Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/8192/25

Рівненський апеляційний суд __________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2025 року м. Рівне Справа № 569/8192/25 Провадження № 33/4815/564/25 Суддя Рівненського апеляційного суду Полюхович О.І., з участю: захисника Олексюка Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Олексюка Р.Р. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2025 року о 08:55:00 год. в м. Рівне на вул. Соломії Крушельницької, 77 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоалізатора «Alcotest Drager 6810», що підтверджується тестом №7999 від 16.04.2025 року, результат огляду становить 2,59 ‰. З результатом згідний, від проходження такого огляду в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Олексюк Р.Р. в інтересах ОСОБА_1 просить cкасувати постанову місцевого суду і постановити нове судове рішення, згідно із яким провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржуване судове рішення незаконним, протиправним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що працівниками поліції не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема, його приведення в дію та експлуатацію. Вказує, що спілкування із водієм відбувалося не під час керування чи експлуатації ним транспортного засобу на вулично-дорожній мережі, а на вулиці біля місця несення служби. Доводить, що на відеозаписі відсутній рух автомобіля, а вбачається лише факт розмови ОСОБА_1 з поліцейськими біля нерухомого транспортного засобу, а також зафіксовано факт стоянки автомобіля, що цілком відтворює події 16 квітня 2025 року, адже в той день автомобіль був припаркований у спеціально відведеному для цього місці. Зауважує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому його перевірка на стан алкогольного сп`яніння мала бути проведена посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, а не працівником поліції. Заслухавши доводи захисника Олексюка Р.Р. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме: - актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проводився у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 2,59 ‰ ; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - результатом огляду за допомогою газоаналізатора «Alcotest № 6810», відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння з показником 2,59 ‰. - відеофайлом з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмовився від проходження огляду у медичному закладі (файл Clip-2 час 14:30), визнав факт вживання алкогольних напоїв (файл Clip-3 час 00:30). Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було. Суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то за приписами ч.3 ст.266-1 КУпАП міг бути підданий огляду лише посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України, оскільки відповідно до глави 13-Б КУпАП, присутність працівників Військової служби правопорядку у Збройних силах України є обов`язковою лише при складенні матеріалів про військові адміністративні правопорушення. Доводи захисника про те, що на відеозаписі відсутній рух автомобіля, а зафіксовано лише факт розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції біля нерухомого транспортного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки нагрудними камерами поліцейських зафіксовано не лише факт перебування ОСОБА_1 біля транспортного засобу, а й його пряме визнання факту керування автомобілем (файл Clip- 0, час 10:25). Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.6 ЄКПЛ, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ: Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Олексюка Р.Р. без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович