Постанова 4824 № 361/10997/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2025 року м. Київ Справа №361/10997/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/11440/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Дутчака І.М. 10 квітня 2025 року у м. Бровари, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , який зареєстрований 26 жовтня 1985 року Підлісненською сільською радою Козелецького району Чернігівської області, актовий запис №

14. В обґрунтування позову зазначав, що 26 жовтня 1985 року він та ОСОБА_1 уклали шлюб. Від цього шлюбу вони мають повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі між сторонами часто виникали сварки та непорозуміння. Спільне життя з відповідачем не склалося, через те, що вони мають різні погляди на життя. Шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство вони не ведуть, проживають окремо. Відповідач ОСОБА_1 зверталася до суду із позовом (справа № 361/6732/23) до нього про поділ майна подружжя, де вказувала, що сімейні відносини між ними не підтримуються та фактично припинені, кожен із подружжя живе окремо один від одного, тобто шлюб існує лише формально. Вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить його інтересам. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26 жовтня 1985 року Підлісненською сільською радою Козелецького району Чернігівської області, актовий запис №

14. Судові витрати у справі за оплату судового збору, залишено за позивачем. Рішення суду мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Не погодилася із зазначеним судовим рішенням відповідач, її представником подана апеляційна скарга, в якій вона зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи та неправильним їх дослідженням і оцінкою. Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги прохання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також не було взято до уваги прохання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також не було взято до розгляду зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, яка була подана до ухвалення судового рішення у справі. Суд першої інстанції не надав сторонам строк для примирення, що передбачено законодавством. Суд в оскаржуваному рішенні не навів мотивів, з яких він прийшов до висновку, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Позивач та/або його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме в матеріалах справи наявний звіт, сформований системою АСЕД «Апеляція» про доставку повідомлення про призначений розгляд справи ОСОБА_2 та його представнику. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. 26 жовтня 1985 між сторонами було зареєстровано шлюб Підлісненською сільською радою Козелецького району Чернігівської області, про що було зроблено актовий запис № 14/а. с. 3/. Від шлюбу вони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, і в ході розгляду справи наполягав на його задоволенні. Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечувала щодо задоволення позову, зазначала, що вона і позивач із січня 2022року разом не проживають, вважає, що їхній шлюб можливо зберегти, також подала до суду відзив на позов, у якому зазначала, що сторони проживали разом, вели спільне господарство та опікувалися один одним .Проте, позивач вийшовши на пенсію почав все частіше вживати алкогольні напої та в стані алкогольного сп`яніння сідати за кермо автомобіля. Не дивлячись на складну ситуацію вони всією родиною тривалий час вирішували цю проблему. У цілях збереження спільного майна, життів пересічних громадян та особистого життя позивача вона подала позов до суду про поділ спільного майна автомобіля (справа №361/6732/23). Позивач добровільно передав їй автомобіль. Він мав намір забрати кошти, які були нею зараховані на депозитний рахунок суду, проте в якийсь момент він передумав та подав до суду вказаний позов про розлучення /а.с. 28-30/. 23 січня 2025 року відповідач подала до суду першої інстанції клопотання про примирення, яке обгрунтовувала тим, що вона має намір примиритись з позивачем, однак сторонам необхідний час для улагодження всіх непорозумінь, у зв`язку з чим просила зупинити провадження, проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26 жовтня 1985 року Підлісненською сільською радою Козелецького району Чернігівської області, актовий запис №

14. Судові витрати у справі за оплату судового збору, залишено за позивачем. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, а подальше спільне життя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України). Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюєтьсяч за правилами, передбаченими цим Кодексом, в порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене провадження призначене до розгляду малозначних справ. Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є справи про розірванню шлюбу. У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач просила про надання строку на примирення, проте ухвалою суду в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на те, що сторони тривалий час разом не проживають, спільне господарство не ведуть, будь-яких доказів, що відповідач вживала заходів щодо примирення подружжя суду нею надано не було, а тому вказана заява є необгрунтованою та задоволенню не підлягає. Позивач продовжує наполягати на розірванні шлюбу зі спливом значного часу після звернення до суду з цим позовом, а отже у сторін була можливість для примирення, яке у даному випадку не відбулося, тому доводи наведені в апеляційній скарзі відносно того, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач бажає примиритись з позивачем, є безпідставними. Виходячи з норм сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. У позовній заяві, та поясненнях наданих в суді апеляційної інстанції, позивач зазначав, що спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, різні погляди на життя та сімейні цінності, їх сім`я існує формально, вони вже досить тривалий час не проживають разом та спільного господарства не ведуть, а всі спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів. Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 56 СК України. Посилання відповідача на те, що твердження суду першої інстанції про те, що шлюб між сторонами носить формальний характер, не відповідає дійсності та жодними доказами не підтверджений, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки будь-які докази того, що сторони виявили намір примиритись, або дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні, та відповідачем не надані, напроти, при апеляційному перегляді справи встановлено, що за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, вони проживають окремо, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим. Таким чином, відповідач оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість висновку щодо неможливості збереження шлюбу. Щодо доводів відповідача на те, що судом першої інстанції не було враховано її прохання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку з подачею зустрічної позовної заяви, суд вказує наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою 07 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін з огляду на положення ст. 19 ЦПК України. Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , яка ухвалою суду від 10 квітня 2025 року була повернута позивачу. В порядку, визначеному п.1 ч.1 ст 274 ЦПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з п.4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього кодексу малозначними є справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Враховуючи, що предметом розгляду були позовні вимоги про розірвання шлюбу, так як вимоги про поділ майна подружжя не були прийняті до спільного розгляду, розгляд справи про порядок спрощеного провадження та відхилення заяви не суперечить вимогам процесуального закону. До того ж, розгляд проводився з викликом сторін. В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 28 липня 2025 року.