Постанова 4803 № 204/7413/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3445/25 Справа № 204/7413/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року в цивільній справі номер 204/7413/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Житлове господарство Красногвардійського району», про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Житлове господарство Красногвардійського району», про зобов`язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19 грудня 2017 року №1002 та виданого на його підставі ордеру №0000000095 від 15 січня 2018 року їй та її сину було надано право на зайняття службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного ордеру було укладено договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду з наймодавцем КП «ЖИЛСЕРВІС-2» ДМР. В подальшому позивачка звернулася до КП «ЖГ Красногвардійського району» із заявою про виключення житлової квартири АДРЕСА_2 з числа службових, з метою подальшої приватизації зазначеної квартири. 11 жовтня 2023 року голова ліквідаційного комісії КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР Заєць Г.Є. звернувся до Дніпровської міської ради з питанням виключення із числа службового житла квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю потреби у використанні житла як службового. Натомість, у відповідь на вказане звернення міською радою було повідомлено, що підстави для виключення однокімнатної службової квартири АДРЕСА_3 , з числа службових, відсутні, зокрема з тих підстав, що у ОСОБА_1 відсутній робочий стаж у 10 років у КП №ЖГ Красногвардійського району. Вважає, що відмова у виключенні квартири вказаної квартири із службового житла є незаконною та порушує її право на приватизацію спірної квартири. Позивачка просила суд зобов`язати виконавчий комітет Дніпровської міської ради виключити із числа службового житла квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю потреби у використанні житла як службового. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - КП «ЖГ Красногвардійського району», про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинова Н.Ю., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2024 року у справі №204/7413/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є неправомірним та таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Такої підстави для виключення з числа службових житла за наявності у наймача житла стажу роботи десять і більше років, не передбачено нормами чинного законодавства. Виконавчий комітет в межах наданих повноважень зобов`язаний прийняти рішення про виключення певного житла із числа службового та повернути його до комунальної власності. На думку позивачки, виконавчий комітет лише приймає рішення, згідно з вимогами процедури, а саме перевіряє наявність клопотання організації та наявність відсутності потреби у використанні житла як службового. У даному випадку у КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР дійсно відсутня потреба використання житлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 , як службового, у зв`язку ліквідацією підприємства. Тому, КП «ЖГ Красногвардійського району» було вжито заходи щодо питання про виключення приміщення зі складу службових відповідно до наведеного вище п. 6 Положення, а саме було подане клопотання підприємства, до Дніпровської міської ради, що підтверджує факт того, що дійсно відсутня потреба в такому його використанні. Судом першої інстанції не було враховано той факт, що на даний час відсутня необхідність використання житлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 , як службового, у зв`язку з ліквідацією підприємства, що призвело до ухвалення неправомірного судового рішення, яким порушено законне право позивача на приватизацію вищезазначеної квартири, оскільки квартира фактично перебуває у статусі службового приміщення. Судові витрати позивачки на розгляд справи в суді апеляційної інстанції складаються з: 1816,80 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги; 7000,00 грн - витрати на правничу допомогу. Від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Позивачка не відпрацювала на підприємстві, яке надало їй службове житло, 10 років та не належить до категорії осіб, зазначених у п. 35 Положення, яких не може бути виселено. Ураховуючи зазначене, підстав для виключення спірної квартири із числа службових у виконавчого комітету Дніпровської міської ради немає. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Мартинова Н.Ю. (в режимі відеоконференції) доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Виконкому Дніпровської міської ради Ревякіна Н.М. апеляційну скаргу не визнала, просила в її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа КП «Житлове господарство Красногвардійського району» в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 70, 72, 77, 81, 82, 84). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи. Заслухавши суддю - доповідача, позивачку та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1002 від 19 грудня 2017 року «Про затвердження списку на заселення службової квартири АДРЕСА_2 робітником КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР затверджено список на заселення службової квартири АДРЕСА_2 , у складі двох осіб, робітником КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 . Крім того, зобов`язано Департамент ЖГ Дніпровської міської ради здійснити дії в установленому законодавством порядку щодо підготовки ордера на вищевказане жиле приміщення (а.с. 7-7зв). 15 січня 2018 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради був виданий ордер на службове приміщення №0000000095 на заняття ОСОБА_1 , із сім`єю з двох чоловік, службового жилого приміщення 8,9 кв. м, квартири АДРЕСА_2 (а.с. 6-6зв). 17 січня 2018 року між КП «Жилсервіс-2» ДМР та ОСОБА_1 укладено договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, за яким наймодавець надає наймачу і його членам сім`ї у безстрокове користування житло - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 15.5 кв. м, жилою - 8,9 кв. м (а. с. 8-9). 11 жовтня 2023 року до Дніпровської міської ради надійшло звернення голови ліквідаційної комісії КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР» Зайця Г.Є. про виключення спірної кватири з числа службових (а.с. 10). З відповіді Департаменту ЖГ ДМР №3/12-2190 від 16 квітня 2024 року на адвокатський запит Хоменка А. вбачається, що оскільки ОСОБА_1 не відпрацювала в КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР 10 років, а лише 3 роки 2 місяці, то вона не відноситься до категорії осіб, зазначених у п. 35 Положення, яких не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення, а відтак відсутні підстави для виключення спірної квартири з числа службових (а.с. 11-12). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус службового житла, є ЖК України та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року №37 (далі - Положення №37). У положеннях чинного житлового законодавства відсутнє визначення поняття «службового житла» або «службового житлового приміщення», яке б враховувало усі його істотні ознаки. У законах та підзаконних нормативно-правових актах здебільшого фрагментарно зосереджено увагу на видах службового житла або на окремих його ознаках, наприклад, на меті надання службових жилих приміщень. Якщо проаналізувати норми зазначених нормативно-правових актів, під службовим житловим приміщенням треба розуміти житлове приміщення, що перебуває у державній чи комунальній власності, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв`язку з характером трудових відносин призначене для проживання працівників. Службові жилі приміщення призначені для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (пункт 2 розділ I «Загальні положення» Положення). Через це зазначені приміщення повинні знаходитись у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Згідно з частиною першою статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Порядок надання службових жилих приміщень передбачений статтями 121, 122 ЖК України, згідно з якими службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для заселення у надане службове жиле приміщення. Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири, визнані у встановленому порядку службовими житловими приміщеннями. У зв`язку з цим для того, щоб житло можна було приватизувати, першим кроком має бути його виведення з числа службових. Відповідно до Положення №37 підставами для виключення квартири з числа службових є: відсутність потреби у подальшому використанні житла у якості службового; виключення у встановленому порядку житла з числа службових. Виключення житла з числа службових здійснюється за клопотанням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Отже, особа, яка бажає приватизувати службове житло, повинна звернутися до керівництва підприємства, установи чи організації, яке надавало службове приміщення, з проханням виключити житло із службового житлового фонду у зв`язку з відсутністю потреби в його використанні в статусі службового. Відповідно до частини першої статті 123 ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Відповідно до пункту 2 Положення №37 службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Пунктом 3 Положення №37 визначено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення. Згідно з пунктом 6 Положення №37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка. Зі змісту вказаних положень виходить, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1002 від 19 грудня 2017 року «Про затвердження списку на заселення службової квартири АДРЕСА_2 робітником КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР затверджено список на заселення службової квартири АДРЕСА_2 , у складі двох осіб, робітником КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 . Крім того, зобов`язано Департамент ЖГ Дніпровської міської ради здійснити дії в установленому законодавством порядку щодо підготовки ордера на вищевказане жиле приміщення. 15 січня 2018 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради виданий ордер на службове приміщення №0000000095 на заняття ОСОБА_1 , із сім`єю з двох чоловік, службового жилого приміщення 8,9 кв. м, квартири АДРЕСА_2 . 17 січня 2018 року між КП «Жилсервіс-2» ДМР та ОСОБА_1 укладено договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, за яким наймодавець надає наймачу і його членам сім`ї у безстрокове користування житло - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 15.5 кв. м, жилою - 8,9 кв. м. 11 жовтня 2023 року до Дніпровської міської ради надійшло звернення голови ліквідаційної комісії КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР» Зайця Г.Є. про виключення спірної кватири з числа службових. З відповіді Департаменту ЖГ ДМР №3/12-2190 від 16 квітня 2024 року вбачається, що оскільки ОСОБА_1 не відпрацювала в КП «ЖГ Красногвардійського району» ДМР 10 років, а лише 3 роки 2 місяці, тому відсутні підстави для виключення спірної квартири з числа службових. За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про необґрунтованість позовних вимог, оскільки підстави для виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових відсутні. До апеляційного суду позивачкою через свого представника подано клопотання про долучення до матеріалів справи докази: копію трудової книжки позивачки та адвокатський запит. Апеляційний суд не приймає надані докази, оскільки позивачкою не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Доводи апеляційної скарги про відсутність необхідності використання житлового приміщення - спірної квартири в якості службового, апеляційний суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доведеності такого факту, а представник відповідача не визнає твердження позивачки з цього приводу. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судового рішення, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Враховуючи наведене вище, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, залишити без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 липня 2025 року. Судді: