Постанова 4803 № 932/7356/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6500/25 Справа № 932/7356/22 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М., за участю секретаря Кошари О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у зарахуванні в рахунок заборгованості по аліментах в рамках виконавчих проваджень, заінтересована особа: ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати неправомірними дії начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у зарахуванні в рахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментах в рамках виконавчих проваджень № 76176000 та № 75529739 коштів в сумі 153 000 грн зі сплати аліментів за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2023 справа № 932/7356/22 та зобов`язати перерахувати заборгованість. В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що на виконанні у Першому Правобережному ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходяться виконавчі листи, які видані у справі № 932/7356/22, щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей- ОСОБА_3 (ВП № 75529739) та ОСОБА_4 (ВП № 76176000). Скаржник зазначає, що добровільно сплачував аліменти протягом 2023 року. 31.01.2025 скаржник надав до виконавчої служби всі необхідні квитанції на загальну суму 153 000 грн, проте 05.02.2025 отримав листи, якими відмовлено у врахуванні цих платежів, оскільки квитанції не містять прізвища, ім`я та по батькові, РНКОПП отримувача, а також не вказано призначення платежу. Скаржник вважає такі дії незаконними, оскільки жодних фінансових зобов`язань перед колишньою дружиною у нього не існує. Зазначає, що у зв`язку з тим, що у нього та ОСОБА_2 різні банки у квитанціях не відображаються всі дані (а.с.5-10). Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у зарахуванні в рахунок заборгованості по аліментах в рамках виконавчих проваджень, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задоволено. Визнано неправомірними дії начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у зарахуванні в рахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментах в рамках виконавчих проваджень № 76176000 та № 75529739 коштів в сумі 153 000 грн зі сплати аліментів за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2023 справа № 932/7356/22 та зобов`язати перерахувати заборгованість зі сплати аліментів (а.с. 81-82). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали та постановлення нової, якою у задоволенні скарги відмовити (а.с.87-90). Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом 1 інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2013 у справі № 932/7356/22 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 у розмірі 2833 грн., починаючи з дня подачі позову з 09.12.2022 і до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання доньки ОСОБА_4 , у розмірі 2272 грн., починаючи з дня подачі позову з 09.12.2022 і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 звернувся до Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі заявою від 28.02.2025 про зарахування коштів на суму 153 000 грн, які ним сплачені з лютого 2023 року по грудень 2023 року на картковий рахунок ОСОБА_2 (а.с. 21). Листом від 04.02.2025 № 10102 начальник Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.Шевченко відмовив у врахуванні платежів в межах примусового виконання ВП № 75529739, оскільки відповідно до наданих квитанцій не містять прізвища, ім`я та по батькові, РНКОПП отримувача, а також не вказано призначення платежу (а.с. 22). Листом від 05.02.2025 № 11901/28.29 начальник Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.Шевченко відмовив у врахування платежів в межах примусового виконання ВП № 761760009, оскільки відповідно до наданих квитанцій вони не містять прізвища, ім`я та по батькові, РНКОПП отримувача, а також не вказано призначення платежу (а.с. 23). Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 (ВП № 75529739) сукупний розмір заборгованості за період з грудня 2022 року по березень 2025 року складає 63 029, 67 грн (а.с. 67 зв. б). Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 ( ВП № 76176000) сукупний розмір заборгованості за період з грудня 2022 року по березень 2025 року складає 67022, 28 грн (а.с. 65 зв. б- 66). Згідно із наданими копіями квитанцій АТ «Акцент Банк» ОСОБА_1 із лютого 2023 року по грудень 2023 року сплачено на рахунок отримувача НОМЕР_1 кошти на загальну суму 153 000 грн (а.с. 24-45). Суд 1 інстанції задовольняючи скаргу виходив з того, що ОСОБА_1 надані копії квитанцій про здійснення платежів з лютого 2023 року по грудень 2023 року, а судовим рішенням стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей з 09.12.2022, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів. Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Так, Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Як вбачається із матеріалів справи, у квитанціях, які надані на підтвердження факту оплати аліментів, відсутнє зазначення прізвища, ім`я та по батькові, РНКОПП отримувача, а також не вказано призначення платежу. Під час судового засідання 18.03.2025 представник заінтересованої особи підтверджувала факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів, переказ який здійснював ОСОБА_1 , але зазначала, що вважала їх не сплатою аліментів. У судовому засіданні 15.04.2025 представник заінтересованої особи заперечувала факт належності ОСОБА_2 рахунку, який зазначений у спірних квитанціях, та не підтверджувала факт отримання коштів. На підтвердження належності рахунку саме заінтересованій особі ОСОБА_2 представник скаржника зазначив, що у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різні банки у квитанціях не відображаються відомості щодо прізвища, ім`я та по батькові та надав копію платіжної інструкції та скрін з додатку Приват 24 (ас. 46-47). Оскільки ця інформація є банківською тайною, тому скаржник не має можливості надати ці відомості. Проте він здійснив перерахування коштів у тому ж банку, в якому знаходиться рахунок ОСОБА_2 .. При переказі цих коштів зазначений один і той самий рахунок, та відображено прізвища, ім`я та по батькові. Судом 1 інстанції, враховано суперечливу процесуальну поведінку заінтересованої особи, докази, яким підтверджує скаржник належність рахунку ОСОБА_2 , не спростування нею доводів скаржника щодо належності спірного рахунку, вважає доведеним факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 . При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16-ц суди дійшли висновків, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником свої обов`язків. Так, під час розгляду справи не встановлена наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інших грошових зобов`язань, окрім аліментних. Виходячи з викладеного, встановивши обставини добровільного виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів у сумі 153 000 грн. - колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .. Оскільки аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, підстави для скасування ухвали відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Вступна та резолютивна частини проголошені 30 липня 2025 року. Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року. Судді: