Постанова 4807 № 335/1624/24

Дата документу 29.07.2025 Справа № 335/1624/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/1624/24 Головуючий у І інстанції: Романько О.О. Провадження № 22-ц/807/1278/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Трофимової Д.А., секретар: Волчанова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2012 до 31.12.2023, у розмірі 62873,88 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. У квітні 2025 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з клопотанням про зменшення позовних вимог, в обґрунтування якого зазначено, що за частиною позовних вже ухвалено рішення суду, яким позивачу було відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строків позовної давності. Таке рішення суду вже набрало законної сили і при підготовці позову до суду представником позивача враховано не було. Посилаючись на означені обставини, Концерн «МТМ» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2018 до 31.12.2023 в загальній сумі 30200,08 грн та 2422,40 грн судового збору. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про зменшення позовних вимог. Закрито провадження у справі за позовною заявою Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2012 до 30.06.2018 на загальну суму 32400,53 грн, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року. Судові витрати просить покласти на позивача. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не мав підстав для закриття провадження в частині позовних вимог, адже, на думку відповідача, ч. 3 ст. 255 ЦПК України не містить таких підстав. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, буксуванні оскаржуваної ухвали. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає з огляду на таке. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог Коцерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2012 до 30.06.2018 на загальну суму 32400,53 грн, суд першої інстанції виходив з того, що існує рішення суду, що набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що стало відомо вже після відкриття провадження у справі. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком з огляду на таке. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Так, суд першої інстанції встановив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04 лютого 2020 року у справі № 335/2259/19 позовні вимоги Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, залишено без задоволення, у зв`язку з пропуском позовної давності. Зазначене рішення суду набрало законної сили 05.03.2020. Порівняльний аналіз предметів спору у цій справі та у справі №335/2259/19 свідчить, що позовні вимоги у обох справах є тотожними, оскільки цим предметом є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема за період 01.01.2012 по 30.06.2018, які були надані у житлове приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 32400,53 грн. Суд першої інстанції дослідив розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви та встановив, що в цій справі за аналогічний період зазначається такий же розмір заборгованості. Тотожними є і склад сторін, що є очевидним, а також підстава позову. Отже, під час судового розгляду встановлено, що позовні вимоги у справі № 335/2259/19 та № 335/1624/24 за період з 01.01.2012 до 30.06.2018 є тотожними, оскільки вони мають аналогічну суб`єктність сторін, підставу та предмет спору, тому суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за частиною позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції процесуального закону не знайшли свого підтвердження, вони зводяться до незгоди скаржника з постановленою ухвалою, помилкового трактування ним норм процесуального права та не містять жодного правового обґрунтування. З огляду на встановлені фактичні обставини та вимоги закону колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість та безпідставність, оскільки постановивши ухвалу про закриття провадження щодо частини позовних вимог, які вже були вирішені судовим рішенням, що набрало законної сили, суд першої інстанції не допустив жодних порушень процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дняїї ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 31 липня 2025 року. Головуючий: Судді: