Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14536/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14536/19 Головуючий у І інстанції - Кармазін О.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0025631409, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що автозаправний комплекс за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-6, належить до категорії закладів ресторанного господарства, а отже не підпадає під дію обмежень, встановлених рішенням Київради, що підтверджується даними Державного реєстру потужностей операторів ринку, за посиланням http://consumer.gov.ua/ContentPages/Reestri/38/. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0025631409, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до інформаційно-ананалітичних баз даних ДФС, а саме «Підсистеми РРО», ТОВ «Глуско Рітейл» 29.12.2012 зареєстровано господарську одиницю за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б - АЗС з магазином, реєстратор розрахункових операції фіскальний № 2658013918 зареєстрований на дану господарську одиницю. Таким чином, згідно з наявними даними в органах ДФС станом на день виявлення порушень, а саме 24.10.2018, ТОВ «Глуско Рітейл» здійснювало реалізацію алкогольних напоїв на АЗС з магазином, що не є закладом ресторанного господарства. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» - АЗС з магазином, розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання законодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки від 02 травня 2019 року № 0931/26/15/14/24812228, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл»: - статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідни, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями в час доби, реалізація яких обмежена шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 год. 03 травня 2019 року Позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення на акт фактичної перевірки від 02 травня 2019 року № 0931/26/15/14/24812228. Листом «Про надання відповіді на заперечення» від 16 травня 2019 року № 92020/10/26-15-14-09-01-18, Відповідачем висновки акта щодо порушення статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідни, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» залишено без змін, а заперечення Позивача - без задоволення. На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2019 року № 0025631409, яким за порушення статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідни, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 і згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідни, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 800,00 грн. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарг» від 22 липня 2019 року № 34613/6/99-99-11-06-01-25, залишено без змін, зокрема податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17 травня 2019 року № 0025631409, а скаргу - без задоволення. Вважаючи податкове-повідомлення рішення від 17 травня 2019 року № 0025631409 протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Глуско Рітейл» за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б зареєстровано потужність з особистим реєстраційним номером r-UA-26-26-2994 із видом діяльності, що здійснюється з використанням потужності: «діяльність закладів громадського харчування за категоріями: стаціонарна потужність (ресторан, бар, кафе, піцерія тощо), роздрібна торгівля харчовими продуктами». На підтвердження зазначеного Позивачем до матеріалів справи надано фотокартки кафетерію, розташованого на АЗК за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б, з яких вбачається наявність потужностей, а саме: обладнаних місць для надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів (відвідувачів) харчуванням, що свідчить про належність даного кафетерію до ресторанного господарства, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що господарська одиниця Позивача - АЗС з магазином, розташована за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б, як заклад ресторанного господарства не належить до суб`єктів, що підпадають під обмеження торгівлі алкогольними виробами, передбачених рішенням Київської міської Ради «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві» від 27.09.2018 № 1529/5593. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України). Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. - моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу. Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України). Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених вказаним пунктом. Згідно з п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Відповідача за результатами фактичної перевірки складено відповідний акт від 02.05.2019 № 0931/26/15/14/24812228, яким встановлено порушення вимог ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Так, основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»). Частиною 14 статті 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 затверджені Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування (надалі - Правила № 854). Пунктом 2 Правил № 854 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства. Пунктом 26 Правил № 854 передбачено, що під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. Відповідно до статті 15-3 Закону № 481/95-ВР сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби. Так, згідно рішення Київської міської Ради «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві» від 27 вересня 2018 року № 1529/5593 суб`єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб`єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об`єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачем зареєстровано господарську одиницю - АЗС з магазином, розташовану за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 26-Б, у якій Підприємством здійснювалась реалізація 24.10.2018 о 00 год. 13 хв. пива «Львівське Світле»; о 00 год. 28 хв. пива «Львівське Світле»; о 01 год. 54 хв. пива «Львівське 1715»; о 01 год. 58 хв. горілки «Хлібний дар «Класична»; о 06 год. 19 хв. пива «Garage Hard Lemon Tea»; пива «Garage Hard Lemon Tea» та о 07 год. 04 хв. горілки «Nemiroff». Пунктом 27 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначено, що заклад громадського харчування - це ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам. Оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - це суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Пунктом 69 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» встановлено, що потужності - це споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовується у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу. Процедура державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів та не потребують отримання експлуатаційного дозволу, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, встановлена Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 лютого 2016 року № 39 (далі - Порядок № 39). Пунктом 1.3 Порядку № 39 встановлено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку. Згідно з п. 3.1 Порядку № 39 державна реєстрація потужності здійснюється територіальним органом компетентного органу протягом 15 робочих днів після отримання заяви оператора ринку про таку реєстрацію. Відповідно до п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24 липня 2002 року № 219, ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № ГУС_2028, ТОВ «Глуско Рітейл» (ідентифікаційний код 24812228) здійснює наступні види діяльності КВЕД-2010, зокрема: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібну торгівлю напоями в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. За адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б зареєстровано потужність ТОВ «Глуско Рітейл» з особистим реєстраційним номером r-UA-26-26-2994 із видом діяльності, що здійснюється з використанням потужності: «діяльність закладів громадського харчування за категоріями: стаціонарна потужність (ресторан, бар, кафе, піцерія тощо), роздрібна торгівля харчовими продуктами». На підтвердження зазначеного Позивачем до матеріалів справи надано фотокартки кафетерію, розташованого на АЗК за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б, з яких вбачається наявність потужностей, а саме: обладнаних місць для надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів (відвідувачів) харчуванням, що свідчить про належність даного кафетерію до ресторанного господарства. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарська одиниця Позивача - АЗС з магазином, розташована за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 27-Б, як заклад ресторанного господарства не належить до суб`єктів, що підпадають під обмеження торгівлі алкогольними виробами, передбачених рішенням Київської міської Ради «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві» від 27.09.2018 № 1529/5593, у зв`язку з чим притягнення Позивача до відповідальності у зв`язку з порушенням вимог статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є протиправним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко