Постанова Харківський апеляційний суд № 953/146/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа 953/146/25 Головуючий І-ї інстанції Губська Я.В. Провадження № 33/818/688/25 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С., за участю захисника Лихачової М.Б., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Лихачової М.Б. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 04 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 31.12.2024 року о 00 год. 59 хв. в м. Харкові, по вул. Алчевських, 1 ОСОБА_1 керував автомобілем «Subary Forester» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 04 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Лихачова М.Б. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП . В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки ТЗ, йому не було роз`яснено його права на проходження такого огляду в медичному закладі, а було запропоновано проїхати «в наркоцентр до нарколога». Коли ОСОБА_1 відмовився їхати в так званий «наркоцентр», представником поліції було повідомлено про складення протоколу за порушення п. 2.5 ПДР України, на що водій погодився, так як йому не було пояснено, що відмова від проведення огляду на стан сп`яніння тягне за собою настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджений Наказом МОЗ України від 28.10.2002 року №385, не містить в собі поняття «наркоцентр». Крім того, як наголошує в апеляційній скарзі захисник, ОСОБА_1 не було запропоновано скористатись правничою допомогою, у результаті чого останній був позбавлений права на захист. Також, зазначає, що ОСОБА_1 та вона не мали змоги бути присутніми у судових засіданнях районного суду, у зв`язку із чим захисником було подано клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції. Натомість, клопотання розглянуто не було, в телефонному режимі було повідомлено, що рішення уже прийнято і потрібно чекати на повний його текст. Окрім того, вказує, що судом першої інстанції був проігнорований той факт, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування ТЗ та не було вилучено водійське посвідчення. Також, важливим є те, що представники поліції одразу після підписання протоколу вимкнули нагрудні камери, та водій, без жодних вказівок та застережень припинити рух, поїхав додому. Зазначене, на думку захисника, не залишає сумнівів в упередженості дій поліцейських, якими не були виконані вимоги ст. 266 КУпАП, чим порушено порядок огляду водія на стан сп`яніння. Вказує, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення свідки залучені не були, проведення огляду фіксувалось лише на нагрудну камеру співробітників поліції, при цьому, сама відеофіксація проводилась не безперервно. Таким чином, з наведеного вбачається, що процедура фіксації адміністративного правопорушення була проведена неналежним чином. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника та ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103. Так, судовим розглядом встановлено, 31.12.2024 року о 00 год. 59 хв. в м. Харкові, по вул. Алчевських, 1 ОСОБА_1 керував автомобілем «Subary Forester» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі водій відмовився. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 209199 від 31.12.2024 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме: - оглянутими відомостями відеозаписів із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколах подію та обставини правопорушень з боку водія ОСОБА_1 ; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд за допомогою газоаналізатора Dragеrу зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів) не проводився за відмовою ОСОБА_1 - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 31.12.2024 року о 01 год.10 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів; огляд на стан алкогольного сп`яніння у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ; - рапортом інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 3 УПП ДПП старшого лейтненанта поліції Підчека М. від 31.12.2024 року щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт того, що ОСОБА_1 31.12.2024 року керував автомобілем «Subary Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції та в подальшому на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці відмовився. Перевіряючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, так як останньому було запропоновано проїхати «в наркоцентр до нарколога», та не було роз`яснено наслідків такої відмови, то апеляційний суд ставиться критично до таких доводів та відхиляє їх, оскільки відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Так, п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції визначено, що Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється виключно поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв. Та такі вимоги є імперативними. Як об`єктивно вбачається з відеозапису, наданого працівниками поліції, після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, про що йому і було повідомлено, ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу «Драгер» або у наркоцентрі у лікаря нарколога, на що останній категорично відмовився. Після того, співробітником поліції було повідомлено про складення у такому випадку протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 відповів, що він згоден, так як поспішає. Дослідивши відеозапис, проаналізувавши всі обставини проведення огляду, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що поведінка ОСОБА_1 на відеозапису вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, не вимагав роз`яснити йому в якому саме медичному закладі буде проводитись огляд, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин, апеляційний суд ставиться критично до доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено до якого саме закладу охорони здоров`я він має проїхати для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки зазначені обставини не свідчать про порушення працівниками поліції процедури огляду водіїв, у відповідності до ст.266 КУпАП та не впливають на кваліфікацію дії ОСОБА_1 який під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за встановленою законом процедурою. Крім того, як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції було оформлено належне направлення на огляд ОСОБА_1 саме до КНП ХОР «ОКНЛ». Крім того, як убачається з матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №209199 від 31.12.2024 року, за змістом якого ОСОБА_1 за обставин, викладених у вказаному протоколі, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер Алкотест 6820 та у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився., чим порушив п.2.5 ПДР відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння. (а.с. 1) Зазначений протокло підписаний ОСОБА_1 власноруч та без зауважень, про що свідчить його особистий підпис. Також, ОСОБА_1 співробітниками поліції були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України, та ст. 268 КУпАП, про що свідчить наявний відеозапис та підпис правопорушника у відповідній графі складеного протоколу, а тому доводи апеляційної скарги у тій частині, що водію не було запропоновано скористатись правничою допомогою, є безпідставними та спростовуються зібраним матеріалами. Крім того, посилання захисника Лихачової М.Б. на той факт, що ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування ТЗ та не вилучено посвідчення водія, є неспроможними за таких підстав. Наявним відеозаписом зафіксовано, що після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, співробітником поліції було наголошено, що ОСОБА_1 відсторонений від керування ТЗ, автомобіль може залишитися припаркованим на місці зупинки або його може забрати тверезий водій. В той же час, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, водійські документи у ОСОБА_1 не вилучались, так як посвідчення водія НОМЕР_2 було надано у цифровому варіанті у мобільному застосунку «Дія». Аргументи апелянта, що працівниками поліції не було залучено двох свідків, не беруться до уваги апеляційного суду, оскільки вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася фіксація події, про що водію одразу було повідомлено, відеозапис долучено до матеріалів справи. Посилання захисника на те, що сам відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, що на думку апелянта свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис поліцейського обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ. Таким чином, відомості, зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо того, що районним судом було проігноровано клопотання захисника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, слід зазначити наступне. Як убачається з матеріалів справи, до початку розгляду районним судом справи по суті, до суду від захисника Лихачової М.Б. надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке було обґрунтоване неможливістю прибути до Київського районного суду м. Харкова. З огляду на викладене, просила здійснювати розгляд справи шляхом відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. У відповідь на подане клопотання, судом першої інстанції 27.01.2025 року захиснику Лихачовій М.Б. було направлено лист, за змістом якого у задоволенні клопотання було відмовлено з підстав недотримання вимог «Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами суду». Одночасно роз`яснено право захисника про направлення до суду своїх письмових пояснень і доводів, та відкладено судовий розгляд на 04.03.2025 року. (а.с. 25) Про час та місце розгляду справи, призначеної слуханням на 04.03.2025 року, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином шляхом направлення йому СМС-повідомлення, отриманого ним 29.01.2025 року (довідка про доставку повідомлення у додаток «Вайбер», а.с.28), та судової повістки, яка повернулась до суду неврученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 29) За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 та його захиснику можливість реалізації права на доступ до правосуддя, а тому доводи захисника про порушення прав в суді першої інстанції, апеляційний суд визнає неспроможними. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Лихачової М.Б. залишити без задоволення. Постанову суддіКиївського районного суду м.Харкова від 04 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик