Ухвала КЦС ВС № 756/3121/24

УХВАЛА 29 липня 2025 року м. Київ справа № 756/3121/24 провадження № 61-8913ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, УСТАНОВИВ: 1. 29 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі - відповідач) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у цивільній справі № 756/3121/24.

2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав. І. Щодо сплати судового збору

3. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону(пункт 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

4. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI)).

5. У даній справі позивач звернувся до суду з позовом у березні 2024 року, у якому заявлено вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав та вимоги майнового характеру про стягнення аліментів.

6. Згідно зі статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.

7. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI в редакції, чинній на час подання позову).

8. За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

9. За змістом підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

10. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.

11. В свою чергу у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (пункт 3 частини першої статті 176 ЦПК).

12. У справах про стягнення аліментів від сплати судового збору звільняються лише позивачі (пункт 3 частини першої статті 5 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI).

13. З урахуванням наведеного судовий збір за подання цієї касаційної скарги в частині вимоги немайнового характеру становить 6 056 грн (із розрахунку 3 028 х 200%), а в частині майнової вимоги - 1,5% ціни позову (сукупності щомісячних виплат у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача (але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) за шість місяців) х 200%, що не може становити менше 6 056 грн (із розрахунку 3 028 х 200%) та більше 2 119 600 грн (із розрахунку 3 028 х 350 х 200%).

14. Відповідачем додано до касаційної скарги квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн, проте обґрунтування сплати судового збору у вказаному розмірі не наведено.

15. За таких обставин відповідач має надати суду документ про доплату судового збору, розрахованого виходячи із ціни позову з урахуванням роз`яснень, викладених у цій ухвалі та вимог статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI, або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

16. Верховний Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до вимог Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично нею була сплачена.

17. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

18. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI. ІІ. Щодо підстав касаційного оскарження

19. Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

20. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

21. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

22. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

23. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

24. У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.

25. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

26. Так, у касаційній скарзі відповідач узагальнено посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

27. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).

28. Таким чином недоліки касаційної скарги відповідачем мають бути усунені шляхомподання до Верховного Суду: 1) документу про доплату судового збору, розрахованого виходячи із ціни позову з урахуванням роз`яснень, викладених у цій ухвалі та вимог статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI, або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз`яснень, викладених в цій ухвалі. У разі подання матеріалів на усунення недоліків касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» відповідач має надати докази їх надсилання іншим учасникам справи до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення. У разі ж їх подання засобами поштового зв`язку, їхні копії мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.

29. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

30. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).

31. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Суд УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі № 756/3121/24 залишити без руху.

2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя П. І. Пархоменко