Постанова 4824 № 754/16299/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2025 року м. Київ Справа №754/16299/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/8095/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Зотько Т.А. 20 січня 2025 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 29 січня 2025 року, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів від 27 листопада 2024 року у справі №754/16299/24, В С Т А Н О В И В Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів від 27 листопада 2024 року у справі №754/16299/24 - залишено без задоволення. Ухвала суду мотивована тим, що зазначені боржником обставини не відповідають викладеним у договорі умовам, не є нововиявленими обставинами і не спростовують факти, покладені в основу судового наказу та не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами, а тому подана заява не підлягає задоволенню. Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом норм процесуального права. Представник зазначає, що ОСОБА_1 виконує свої зобов`язання щодо утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щомісячно він сплачує на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти на утримання їхньої спільної дитини, що підтверджується квитанціями. Тобто, обов`язок боржника з утримання дитини за нотаріально посвідченим між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Договором між батьками щодо визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та порядку її утримання - виконується. Зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу та не повідомленням суду про наявність такого нотаріально посвідченого договору стягувач намагається в інший ніж передбачений законом спосіб отримати аліменти на їх спільну дитину. Крім того, ОСОБА_3 уже зверталася до Деснянського районного суду міста Києва, який ухвалою від 14 листопада 2024 року по справі № 754/15911/24 відмовив у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу на тій підставі, що заявником до заяви про стягнення аліментів було додано Договір між батьками щодо визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та порядку її утримання. ОСОБА_3 не зверталася із апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу і фактично зловживаючи своїм процесуальним правом звернулася повторно до суду із заявою про видачу судового наказу в якій не зазначила про наявність договірних стосунків між сторонами та не додала копію нотаріального Договору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та порядку її утримання. Таким чином, ухвалення нового рішення, що суперечить попередньому рішенню, без посилання на попереднє рішення та обґрунтування зміни точки зору свідчить про порушення принципу юридичної визначеності та єдності судової практики. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами задовольнити, а судовий наказ скасувати. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вказує на те, що наведені боржником обставини в розумінні п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, не є нововиявленими, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні. В судовому засіданні, беручи участь в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 - адвокат Тащі М.М. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив про її задоволення. Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в порядку визначеному процесуальним законом, представником - адвокатом - Селезньовим М.В. було подано до суду заяву про розгляд справи без участі заявника та представника заявника. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києваперебувала цивільна справа за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. 27 листопада 2024 року Деснянським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_2 у розмірі частини від усіх видів його заробітку(доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 листопада 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. /а.с.10,11/. 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового наказу від 27 листопада 2024 року за нововиявленими обставинами. Заяву мотивував тим, що 16 серпня 2024 року між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір між батьками щодо визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та порядку її утримання, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бартковською О.В., зареєстрований у реєстрі за №45, який не є розірваним. Тобто обов`язок з утримання дитини виконується. Вказує, що зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу та неповідомлення суду про наявність такого нотаріально-посвідченого договору стягувач намагається в інший спосіб отримати аліменти на дитину. Звертає увагу, що ОСОБА_3 вже зверталась до суду першої інстанції та якій було відмовлено у видачі судового наказу з тих підстав що нею до заяви було додано Договір між батьками щодо визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав , виконання обов`язків та порядку її утримання. Вказане не було доведено до відома суду заявником, тобто це є нововиявленою обставиною, а тому просив скасувати судовий наказ. З наданої копії договору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та порядку її утримання, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що його було укладено між батьком стосовно місця проживання та утримання їх спільної дитини. У п.5.8. Договору сторони зазначили, що батьки домовились, що виплата аліментів не регулюється цим договором і буде виріщена у спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною 2 цієї статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.423 ЦПК України). Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа №552/137/15-ц). Отже, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. В свою чергу, нe вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. В Постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №755/32663/14-ц, провадження №61-44397св18 вказано на те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст. ст. 424, 426 ЦПК України. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі. Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» нагадав, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X). У рішенні від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» ЄСПЛ вказав на те, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступним, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя. Звертаючись до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, ОСОБА_1 вказував, що укладення нотаріально посвідченого договору від 16 серпня 2024 року є нововиявленою обставиною. ОСОБА_1 був обізнаний про укладення договору між батьками станом на подачу заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, а отже в даному випадку це вже не є нововиявленою обставиною, оскільки в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 432 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Укладений договір від 16 серпня 2024 року стосувався щодо визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та порядку її утримання, однак даним договором не було визначено розмір та строки виплати аліментів. Крім того, згідно п. 5.8 вказаного договору батьки домовились, що сплата аліментів не регулюється цим договором і буде вирішена у спосіб, передбачений законодавством України. Цивільно-процесуальним кодексом України передбачено видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі частини доходу боржника . А отже, наявність вказаного договору не впливає на чинність судового наказу. Таким чином, наведені заявником обставини, не можна кваліфікувати, як нововиявлену обставину, в розумінні ст. 423 ЦПК України, оскільки вона не є нововиявленою, тобто такою, що не була і не могла бути відома стороні у справі, натомість наведені заявником обставини фактично підтверджуються новими доказами, наданими на підтвердження вимог про скасування судового наказу, а не на підтвердження наявності нововиявлених обставин. Вказані обставини, на які він посилається, як на нововиявлені фактично були відомі станом на листопад 2024 року, тобто на час видачі судового наказу. Фактично заявник просить про переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи з урахуванням отриманих нових доказів, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України. Також колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга є ідентичною за змістом заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, містить ідентичні доводи, а тому з огляду на вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги зводяться до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, і яким суд надав відповідну правову оцінку. Згідно п.1 ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук