Постанова 4854 № 420/19404/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19404/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Лук`янчук О.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, прийняте у складі суду судді Андрухіва В.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.05.2024 р. №1500-0602-8/40930 щодо перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII "Про державну службу" у мінімальному розмірі на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області обчислити пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII "Про державну службу" в розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно довідок від 06.04.2023 р. №1500-0602- 8/40930, з 11.04.2023 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити належні суми пенсії з урахуванням уже виплачених сум, починаючи з 11.04.2023р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.05.2024 р. №1500-0602-8/40930 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком, призначеної відповідно до Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII "Про державну службу" у мінімальному розмірі на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області обчислити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII "Про державну службу" в розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно довідки від 06.04.2023 р. №1500-0602- 8/40930, з 11.04.2023 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 належні суми пенсії з урахуванням уже виплачених сум, починаючи з 11.04.2023р. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що факт протиправних дій щодо відмови позивачу з боку органу Пенсійного фонду України у врахуванні заробітної плати позивача для обчислення розміру пенсії та виплати пенсії відсутній, оскільки в рішенні суду по справі № 420/18668/23 відсутнє зобов`язання щодо врахування довідок про складові заробітної плати № 1500- 0602-8/40930 від 06.04.2023, та довідок виданих на заміну № 77-Ф від 13.06.2023 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні справи втрутився в дискреційні повноваження відповідача, оскільки судом необґрунтовано стягнуто на користь позивача судовий збір. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 8-10). З січня 2008 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, отримувала пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 2010 року по 2016 рік позивач працювала на різних посадах в управлінні Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області, що підтверджує трудова книжка НОМЕР_2 (а.с. 13-15). Тому 11.04.2023 р. позивач подала до ГУ ПФУ в Одеській області письмову заяву про переведення її з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII "Про державну службу". Однак, у переведенні на інший вид пенсії позивачу було відмовлено з причини недостатності стажу державної служби. Вказану відмову позивач оскаржила до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 р. у справі №420/18668/23, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2023 року, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та повторно розглянути заяву від 11.04.2023 року щодо переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 22-23, 27-29). Листом від 26.04.2024 р. за №1500-0307-8/63680 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача про зменшення пенсійних виплат, обрахованих без урахування довідок про складові заробітної плати, у разі виконання рішення суду (а.с.30-31). 29.04.2024 р. позивач звернулася зі скаргою, яку розмістила на Порталі Електронних Послуг Пенсійного фонду України (а.с. 16). На її скаргу надійшла відповідь від 14.05.24 р. № 15185-13677/ К-02/8-1500/24, що оскільки в рішенні суду відсутні зобов`язання щодо врахування будь-яких довідок про заробітну плату, розмір пенсії встановлено у мінімальному розмірі у межах прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб: з 11.04.2023 р. - 2093 грн., з 01.03.2024 р. - 2361 грн. (а.с.35). Згідно даних Порталу Електронних Послуг Пенсійного фонду України рішенням № 155450004259 від 02.05.2024 р. позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 2361 грн (а.с. 36). Не погоджуючись з таким розміром пенсії, обчисленим у мінімальному розмірі на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та без урахування довідки про заробітну плату від 06.04.2023 р. №1500-0602- 8/40930, позивач звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV?«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016 року. Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889 з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 року у справі №340/4184/21 та узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 року у справі №822/524/18. Надаючи правову оцінку доводам апелянта в частині дискреційності його повноважень у межах спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне. Так, положеннями ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX) визначено, що дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. Частиною 3 статті 6 Закону №2073-IX визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: дискреційне повноваження передбачено законом; дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків. Приписами частини четвертої статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21. Також колегія суддів враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. З огляду на викладене, у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині. Доводи апелянта, що стягнення на користь позивача суми судового збору з огляду на заборону використання коштів Пенсійного Фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним, ґрунтуються на хибному розумінні відповідачем норм матеріального та процесуального права, та свідчать виключно про правовий нігілізм представника державного органу. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: В.О. Скрипченко