Постанова 4806 № 306/1821/23

Справа № 306/1821/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28.11.2024 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/711/23, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 11.09.2023. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 045552 від 22.07.2023 та постанови судді від 11.09.2023 вбачається, що 22.07.2023 біля 20 год 06 хв ОСОБА_1 в м. Свалява по вул. Верховинській, керував квадроциклом BRP, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, проводився у медичному закладі. Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 11.09.2023 скасувати та закрити провадження у справі щодо нього у зв`язку з відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судом винесено постанову без належного з`ясування фактичних обставин справи, внаслідок чого прийнято необґрунтоване рішення, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Всупереч вимог ст. 268 КУпАП справа розглянута у його відсутності без належного сповіщення про час і місце судового розгляду. Заперечує факт вчинення ним правопорушення та вважає, що відсутні належні та допустимі доказами, які б доводили протилежне. Не доведено факту керування ним транспортним засобом, оскільки таких обставин відеозаписи не містять. Працівники поліції порушили, передбачену ст. 266 КУпАП процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, застосували до нього силу та доставили його до закладу охорони здоров`я, хоча він за кермом квадроцикла у вказаний у протоколі час не перебував, що окремо підтверджують долучені ним фотосвітлини. У медичному висновку зазначено, що особа у якої встановлено стан алкогольного сп`яніння є Зубін, однак, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності притягується ОСОБА_1 -2- Крім того, вважає, що огляд лікарем проведено із застосуванням алкотестера «Алькофор», який не зареєстрований у встановленому законом порядку у відповідних реєстрах МОЗ України, тому його результат є неналежним доказом його вини. Також відсутні відомості про те, що лікар, який проводив огляд проходив тематичне вдосконалення, що свідчить про порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння. Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Козар М. М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 у черговий раз не з`явилися. ОСОБА_1 повідомлений поштовим зв`язком, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а адвокат Козар М. М. повідомлений за допомогою смс-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber». Клопотання про відкладення розгляду справи 28.11.2024 сторона захисту не заявляла, даних про поважність причин неявки не надала. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Адіментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Козара М. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Крім того враховується те, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 перебуває у провадженні апеляційного суду з 03.10.2023 і з цього періоду сторона захисту жодного разу не з`явилася у призначені судові засідання (30.10.2023, 10.01.2024, 09.04.2024, 27.06.2024), подаючи клопотання про відкладення апеляційного розгляду, а відповідно до вимог ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скаргу задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 цього Кодексу, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. -3- Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 045552 від 22.07.2023, який за формою і змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, і в якому зафіксовано, що 22.07.2023 біля 20 год 06 хв ОСОБА_1 в м. Свалява по вул. Верховинській, керував квадроциклом BRP, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, який підтверджується відповідним медичним висновком, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 100 від 22.07.2023, згідно якого, при огляді ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. -4- Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області Петрусом Ю. Ю. вимог законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 045552 від 22.07.2023 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Крім того, стороною захисту не надано жодних доказів, які б свідчили про неправомірність дій поліцейських при складанні щодо ОСОБА_1 адміністративних матеріалів, зокрема застосування незаконних методів чи примусу, які призвели до відмови ОСОБА_1 від надання пояснень з приводу обставин події та підпису протоколу. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд визнає неспроможними з огляду на те, що з відеозапису чітко вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 перебував за кермом квадроциклу та не заперечував факту керування саме цим транспортним засобом. Тому, апеляційний суд не бере до уваги і додані стороною захисту фото світлини, оскільки такі жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Із урахуванням наведеного, не знаходять свого підтвердження та спростовуються відеозаписом із місця події і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівники поліції порушили, передбачену ст. 266 КУпАП процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, застосували до нього силу та доставили його до закладу охорони здоров`я, хоча він за кермом квадроцикла у вказаний у протоколі час не перебував. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що як уже зазначено вище, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом квадроцикла та не заперечував факту керування, при цьому працівники поліції, виявивши у нього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували йому пройти відповідний огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в медичному закладі. ОСОБА_1 не бажав проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та добровільно погодився пройти такий у медичному закладі. Також із відеозаписів не вбачається, що працівники поліції застосували щодо ОСОБА_1 будь-яке насильство, про що також свідчить і відсутність у матеріалах справи відомостей про звернення ОСОБА_1 до відповідних органів із заявами на незаконність дій працівників поліції. Не надано й доказів, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість працівників поліції. -5- Разом з тим, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 , яка будучи працівником КНП «Свалявська міська лікарня» та кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, про що склала відповідний висновок від 22.07.2023. Цей висновок не суперечить вимогам, як ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015. Апеляційний звертає увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку. Під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення. Стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності висновку лікаря, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд зауважує, що факт підроблення доказів встановляється виключно за наявності відповідного вироку суду, що набув законної сили. Твердження ОСОБА_1 про те, що у медичному висновку зазначено, що особа у якої встановлено стан алкогольного сп`яніння є ОСОБА_4 , апеляційний суд визнає такими, що жодним чином не свідчать про недійсність цього висновку та не спростовують факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази і стороною захисту не надано таких доказів, які б свідчили про те, що огляд на стан сп`яніння 22.07.2023 о 20 год 44 хв проходив не ОСОБА_1 , а будь-яка інша особа. Тому, зазначене у висновку прізвище ОСОБА_4 є виключно формальною опискою, яка не спростовує факту проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння саме ОСОБА_1 та не свідчить про недійсність результатів такого огляду, а відтак і не дає підстав вважати цей висновок неналежним та недопустимим доказом у справі. Не підтверджені жодними доказами і доводи апеляційної скарги про те, що алкотестер «Алькофор», за допомогою якого проведено огляд ОСОБА_1 , не зареєстрований у встановленому законом порядку у відповідних реєстрах МОЗ України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що лікарі при виконанні своїх повноважень, у тому числі при проведенні огляду особи на стан сп`яніння, використовують тільки ті медичні препарати та техніку, які дозволені для використання відповідними дозволами. Разом з тим, із відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 не погоджувався із результатами огляду, вказував на неприпустимість використання при проведенні огляду цього алкотестеру, а також не вимагав пред`явлення лікарем сертифікату відповідності спеціального технічного засобу та свідоцтва про його повірку. Безпідставними з урахуванням наведеного вище є і доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що лікар, який проводив огляд ОСОБА_1 проходив тематичне вдосконалення. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що доказів про те, що огляд ОСОБА_1 проведено неналежною особою -6- стороною захисту не надано, а будь-якими нормами чинного законодавства не передбачено необхідності долучення до висновку та матеріалів справи відомостей про проходження лікарем тематичного вдосконалення. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 100 від 22.07.2023 є належним та допустимим доказом у справі, у зв`язку з чим, в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом. Апеляційний суд зазначає, що як вбачається з відеозапису та матеріалів справи, будь-яких застережень щодо процедури проведення огляду та результатів такого огляду ОСОБА_1 не зазначав, хоча не був позбавлений такої можливості. Доводи апеляційної скарги про те, що всупереч вимог ст. 268 КУпАП справа розглянута у відсутності ОСОБА_1 без належного сповіщення про час і місце судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Відхиляючи ці доводи, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, і при цьому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП під час апеляційного розгляду справи, однак не скористався такою можливістю, не зважаючи на те, що апеляційним судом не здійснювалось жодних перепон у реалізації стороною захисту їхніх прав. За клопотанням сторони захисту апеляційним судом був викликаний для допиту в якості свідка поліцейський ОСОБА_5 , який склав протокол щодо ОСОБА_1 , та витребувано з КНП «Свалявська міська лікарня» копію акту огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, однак до апеляційного суду поліцейський не з`явився та копія акту огляду не надійшла з невідомих причин, проте апеляційний суд доходить висновку, що пояснення поліцейського ОСОБА_5 та копія акту огляду не мають вирішального значення у питанні доведеності вини ОСОБА_1 , яка підтверджується сукупністю всіх інших, наявних у матеріалах справи, доказів. Також апеляційний суд звертає увагу і на те, що на розгляд справи без поважних причин не з`явилася і сторона захисту, яка заявила клопотання про виклик поліцейського та витребування акту огляду, при цьому не здійснивши жодних дій, спрямованих на забезпечення явки поліцейського для допиту в якості свідка, а також на отримання і надання апеляційному суду копії акту огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. На будь-які інші обставини, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. -7- Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 цього Кодексу, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни навіть з врахуванням особи ОСОБА_1 не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, а не з`явившись на розгляд апеляційної скарги без поважних причин, сторона захисту позбавила себе можливості під час апеляційного розгляду надати докази у спростування висновків суду першої інстанції та підтвердження доводів апеляційної скарги, а також заявити із відповідним обґрунтованням клопотання про витребування таких доказів. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 11.09.2023 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя