Постанова 4803 № 199/9214/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6263/25 Справа № 199/9214/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Никифоряка Л.П., суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., Учасники справи: Заявник: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в приміщенні апеляційного суду в місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Якименко Л.Г., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У квітні 2025року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просила встановити судовий контроль за виконанням рішення; визнати бездіяльність державного виконавця; зобов`язати державного виконавця подати звіт про вжиті заходи щодо виконання рішення; зобов`язати державного виконавця звернутися до суду з поданням про зміну порядку виконання рішення. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду повернуто заявнику. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі не передбачена положеннями статті 447 ЦПК України та не може бути розглянута у вказаному заявником порядку. Вважав, що судовий контроль за виконанням рішення суду, яке ухвалено в цивільній справі, реалізується лише шляхом розгляду скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 25 квітня 2025року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025року. В апеляційній скарзі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги те, що її заява фактично містила скаргу на бездіяльність ДВС, а тому були відсутні підстави для її повернення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі. 24 липня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016року по справі №199/9214/15 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу та пені, задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 49600,00 грн, а також понесені витрати по справі у розмірі 796,00грн, а всього 50396,00грн. На виконанні в Амур-Нижньодніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №59433439 з примусового виконання виконавчого листа №199/9214/15, виданого 10 березня 2016року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 49600,00грн, а також понесені витрати по справі у розмірі - 796,00грн, а всього 50396,00грн.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту ухвали, яку оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі не передбачена положеннями статті 447 ЦПК України та не може бути розглянута у вказаному заявником порядку. Дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року). Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом. Згідно статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви до суду першої інстанції, вона крім встановлення судового контролю за виконанням рішення, зокрема, просила також визнати бездіяльність державного виконавця та зазначила в чому саме полягала така бездіяльність. Принцип «jura novit curia» (суд знає закони) застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Тож, суд першої інстанції не дослідив справжню природу поданої ОСОБА_1 заяви, не звернув уваги на вимогу заявниці про визнання бездіяльності державного виконавця та передчасно дійшов висновку про те, що він позбавлений можливості розглянути таку заяву. Отже, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що суд міг самостійно кваліфікувати правову природу відносин між заявником та державним виконавцем та самостійно обрати й застосувати до спірних правовідносин відповідні норми права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення помилкової ухвали. Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За наведених умов, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 31 липня 2025року. Судді: