Постанова 4807 № 336/2651/25

Дата документу 23.07.2025 Справа № 336/2651/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/2651/25 Головуючий у 1 інстанції Боєв Є.С. Провадження № 22-ц/807/1361/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Полякова О.З., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН», про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН», простягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі. В якому зазначав, що він, будучи власником земельної ділянки, розташованої на території Микільської сільської ради Оріхівського Запорізької області, розмір земельної ділянки складає 2,0358 гектара, кадастровий № 2323983500:02:005:0001, передав її в оренду відповідачеві на підставі Договору оренди земельної ділянки № 88 від 02.05.2018 року (далі по тексту Договір), Договір зареєстрований 03.05.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (номер запису 26013448). Відповідно до Договору строк оренди до 31.12.2028 року, згідно пункту 5 Договору нормативна грошова оцінка оренди земельної ділянки складає 90300,17 грн. Згідно пункту 9 Договору орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки. Відповідно до п. 11, 28 Договору орендна плата вноситься у такі строки: з 01 серпня по 31 грудня щорічно. Позивач в обґрунтування позову вказав, що незважаючи на бойові дії, ТОВ «УКРЛАН» використовує орендовану земельну ділянку відповідно до умов Договору, проте не виконує умови Договору в частині оплати орендної плати, починаючи з 2022 року, станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором склала 8127 грн., виходячи з наступного розрахунку: 90300,17 грн. Х 3% = 2709 грн. (за рік), а за 3 роки (2022, 2023, 2024 р. р.) заборгованість по орендній платі складає 2709 грн. Х 3 р. = 8127 грн. Також позивач зазначив, що в силу вимог ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України він вважає, що сума втрат від інфляції за невиконання Договору оренди за весь період заборгованості становить 885,85 грн., сума трьох процентів річних від простроченої суми складає 243,81 грн., сума пені за один останній рік складає 800,19 грн. Посилався на положення статей 13, 21 Закону України «Про оренду землі», на ст. 651 ЦК України. Просив суд: стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 8127 грн., втрати від інфляції 885,85 грн., 3% річних 243,81 грн., пеню 800,19 грн. розірвати Договір оренди земельної ділянки № 88, укладений 02.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.05.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (номер запису 26018681). зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» повернути йому земельну ділянку площею 2,0358 га, розташовану на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий № 2323983500:02:005:0001 стягнути з відповідача на його користь судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2906, 88 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 43000, 00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність форс-мажорних обставин у відповідача, що звільняє його від сплати орендної плати, оскільки відповідачем не подано сертифікату про форс-мажорні обставини саме по спірному договору оренди. 19 червня 2025 року від представника відповідача Макаренко О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просили відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не повною мірою. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що відповідач в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнений від обов`язку сплати орендної плати за період з 04.03.2022 по 31.12.2024 року включно, у зв`язку з чим суд не вбачає систематичності несплати орендної плати саме з вини відповідача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди даної земельної ділянки задоволенню не підлягають. Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Встановлено та підтверджується матеріалами справи, сторони уклали Договір оренди земельної ділянки № 88 від 02.05.2018 року (згідно якого ним передано в оренду земельну ділянку розміром 2,0358 гектара, кадастровий № 2323983500:02:005:0001), Договір зареєстрований 03.05.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (номер запису 26013448). Відповідно до Договору строк оренди до 31.12.2028 року, згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка оренди земельної ділянки складає 90 300,17 грн. За п. 9 Договору орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки. Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: з 01 серпня по 31 грудня щорічно. З листа-вимоги, направленого ОСОБА_1 на адресу ТОВ «УКРЛАН» наприкінці 2024 року, видно, що ОСОБА_1 , який тимчасово мешкає в Іспанії, будучи власником 14-ти земельних ділянок, розташованих єдиним масивом на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (натепер село Микільське відноситься до Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району) за Договорами оренди земельної ділянки №№ 76-89 від 02.05.2018 року передав ці земельні ділянки в оренду відповідачеві ТОВ «УКРЛАН» і що орендна плата орендарем своєчасно не виплачена, існує заборгованість по орендній платі за період 2022 2024 р. р., загальний розмір заборгованості по всім 14-ти земельним ділянкам складає 265 482,44 грн. Заборгованість за договором оренди землі № 88 склала 8127, 01 грн. В цьому листі-вимозі ОСОБА_1 вимагає від орендаря погасити існуючу заборгованість по орендній платі в сумі 265 482,44 грн. шляхом оплати на його рахунок НОМЕР_1 та повернути йому всі ці земельні ділянки, розташовані єдиним масивом на території Микільської сільської ради Оріхівського (Пологівського) району. З відповіді ТОВ «УКРЛАН» (вих. № 01-12/90) від 19.12.2024 року на цей лист-вимогу ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати та повернення 14 земельних ділянок видно, що ТОВ «УКРЛАН» фактично визнає наявність заборгованості, але виходячи з того, що вся територія села Микільське Преображенської сільської ради Пологівського району (де розташовані вказані земельні ділянки) опинилась в критичній близькості до лінії зіткнення з ворогом, і ця територія на протязі всього 2022 року, 2023 року та по 19.06.2024 року була віднесена до території активних бойових дій, що унеможливило здійснювати обробіток земельних ділянок з огляду на реальну загрозу життю та здоров`ю працівників. У цій відповіді зазначено, що ТОВ «УКРЛАН» не мало можливості здійснювати обробіток вказаних земельних ділянок за незалежною від товариства обставиною, що в силу приписів ст. 607 вказує на припинення наявного зобов`язання в зв`язку з неможливістю його виконання. Також орендар посилається на пункт 40 Договорів оренди землі яким передбачено, що «Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з її вини». Посилаючись на положення ч. 4 ст. 762 ЦК України за якими «наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася», ТОВ «УКРЛАН» запропонувало ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про зменшення орендної плати в розмірі до 30% від встановленої в договорах оренди. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії"). Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Щодо стягнення з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 8127 грн., втрати від інфляції 885,85 грн., 3% річних 243,81 грн., пеню 800,19 грн. колегія суддів зазначає наступне. За змістом пункту (в) частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, що кореспондується з приписами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі». Згідно частин 1, 2 статті 762 ЦК за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. У частині 5 цієї статті вказано, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідач ТОВ «УКРЛАН» на підтвердження того факту, що товариство, яке є орендарем/наймачем майна, протягом 2022 2024 року не могло користуватися орендованим у ОСОБА_1 нерухомим майном - земельною ділянкою площею 2,0358 гектара, кадастровий № 2323983500:02:005:0001, яка розташована на території Микільської сільської ради Преображенської об`єднаної територіальної громади Оріхівського (Пологівського) району, через обставини, за які ТОВ «УКРЛАН» не відповідає, надав наступні письмові докази: - копію наказу № 17 від 04.03.2022 року «Про призупинення господарської діяльності» за підписом директора А.Сєдова в якому зазначено: «У зв`язку із веденням активних бойових дій в районах с. Микільське Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району, с. Новопавлівка, с. Щербаки Оріхівської територіальної громади Пологівського району, на яких знаходяться виробничі потужності та земельні ділянки ТОВ «УКРЛАН», НАКАЗУЮ:

1. Призупинити господарську діяльність ТОВ «УКРЛАН» на вищезазначених ділянках до виключення можливості бойових дій.

2. Заступнику директора: 2.1. Забезпечити за можливості збереження майна ТОВ «УКРЛАН» на зазначеній території, для чого залишити необхідну мінімальну кількість персоналу (за згодою персоналу)… 2.3. Провести призупинення трудових договорів працівників, які не задіяні в заходах, передбачених п. п. 2.1 цього наказу відповідно до законодавства України»; - копії наказів про призупинення дії трудових договорів працівників ТОВ «УКРЛАН»; - копії списків працівників ТОВ «УКРЛАН» з якими призупиняється дія трудових договорів; - копію відповіді Преображенської сільської ради Пологівського району за підписом сільського голови В. Сідун (вих. № 01-05-20/107 від 01.05.2022 року) на запит керівництва ТОВ «УКРЛАН» про проведення господарської діяльності, в якій викладено наступне: «Преображенська сільська рада Пологівського району Запорізької області повідомляє, що з лютого місяця 2022 року російська федерація вчиняє захоплення території України, в Запорізькій області ведуться кровопролитні бої. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року введено на всій території України воєнний стан, а Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року (за № 75) Преображенська сільська територіальна громада з 29.04.2022 року включена до переліку територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Частина території Преображенської громади перебуває на лінії бойових зіткнень, що викликає певні ризики як для жителів громади, так і суб`єктів господарювання. Територія сіл, що входять в громаду, а також прилеглі до них території піддаються обстрілам зі ствольної та реактивної артилерії, в деяких місцях навіть є заходження ворожих диверсійних розвідувальних груп. Дані обставини вказують на небезпеку здійснення польових робіт сільгоспвиробниками на полях, що розташовані на території громади. Вважаємо за доцільне вказати Вам на персональну відповідальність за проведення польових робіт у значній близькості від проведення бойових дій, а також на земельних ділянках, де розміщені сили ЗСУ. Розуміючи Ваше занепокоєння щодо здійснення розрахунків по наявних боргах Підприємства пропонуємо Вам провести перемовини щодо відстрочення таких розрахунків з огляду на неможливість здійснення господарської діяльності по причині ведення бойових дій наголошуємо, що в результаті можливого здійснення польових робіт можуть зазнати небезпеки люди ваші працівники, що є неприпустимим! Окрім цього Ваша техніка може бути приводом для обстрілів ворогом тієї території, де будуть здійснюватись польові роботи з огляду на масовість застосування БПЛА»; - копію відповіді Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 17.08.2023 року (№ 53 002-3981/53 03-4) на лист ТОВ «УКРЛАН» від 14.08.2023 року № 01-12/66 «Про обстеження земель сільськогосподарського призначення на наявність ділянок забруднених мінами та вибухонебезпечними залишками війни», в якій вказано, наступне: «Головне управління ДСНС України у Запорізькій області повідомляє, що наданий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ТОВ «УКРЛАН» знаходяться у 20-ти кілометровій зоні від лінії зіткнення. Аналізуючи стан справ та проблемні питання у сфері гуманітарного розмінування земель сільськогосподарського призначення слід зазначити, що на території, яка потрапляє у 20-ти кілометрову зону від лінії зіткнення знаходиться велика кількість земельних ділянок, які потребують обстеження. Процес обстеження сільськогосподарських угідь досить тривалий та займає багато часу, а піротехнічні розрахунки які будуть виконувати роботи на даних територіях піддаються постійній небезпеці через системні ворожі обстріли. Тому наразі не є можливим виконання робіт з очищення (розмінування) земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємства»; - копії сертифікатів Запорізької Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання зобов`язання (нарахування податкових зобов`язань), з яких вбачається: відповідно до сертифікату № 2300-24-0126 (від 24 січня 2024 р.) Запорізька ТПП засвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (активні бойові дії на території с. Новопавлівка Пологівського району Запорізької області), що призвели до знищення зерна внаслідок ракетних обстрілів іякі унеможливили виконання податкового зобов`язання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 04 березня 2022 року, дата закінчення - тривають на 24 січня 2024 року; згідно із сертифікатом № 2300-24-0149 (від 26 січня 2024 р.) Запорізька ТПП засвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (активні бойові дії на території с. Микільське Пологівського району Запорізької області), що призвели до знищення зерна внаслідок ракетних обстрілів і які унеможливили виконання податкового зобов`язання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 04 березня 2022 року, дата закінчення 31 грудня 2022 року; відповідно до сертифікату № 2300-24-0161 (від 29 січня 2024 р.) Запорізька ТПП засвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (активні бойові дії на території с. Микільське Пологівського району Запорізької області), що призвели до знищення зерна внаслідок ракетних обстрілів і які унеможливили виконання податкового зобов`язання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 04 березня 2022 року, дата закінчення 31 грудня 2022 року; зі змісту сертифікату № 2300-24-0197 (від 01 лютого 2024 р.) Запорізька ТПП засвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація с. Нове Микільське Пологівського району Запорізької області0, внаслідок чого були викрадені або знищені товарно-матеріальні цінності і які унеможливили виконання податкового зобов`язання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 26 лютого 2022 року, дата закінчення тривають на 01 лютого 2024 року. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія села Микільське Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району віднесена до територій активних бойових дій у період з 04.03.2022 по 31.12.2022, з 01.02.2023 по 19.06.2024, з 20.06.2024 також є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Враховуючи надані відповідачем докази, судом першої інстанції правильно встановлено, що з березня 2022 року по теперішній час земельна ділянка розташована на території активних бойових дій, відповідач не може нею користуватися з обставин, за які він не відповідає, а тому в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплати орендної плати за період з 04.03.2022 по 2024 року включно. У колегія суддів відсутні підстави вважати зазначений висновком суду першої інстанції таким, що не відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Щодо розірвання договору оренди землі колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»). Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25цього Законувизначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку(абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»). Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин. Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24і 25цього Законута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України. Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати. Колегія суддів звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші). У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 зазначено, що поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК Україниє саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. У заявленому позові ОСОБА_1 посилався як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку саме на систематичну несплату орендарем орендної плати. З відповіді ТОВ «УКРЛАН» (вих. № 01-12/90) від 19.12.2024 року на цей лист-вимогу ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати та повернення 14 земельних ділянок видно, що ТОВ «УКРЛАН» фактично визнає наявність заборгованості, але виходячи з того, що вся територія села Микільське Преображенської сільської ради Пологівського району (де розташовані вказані земельні ділянки) опинилась в критичній близькості до лінії зіткнення з ворогом, і ця територія на протязі всього 2022 року, 2023 року та по 19.06.2024 року була віднесена до території активних бойових дій, що унеможливило здійснювати обробіток земельних ділянок з огляду на реальну загрозу життю та здоров`ю працівників. У цій відповіді зазначено, що ТОВ «УКРЛАН» не мало можливості здійснювати обробіток вказаних земельних ділянок за незалежною від товариства обставиною, що в силу приписів ст. 607 вказує на припинення наявного зобов`язання в зв`язку з неможливістю його виконання. Також орендар посилається на пункт 40 Договорів оренди землі яким передбачено, що «Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з її вини». Посилаючись на положення ч. 4 ст. 762 ЦК України за якими «наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася», ТОВ «УКРЛАН» запропонувало ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про зменшення орендної плати в розмірі до 30% від встановленої в договорах оренди. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Рішення суду повинно бути мотивованим і обґрунтованим, і не може ґрунтуватися на припущеннях. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідачем не заперечується факт не виплати орендної плати позивачу за період з 2022 року, хоча й за наявності форс-мажорних обставин. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/826/18, від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19, від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21, на які посилається заступник прокурора у касаційній скарзі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 924/617/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 903/775/23, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц зроблено висновки про те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованістьпісля звернення позивача з позовом про розірвання договору. Колегія суддів також враховує, що розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19). Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК Україниє систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною й достатньою, і звертатися до більш загального правила частини другої статті 651 ЦК України- з метою оцінки істотності порушення договору його стороною - немає потреби. Оскільки, ТОВ «УКРЛАН» неодноразово порушувало умови договору оренди землі, а саме систематично не сплачувало орендну плату в повному обсязі, зокрема в 2022-2024 роках, що підпадає під дію пункту «д» частини першої статті 141 ЗК Українита є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки № 88, укладеного 02.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.05.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (номер запису 26018681). Щодо зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» повернути позивачу земельну ділянку колегія суддів зазначає наступне. Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначеніу статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. Отже, вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України) для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянки, що була у його користуванні. Враховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні ТОВ «УКРЛАН», ефективним та правомірним способом захисту порушеного права позивач буде повернення йому спірної ділянки. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті. У зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» повернути позивачу земельну ділянку площею 2,0358 га, розташовану на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий № 2323983500:02:005:0001 підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи колегією суддів. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»). Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у пропорційному розмірі, що складає 2 422 гривні 40 копійок. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року скасувати частково, ухвалити в цій частині постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН», простягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі задовольнити частково. Розірвати Договір оренди земельної ділянки № 88, укладений 02.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.05.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (номер запису 26018681). Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» повернути йому земельну ділянку площею 2,0358 га, розташовану на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий № 2323983500:02:005:0001. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 422 гривні 40 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 30 липня 2025 року. Головуючий Судді: