Ухвала КЦС ВС № 754/2148/25

УХВАЛА 28 липня 2025 року м. Київ справа № 754/2148/25 провадження № 61-9603зно25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 15 липня 2025 року, ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (клопотанням), в якому відповідачем зазначив Голову Правління Національного банку України, про відшкодування моральної шкоди. У вказаному клопотанні просив суд постановити ухвалу щодо обов`язкового представлення його інтересів досвідченим спеціалістом і надання йому правових послуг у повному обсязі, а також надіслати цю ухвалу в Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом (клопотанням) ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга, подана засобами електронного зв`язку, не містить підпису заявника ОСОБА_1 . 17 березня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року, в якій просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 24 березня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 19 березня 2025 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 01 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 09 квітня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 05 травня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 24 квітня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 12 травня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 травня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 19 травня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 13 травня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. у вказаній справі визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 05 червня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 02 червня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 02 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 07 липня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 06 червня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). З тексту заяви встановлено, що ОСОБА_1 заявляє про недовіру складу суду. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2025 року повернуто ОСОБА_1 його заяву про відвід суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І. та Луспеника Д. Д. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 06 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовлено. 25 липня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 15 липня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами). З тексту заяви встановлено, що ОСОБА_1 заявляє про недовіру складу суду. Заява ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. обґрунтована тим, що заявник неодноразово звертався до Верховного Суду з заявою про перегляд ухвал Верховного Суду за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами), однак йому завжди відмовляють у відкритті провадження. У заяві ОСОБА_1 зазначає (далі дослівно мовою оригіналу за текстом заяви): «Я вищевказаним суддям НЕ ДОВІРЯЮ і це моє право (ст.21КУ) з яким ви ЗОБОВ*ЯЗАНІ рахуватися, бо це право вище за рангом чим усі статті ЦПКУ - це і є конституційним принципом «ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА» (це я пишу для того, щоб вони не розглядали цю заяву - мається на увазі вищевказані судді)… це буде ЗЛОЧИН, якщо знову ці ж судді будуть розглядати і вирішувати цю заяву. Вам це зрозуміло?»; «Тільки один суддя -Г. Коломієць постановив НЕЗАКОННІ ухвали, на які я подав його відводи,…, при чому усі заяви про його відвід ОБГРУНТОВАНІ - можете переглянути, щоб переконатись у моїй правоті !!!!!!!!!! Навіть розумово-відстала особь і то розуміє такий суддя на 99,99999999999 % постановить ухвалу, як ця від 15.07.25р., щоб свої дії «вигородити» (тобто - обілити своє беззаконня)… так воно уви і сталося… а це ж порушує вимоги п. 1 ч. 7 ст. 56 ЗУ «Про судоустрій і …» це ЗЛОЧИН для судді»; «Примітка (так на всяк): окремо зупинюсь на нелицеприємних висловлюваннях у цій заяві про осіб (це вищевказаних суддів), які порушили мої права і порушили свій конституційний обов*язок (це ст. 3, 21, 68 КУ). Для покарання з цього приводу є процесуальний примус, але врахуйте наступне (якщо звісно ви розумна людина) - у мене НЕРВОВО-ХРОНІЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ (це додаток), а за ЗАХВОРІВАННЯ НЕ КАРАЮТЬ - ТАКУ ЛЮДИНУ ЛІКУЮТЬ (це знає навіть «дошкільня» - я звісно утрирую), але подану заяву все одно розглядають і вирішують САМЕ І ТІЛЬКИ ПО СУТІ з обов*язковим виконанням вимог КУ - це їх зобов*язує також ст. 3 ЦПКУ (про мої права!!!) - саме для цього і створений ЦПКУ»; «І на цій т.з. «об*єктивності» і т.з. «неупередженості» (це це я м*яко про т.з «справедливе судочинство» цих суддів: поки поки не наведено зворотнє) побудоване це судилище … короче: я ж не дурень, щоб цю «лапшу» цих суддів проковтнути і їм за «це» ще й ПОДЯКУВАТИ!»; «Може у вас і хоч «грам» СОВІСТІ і МОРАЛІ все ж є …я на ваше реагування подивлюсь і … потім «заціню» ваше беззаконня і подам на вас позовну заяву … мені постійна прихована неповага суддів КЦС (звісно з ким мав справу) до вимог КУ і до моїх прав вже набридла - прийшла черга діяти!»; «моє право вище за рангом виконання чим ЛЮБІ вимоги ЦПКУ і ваші «хАтєлки». Розглянувши заяву про відвід, перевіривши матеріали заяви про перегляд ухвали Верховного Суду за нововиявленими обставинами, Верховний Суд дійшов таких висновків. Заявник просить відвести колегію суддів, зокрема, висловлюючи незгоду з ухвалами, які ці судді постановили раніше. Заяву про відвід він виразив у формі, яка є неприйнятною для процесуальних документів і не спрямована на виконання завдання цивільного судочинства, тобто зловжив правом на подання такої заяви. Частиною першою, другою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті). Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19, ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21). Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19, ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21). Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, рішення від 24 травня 1989 року, заява № 11/1987/134/188, § 48). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України). Безперечно, учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також щодо незалежності та безсторонності суддів. Він вправі висловити ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід. Проте має бути стриманим і коректним, утримуватися від надання особистісних характеристик й оцінок, а тим паче від огульних і надуманих звинувачень суддів у вчиненні злочинів. Крім цього, учасник справи не може використовувати інститут відводу суддів із метою схиляння суду до ухвалення бажаного для нього процесуального рішення (ухвала Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21). Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Заявник не виконав обов`язок виявляти повагу до суду: виявив сумнів у розумності судді-доповідача; голослівно звинуватив суддів Верховного Суду у беззаконні, «постійній прихованій неповазі», зокрема, до прав заявника; назвав їхні рішення «лапшою», а вимоги суду - «хАтєлками»; вказав, що виконання суддями вимог процесуального закону щодо розгляду заяви є злочином; погрожував позовом, якщо судді не виконуватимуть його вказівок. Крім того, визнав, що у заяві є «нелицеприємні висловлювання», тобто свідомо їх використав у зверненні до суду. Вказівка у цій заяві про те, що право заявника є вищим ніж будь-яка вимога ЦПК України, також підтверджує, що його заява не спрямована на виконання завдання цивільного судочинства, яке згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Заявник у «примітці» визнав, що за його висловлювання передбачений процесуальний примус. Але вважав, що не заслуговує такого «покарання», бо є хворим, а «за захворювання не карають - таку людину лікують». Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що застосування до учасника справи, який зловживає процесуальними правами, штрафу є не покаранням, а саме заходом процесуального примусу. І цей захід суд застосовує не «за захворювання», а за дії учасника справи, які суперечать завданню цивільного судочинства, з метою спонукати такого учасника до добросовісного використання прав, належного виконання обов`язків, припинення зловживання правами, а також запобігти створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. З огляду на викладене, заявлення відводу у формі, яку використав заявник, є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. Тому заяву про відвід суддів слід повернути заявникові через зловживання ним цим правом. Вказане не позбавляє заявника можливості за наявності підстав заявити обґрунтований відвід суддям із дотриманням вимог ЦПК України, зокрема вимоги щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами. Порушення цієї вимоги матиме наслідком застосування штрафу на підставі пункту 5 частини першої статті 144, пункту 2 частини першої або частини другої статті 148 ЦПК України (ухвала Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21). Керуючись статтями 2, 36, 40, 43, 44, 260, 261 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Повернути ОСОБА_1 його заявупро відвід суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І. та Луспеника Д. Д. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник