Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/521/25

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 р. Справа № 440/521/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025, по справі № 440/521/25 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду із позовом, у якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо визначення категорій працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та складання акту визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 № 246; - зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці визначити категорії працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та скласти акт визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №

246. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо визначення категорій працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та складання акту визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №

246. Зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вчинити дії у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України в частині визначення категорії працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та складання акту визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №

246. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції враховуючи ненадання позивачем протоколів лабораторних досліджень на ряд професій. Крім того, вказував, на правомірность своєї відмови у складенні Акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду позивачу. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, виробничим підрозділом "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі виробничий підрозділ позивача) 25.09.2024 було направлено лист № ТЧ-6-01-17/171 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з проханням визначити категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, та скласти відповідний акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. До листа були додані: довідка щодо облікової чисельності працівників виробничого підрозділу позивача станом на 01.10.2024; витяг зі штатного розпису виробничого підрозділу позивача; копії протоколів лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників (які у 2023 році були доставлені відповідачу особисто на руки). У відповідь на лист № ТЧ-6-01-17/171 від 25.09.2024 від відповідача було отримано лист № ПНС/2.1/15534-24 від 21.10.2024 "Щодо визначення категорії працівників" від першого заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці В. Резчика, де у визначенні категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, та складенні акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, було відмовлено. Зазначено про необхідність надання відповідачу протоколів лабораторних досліджень умов праці на ряд професій. Виробничим підрозділом позивача 25.09.2024 було направлено лист № ТЧ-6-01-17/172 до відповідача з проханням визначити категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, та скласти відповідний Акт відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №

246. До листа були додані: довідка щодо облікової чисельності працівників виробничого підрозділу позивача станом на 01.10.2024; витяг зі штатного розпису виробничого підрозділу позивача; копії протоколів лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників (які у 2023 році були доставлені відповідачу особисто на руки). У відповідь на лист № ТЧ-6-01-17/172 від 25.09.2024 від відповідача було отримано лист № ПНС/2.1/15538-24 від 21.10.2024 "Щодо організації медичних оглядів" від Першого заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці В. Резчика, де зазначено, що документи щодо визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду знаходяться на розгляді і що за результатами розгляду буде надана відповідь. 22.10.2024 виробничий підрозділ позивача звернувся до відповідача з листом № ТЧ-6-01-17/179, де просив погодити акт визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам у 2025 році. До листа було додано акт визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду по виробничому підрозділу від 22.10.2024. У відповідь на лист № ТЧ-6-01-17/179 від 22.10.2024 від відповідача було отримано лист № ПНС/2.1/16859-24 від 12.11.2024 "Щодо визначення категорії працівників" від Першого заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці В. Резчика, де зазначено, що виробничим підрозділом позивача не надано для розгляду дані лабораторних досліджень умов праці та перелік посад по структурним підрозділам виробничого підрозділу і що необхідно надати протоколи лабораторних досліджень умов праці на конкретні робочі місця. 29.11.2024 виробничий підрозділ позивача звернувся до відповідача з листом № ТЧ-6-01-17/192, де просив повторно погодити акт визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам у 2025 році. До листа були додані: акт визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду по виробничому підрозділу від 22.10.2024; витяг зі штатного розпису виробничого підрозділу позивача; копії протоколів лабораторних досліджень умов праці визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників (які у 2023 році були доставлені відповідачу особисто на руки). У відповідь на лист № ТЧ-6-01-17/192 від 29.11.2024 від відповідача було отримано лист № ПНС/2.1/19365-24 від 20.12.2024 "Щодо визначення категорії працівників" від Першого заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці В. Резчика, яким відмовлено у визначенні категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та складенні акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, та зазначено, що виробничому підрозділу позивача необхідно надати протоколи лабораторних досліджень умов праці на цілий ряд професій. Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у визначенні категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та складенні акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 № 246 не має належного правового обґрунтування. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 169 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 № 246, (далі Порядок). У п. 1.1, п. 1.2 Порядку, зокрема, визначено процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, і те, що він призначений для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду економічної діяльності та їх філій, інших відокремлених підрозділів. Згідно з п. 2.2 Порядку заклади державної санітарно-епідеміологічної служби щорічно за заявкою роботодавця (його представника), за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначають категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та до 1 грудня складають Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 1 Порядку. Відповідно до п.п. 27, 34 п. 4 Положення про Державну службу з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, вона відповідно до покладених на неї завдань проводить моніторинг стану умов праці та здоров`я працівників, що є складовою державного соціально-гігієнічного моніторингу, бере участь в організації медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. З метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець згідно з п. 3.1 Порядку надає у відділ з питань гігієни та експертизи умов праці Управління Держпраці результати лабораторно інструментальних досліджень умов праці з визначенням шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників, для подальшого погодження Акту визначення контингенту працівників. Так, відповідно до п. 3.1 Порядку роботодавець організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції. Визначення терміну "шкідливі умови праці" міститься у ДСНиП "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014: "стан умов праці, за якого рівень впливу одного чи більше факторів виробничого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий". У додатку 4 до Порядку наведений Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників. У листі Міністерства економіки України № 4708-05/23506 від 01.04.2024, який розміщений у вільному доступі в мережі Інтернет (https://dostup.org.ua/request/125951/response/400536/attach/3/.pdf?cookie_passthrough=1,https://dostup.org.ua/request/viznachiennia_konkrietnikh_roboc_2), надані роз`яснення щодо визначення поняття «конкретне робоче місце». Так, Міністерством економіки України зазначається, що нормативно-правовими актами з охорони праці не встановлюється термін, або визначення «конкретне робоче місце». Слід зазначити, що кожне робоче місце може мати свої унікальні умови праці, які включають в себе шкідливі та небезпечні фактори, важкість та напруженість трудового процесу. Такі умови можуть відрізнятися в залежності від виду діяльності та специфіки роботи, що виконується на цьому робочому місці. Обов`язком роботодавця є визначення конкретних робочих місць, де працюють працівники, шляхом проведення атестації робочих місць, у зв`язку з чим визначається категорія працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів. Способом установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці, санітарно-гігієнічного дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці є проведення атестації робочих місць за умовами праці. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці). Згідно з п. 3 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ. Відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій Міністерства праці України для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Постановою № 41 від 1 вересня 1992 року, (далі Методичні рекомендації) для організації і проведення було видано наказ по виробничому підрозділу Позивача «Про організацію проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці» № 117 АГ від 04.02.2020. Після проведення атестації на робочих місцях, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, керуючись також Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 та постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, у виробничому підрозділі позивача у відповідності до п. 2.3 Методичних рекомендацій атестаційною комісією складено перелік робочих місць, які підлягають атестації за умовами праці по виробничому підрозділу позивача (додаток № 1 до наказу № 656 АГ від 03.07.2020). Тобто, атестаційною комісією роботодавця були визначені конкретні робочі місця зі шкідливими та важкими умовами праці та працівники, які працюють у таких умовах, і підлягають обов`язковим медичним оглядам відповідно до додатку 4 Порядку. Відповідно до обов`язку роботодавця, передбаченому ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п. 3.1 Порядку АТ «Укрзалізниця» організувала лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників (які вже визначила атестаційна комісія) відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища. Відповідними лабораторіями були складені протоколи лабораторних досліджень умов праці, які надавалися відповідачу для складення акта визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам у 2025 році. Відповідач, відмовляючи у складенні акту визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам у 2025 році, зазначив, що АТ "Укрзалізниця" необхідно надати протоколи лабораторних досліджень на професії, серед яких відсутні будь-які шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу, які наведені у Додатку 4 до Порядку. Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290, яким передбачений список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, а також постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» не передбачені професії та посади, наведені відповідачем, як такі, що відносяться до професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці. Відповідно, відповідач на власний розсуд визначив професії, де, на його думку, існують шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу, при цьому не навівши їх стосовно визначених ним професій, та не взяв до уваги існуючий порядок визначення конкретних робочих місць, на яких проводяться лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу. Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У п.п. 22-24 постанови Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, зазначено, що аналіз статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж органом державної влади чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано доказів обґрунтованості відмови у підписанні та складанні акту визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №246, оскільки не мають належного правого обґрунтування. Відмова відповідача у складенні акту визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам у 2025 році, не дає змогу АТ "Укрзалізниця" як роботодавцю відповідно до вимог п. 2.3 Порядку складати конкретні поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, що, у свою чергу, закладам охорони здоров`я нівелює можливість скласти плани-графік їх проведення згідно з п. 2.9 Порядку. Тобто, нескладений акт визначення категорій працівників, що підпадають під дію шкідливих чи небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам з боку відповідача, будучи вихідним документом усього Порядку, не дає змогу проводити належним чином дані огляди із не передбачених законодавством підстав. Тим самим, не досягається мета проведення даних оглядів відповідно до п. 1.5 Порядку, яка направлена на збереження здоров`я працівників, які зайняті на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. Крім того, 28.11.2022 Управлінням Держпраці у Полтавській області було складено та підписано акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду у 2023 році. У даному акті передбачені такі ж професії (посади), які подавалися АТ «Укрзалізниця» у 2024 році. Протоколи лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу у 2022 році також надавалися аналагічні наданих у 2024 році. Колегія суддів звертає увагу, що простежується непослідовність у діях відповідача як суб`єкта владних повноважень, а також наявна протиправна бездіяльність у визначенні категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та складанні акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, згідно з Порядком. У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо визначення категорій працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та складання акту визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №

246. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці визначити категорії працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та скласти акт визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №246, колегія суддів погоджується із висновком першої інстанцї, враховуючи наступне. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що суд не може підміняти Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, якого уповноважено на виконання функцій щодо підписання примірника заключного акту, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відновлення порушених прав та інтересів позивача у заявленим останнім в прохальній частині позовної заяви спосіб призведе до прямого втручання в функціонування (дискрецію) відповідача. Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України). При цьому, необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26.10.2000 р. у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria", заява №30985/96). Колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі "Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG", (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як зазначив Європейський суд у справі "Yvone van Duyn v. Home Office", принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.11.2015 у справі № 816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 по справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 по справі № 2а-204/12, від 18.06.2020 по справі № 802/1827/17-а). З метою повного захисту прав позивача суд першої інстанції правомірно вирішив за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вчинити дії у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України в частині визначення категорії працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, та складання акту визначення категорій цих працівників згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 21 травня 2007 №

246. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 по справі № 440/521/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов