі №808/3458/16) зазначив, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду. Враховуючи вищезазначене, а також те, що у даному випадку суд не позбавлений можливості виокремити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена протиправно, колегія судів апеляційної інстанції погоджується із всновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення рішення №0033550702 від 20.02.2024 в частині визначення суми в розмірі 50 754,63 грн. як завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного звітного (податкового періоду) та податкового повідомлення-рішення №0033570702 від 20.02.2024 в частині застосування штрафу в сумі 588,00 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 140/5040/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. М. Обрізко М. А. Пліш