Ухвала КАС ВС № 400/10342/24

УХВАЛА 29 липня 2025 року м. Київ справа №400/10342/24 адміністративне провадження № К/990/30933/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Гриціва М.І., суддів: Коваленко Н. В., Тацій С. Г., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, і ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення документації на виплату одноразової грошової допомоги до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити документацію на виплату одноразової грошової допомоги до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилася в не оформленні та не поданні до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документів ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 оформити та подати до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги. 2. 21 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Верховний Суд проаналізував зміст касаційної скарги і дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

4. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 КАС України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Також частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

5. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України, коли нема підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

6. Аналіз цих приписів дає підстави виснувати, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на оскарження цих судових актів у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності. За пунктом 10 частини п`ятої статті 12 справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, процесуальний закон встановив, що не всі судові рішення судів попередніх інстанцій можуть бути предметом касаційного перегляду, передбачив, які справи, за якими критеріями (значеннєвими властивостями) відносяться до категорій справ, які не підлягають касаційному оскарженню та водночас запроваджує умови, за об`єктивного існуванням яких справи, які не підлягають касаційному оскарженню (справи незначної складності, інші справи, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, тощо), таки можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, якщо можливість такого оскарження обумовлюється фундаментальною значимістю наслідків касаційного перегляду для формування практики застосування відповідних правових норм, або сама справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, або є інші встановлені законом передумови для відкриття касаційного провадження.

7. З тексту касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень, які викладені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з логічних та сутнісних акцентів касаційної скарги простежується, що спірні правничі відносини в цій справі виникли щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, чи для проходження служби у військовому резерві", у зв`язку з встановленням втрати працездатності 25%. До рапорту позивач додав копію паспорта, копію ідентифікаційного номера платника податків, копію довідки про обставини травми від 24 квітня 2024 року №1498/969нт, копію довідки ВЛК від 01 липня 2024 року №8628, копію довідки МСЕК від 23 серпня 2024 року №124612, копію реквізитів банківського рахунку. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не направлення зазначених матеріалів до Міністерства оборони України протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду. За значеннєвими критеріями заявлений у цій справі спір є спором, який стає предметом справи, котра, як згадано вище статтею 12 КАС України відноситься до справ незначної складності і воднораз до тієї категорії справ, які за законом не підлягають касаційному перегляду. Миколаївський окружний адміністративний суд здійснював розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження і не помилився, коли обрав таку форму провадження.

8. Позатим скаржник, не заперечуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій, які його не задовольняють, не підлягають касаційному оскарженню, однак з посиланням на одну з визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України умови прийняття касаційної скарги вважає, що подання цієї касаційної скарги виправдовується наявністю особливих, виняткових спірних правничих відносин, касаційний перегляд яких має (матиме) фундаментальне (прикладне) значення для формування єдиної правозастосовної практики. Треба нагадати, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що призводить до великого числа скарг на такі рішення у подібних справах, тощо. Ці критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

9. Втім аргументація і обґрунтування касаційної скарги, підставова та юридична природа самого спору не дають причин стверджувати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовної практики, оскільки скаржник не розкрив (переконливо не мотивував, не продемонстрував), у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Не вбачаються такі фактори й з обсягу та змісту спірних правовідносин, які виникли у цій справі. Верховний Суд нагадує, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах обумовлюється характером (предметом) спірних правовідносин конкретної справи, зокрема: її значення для формування єдиної правозастосовної практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

10. Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовної практики виникає, насамперед, у тих випадках, коли практики з певного питання нема взагалі і її потрібно сформувати, або бракує єдності у вже сформованій практиці з певного питання.

11. В цій касаційній скарзі скаржник необхідних обґрунтувань не наводить, а його посилання на підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу відкриття касаційного провадження в порядку виключення, такими не сприймаються через те, що мають загальний, декларативний характер; вони зводяться до цитування цієї норми та інших норм законодавства і до викладу фактичних обставин справи.

12. Колегія суддів наголошує, що незгода сторони у справі із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як настання негативних наслідків для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

13. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франці" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

14. У світлі наведеного є підстави вважати, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не обмежує доступу особи до правосуддя і не є перепоною для отримання судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить ні Конституції та законам України, ані практиці Європейського суду з прав людини; таке лімітування звернення до касаційного суду викликане винятково особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Звідси, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі треба відмовити.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

16. Отож, можна узагальнити, що відповідач подав касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді Н. В. Коваленко Л. В. Тацій