Постанова 4806 № 306/51/25

Справа № 306/51/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28.07.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/110/25, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.01.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, українка, мешканка АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 214501 від 07.01.2025 та постанови судді від 30.01.2025 вбачається, що 06.01.2025 приблизно о 23 год 51 хв у м. Свалява по вул. Хвасти (Толстого), водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Фольцваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушила п. 2.5. Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на її необґрунтованість, вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі щодо неї на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Зазначає, що не перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а не пройшла огляд на місці зупинки у зв`язку з тим, що в салоні автомобіля плакав її малолітній син. Працівники поліції відмовили їй у проходженні огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, обґрунтувавши це тим, що протокол уже складено, внаслідок чого вона зробила це самостійно, і в результаті чого, в неї не було виявлено стану алкогольного сп`яніння. Крім того, звертає увагу на те, що працівники поліції не роз`яснили їй права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Разом з тим, поліцейські не вилучили у неї посвідчення водія та не відсторонили від керування транспортними засобами, а при розгляді справи не було допитано заявлених нею та її захисником свідків. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Іщука В. І., неявка яких з урахуванням положень ст. 294 КУпАП не -2- перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що ОСОБА_1 повідомлена про час та місце розгляду справи за допомогою смс-повідомлення, про що свідчить відповідна довідка. Крім того, ОСОБА_1 повідомлялася поштовим зв`язком, однак повідомлення повернулось до апеляційного суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а захисник-адвокат Іщук В. І. повідомлявся за допомого смс-повідомлення, однак таке не було доставлено з підстав тимчасової недоступності абонента. Указане свідчить про те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про час та місце її розгляду. Разом із тим, клопотань про відкладення судового засідання, відомостей про поважність причин неявки, чи будь-яких інших доказів у підтвердження обставин неявки, до апеляційного суду не надходило. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Іщука В. І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Також, враховується те, що апеляційний розгляд справи вже відкладався 02.04.2025 за заявою сторони захисту, а саме захисника-адвоката Белли Т. М. Між тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що заява захисника-адвоката Белли Т. А. про відкладення судового засідання надійшла до апеляційного суду після прийняття апеляційним судом судового рішення, а саме о 14 год 17 хв 28.07.2025, а отримана суддею о 14:34 цього ж дня. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у підтвердження наведених у заяві доводів про зайнятість захисника в іншій справі не надано жодних доказів. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення -3- стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 06.01.2025 приблизно о 23 год 51 хв у м. Свалява по вул. Хвасти (Толстого), водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Фольцваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Незважаючи на заперечення своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 214501 від 07.01.2025, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; рапортом інспектора ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області Продана М. М.; відеозаписом, на якому, зокрема, зафіксовано категоричну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. -4- Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським Проданом М. М. вимог законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримані вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 214501 від 07.01.2025 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене в інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого остання відмовилася, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Продан М. М., який склав щодо ОСОБА_1 протокол, був упереджений при його складанні, і що у нього були підстави для обмови ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України та підстави для фальсифікації протоколу та доданих до нього матеріалів, а також даних про його зацікавленість у результатах розгляду справи. На ці дані не вказується і в апеляційній скарзі. Не встановлено апеляційним судом і обставин, які б свідчили про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів чи примусу, які призвели до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, надання будь-яких пояснень з приводу обставин, що мали місце, та підписання складених щодо неї адміністративних матеріалів. Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків та складанні відповідних документів діяв у межах наданих йому повноважень. При розгляді справи суд дав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі апеляційним судом відхиляються. Апеляційний суд оглянув відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а не пройшла огляд на місці зупинки у зв`язку з тим, що в салоні автомобіля плакав її малолітній син, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. -5- Не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції відмовили їй у проходженні огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, обґрунтувавши це тим, що протокол уже складено, внаслідок чого вона зробила це самостійно, і в результаті чого, в неї не було виявлено стану алкогольного сп`яніння. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 категорично відмовилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у тому числі із урахуванням думки її родичів, які на місці події поводили себе неадекватно та грубо по відношенню до працівників поліції, і про бажання їхати до медичного закладу вказували після складення щодо ОСОБА_1 протоколу. Крім того, ОСОБА_1 та стороною захисту не надано висновку лікаря, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 самостійно зверталася у лікарню для проходження огляду і в неї не було виявлено стану алкогольного сп`яніння. Такими, що не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому апеляційний суд враховує, що саме поведінка родичів ОСОБА_1 призвела до нероз`яснення їй прав, передбачених ст. 63 Коституції України та ст. 268 КУпАП. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі містяться посилання на ці норми та викладено їх зміст, однак як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовилася від отримання копії протоколу. Разом з тим, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості реалізувати ці права під час розгляду справи в суді, чим вона і скористалася, а саме в суді першої інстанції брала участь у розгляді справи разом із захисником, а до апеляційного суду останні не з`явилася без поважних причин. Із урахуванням наведеного, безпідставними і такими, що жодним чином не впливають на висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, і доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські не вилучили у неї посвідчення водія та не відсторонили від керування транспортними засобами, а при розгляді справи не було допитано заявлених нею та її захисником свідків. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи докази, у тому числі відеозапис із місця події, є належними, допустимими та достатніми для підтвердження висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винною у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Погоджуючись із цими висновками та відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 була водієм транспортного засобу, а тому в зв`язку з тим, що у працівників поліції були підстави вважати, що в неї наявні ознаки алкогольного сп`яніння, вона повинна була пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Відмовившись від проходження такого огляду, ОСОБА_1 безсумнівно порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. -6- Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться їй у провину. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не являються підставами для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі, що дає обґрунтовані підстави вважати, що такі спрямовані виключно на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на оди рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що з урахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення, призначене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на неї адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. -7- При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.01.2025 щодо неї, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя