Постанова 4855 № 712/11901/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 712/11901/24 Суддя (судді) першої інстанції: Борєйко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2025 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2024 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕГА №1566647 від 26 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково. Постанову поліцейського першого батальйону четвертої роти першого взводу Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Жадан Руслана Олександровича серії ЕГА №1566647 від 26 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП скасовано. Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ідентифікаційний номер юридичної особи Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484 гривні 50 копійок. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бадака Ольги Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника у повному обсязі. Доводи апелянта аналогічні, викладеним у поданій заяві та обґрунтовані зокрема тим, що підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи, вказано про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, та витрат на відправку кореспонденції в розмірі 138,50 грн. Зазначено, що суд першої інстанції не встановив обставин відсутності доказів на підтвердження невідповідності витрат на правничу допомогу адвоката критеріям ч. 5 ст. 134 КАС України. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Постановою серії ЕГА №1566647 від 26 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. Поряд з цим, позивачем заявлено до відшкодування судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі понад 50 000,00 грн. Представником відповідача подавалось заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких остання просила відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 712/11901/24 про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 50 250 гривень. В обґрунтування заперечень проти заявлених вимог зазначала, що у позовній заяві позивачем зазначено про попередній орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, який складає 38 000 гривень; при цьому позовна заява взагалі не містить орієнтованого розмір понесених судових витрат та їх розрахунку, що згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/449/18 є підставою для відмови в відшкодуванні судових витрат по професійну правничу допомогу. Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог позивача, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що враховуючи розгляд справи в спрощеному позовному провадженні, те, що представник позивача не була присутньою в жодному з судових засідань у справі, недоліки складених адвокатом заяв по суті справи та інших документів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19. Відповідачем було належно виконано обов`язок щодо обґрунтування неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Згідно з правовим висновком Верховного Суду в постановах у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем в доводах апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. Так, з метою отримання послуг з професійної правничої допомоги позивач звернувся до адвоката. Поряд з цим, оцінивши докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, позаяк надані позивачем докази не відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України щодо належності доказів, зокрема в частині співмірності розміру витрат на правничу допомогу з ціною позову. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження вищенаведених вимог про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, представником позивача не надано належних доказів понесення та необхідності таких витрат. Крім того, колегія суддів оцінивши питання співмірності витрат на правничу допомогу з огляду на предмет спору, вказує, що витрати на правничу допомогу не можуть рахуватись неминучими і обґрунтованими, з урахуванням того, що вказана справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не потребує глибокого вивчення правової бази та судової практики. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, належно не підтверджений відповідним розрахунком, та враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в заявленому позивачем розмірі. Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували наявність підстав для задоволення заяви позивача у повному обсязі до суду апеляційної інстанції не надано. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги, підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відсутні. Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення. Додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко