Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14531/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14531/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маєцька Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0025661409 про застосування штрафу в сумі 6800,00 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, тому таке рішення є правомірним і не підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку господарської одиниці АЗС за адресою м. Київ, вул. Братиславська, буд. 7 Б суб`єкта господарювання - ТОВ "Глуско Рітейл". Результати перевірки оформлені Актом від 25 квітня 2019 року № 001394, у висновках якого зазначено, що відповідно до чекової інформації, наявної в базах ДФС підприємством здійснювалася реалізація пива 24.10.2018, а саме: пиво Tuborg green за ціною 27,50 грн. (1 шт.) на загальну суму покупки 37,00 грн. в 00 год. 21 хв., чим порушено вимоги статті 15-3 Закону № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2019 року № 0025661409, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6800,00 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що перевіряєма господарська одиниця позивача як заклад ресторанного господарства не належить до суб`єктів, що підпадають під обмеження торгівлі алкогольними виробами, передбачених рішенням Київської міської ради від 27.09.2018 №1529/5593. Тому притягнення фіскальним органом позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу у зв`язку з порушенням вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" здійснено необґрунтовано. З приводу даних спірних правовідносин колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 27 вересня 2018 року №1529/5593 "Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві", яке опубліковане та набрало чинності 24.10.2018, суб`єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб`єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об`єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години. Згідно статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби. Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем зареєстровано господарську одиницю за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 7-Б. Саме у вказаній господарській одиниці контролюючим органом було встановлено факт реалізації пива 24.10.2018, а саме: пиво Tuborg green за ціною 27,50 грн. (1 шт.) на загальну суму покупки 37,00 грн. в 00 год. 21 хв. Наявність вказаних обставин позивачем не заперечується. В Акті перевірки зазначено, що у ТОВ «Глуско Рітейл» наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №26520308201801824 від 16 листопада 2018 року, термін дії з 01 грудня 2018 року до 01 грудня 2019 року. Пунктом 27 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначено, що заклад громадського харчування - це ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам. Оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - це суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. В свою чергу, пунктом 69 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" встановлено, що потужності - це споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовується у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу. Процедура державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів та не потребують отримання експлуатаційного дозволу, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, встановлені Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 лютого 2016 року № 39 (далі - Порядок №39). Пунктом 1.3 Порядку №39 встановлено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку. Згідно із підпунктом 3.1 Порядку №39 державна реєстрація потужності здійснюється територіальним органом компетентного органу протягом 15 робочих днів після отримання заяви оператора ринку про таку реєстрацію. Відповідно до пункту 1.3. Правилам роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24 липня 2002 року №219, ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів. Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.01.2019, у ТОВ "Глуско Рітейл" основним видом економічної діяльності вказано: 47.30 - роздрібна торгівля пальним. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 13.07.2018, ТОВ "Глуско Рітейл" (ідентифікаційний код 24812228) здійснює види діяльності за КВЕД-2010, зокрема: 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Згідно записів в Державному реєстрі потужностей операторів ринку м. Києва, потужність ТОВ "Глуско Рітейл" за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 7-Б зареєстровано за номером №r-UA-26-26-3008 з видом діяльності - "заклад громадського харчування за категоріями: стаціонарна потужність (ресторан, бар, кафе, піцерія, тощо), роздрібна торгівля харчовими продуктами". Дата прийняття територіальним органом компетентного органу рішення про державну реєстрацію такої потужності - 01.11.2016. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарська одиниця позивача за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 7-Б як заклад громадського харчування ресторанного господарства не належить до суб`єктів, на які поширюються обмеження торгівлі алкогольними виробами, передбачені п. 1 рішенням Київської міської ради від 27.09.2018 №1529/5593 "Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві". Отже, притягнення позивача до відповідальності у зв`язку з порушенням вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є протиправним, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О.Сорочко А.Ю. Коротких