Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2148/25

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 р. Справа № 520/2148/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/2148/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204650024903 від 17.12.2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та зарахувати періоди роботи в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 року по 20.11.1990 року та з 01.04.1991 року по 31.08.1991 року, а також період роботи в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 року по 17.02.1992 року до страхового стажу зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.02.1984 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204650024903 від 17.12.2024 в частині відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 стосовно періоду роботи з 02.09.1991 по 17.02.1992 відповідно до трудової книжки від 28.02.1984 серії НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи відповідно до трудової книжки від 28.02.1984 серії НОМЕР_1 в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 по 17.02.1992. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення з урахуванням встановлених судом обставин. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211, 20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком та зарахувати періоди роботи в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 року по 20.11.1990 року та з 01.04.1991 року по 31.08.1991 року та ухвалити нове судове рішення у частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком та зарахувати періоди роботи в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 року по 20.11.1990 року та з 01.04.1991 року по 31.08.1991 року. В інший частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по адміністративній справі №520/2148/25 залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що він до позовної заяви надав належним чином завірену копію трудової книжки, а у зв`язку зі збройною агресією проти України він не має можливості отримати будь-які документи, оскільки колгосп "імені Фрунзе" знаходиться на території РФ. Вказав, що відповідно ст. 44 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи пенсійного фонду мають право вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також здійснювати перевірки передбачені законодавством. Вказує, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказано, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів а підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком. Отже, у разі наявності сумнівів або необхідності уточнення певних даних щодо періоду роботи апелянта (позивача) в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 по 51.08.1991 відповідач мав можливість скористатися своїми правами, передбаченими ч. З ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та звернутися з відповідними запитами до підприємства-роботодавця, архівної установи тощо. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи період роботи відповідно до трудової книжки від 28.02.1984 серії НОМЕР_1 в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 по 17.02.1992, оскільки дописано дату та наказ на звільнення з роботи. Уточнююча довідка з приводу зазначеного неточного запису позивачем не надана, у встановленому порядку виправлення до трудової книжки не внесено. За таких обставин враховуючи вищевикладене, оскільки Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому дії Головного управління є правомірними. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, просив залишити її без задоволення. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційний скарг, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.12.2024, у зв`язку з досягненням 60 років, позивач ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та 17.12.2024 прийнято рішення №204650024903 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В зазначеному рішенні вказано, що до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи: - з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 по 31.08.1991, оскільки відсутня інформація про прийняття в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання; - з 02.09.1991 по 17.02.1992, оскільки дописано дату та наказ на звільнення з роботи. Так, у рішенні пенсійного органу було зазначено, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 31 років. На підставі наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 06 місяців 17 днів. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.02.1984, вбачаються записи про трудову діяльність в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 року по 31.08.1991, поряд з цим позивачем не надано до суду докази на підтвердження кількості відпрацьованих позивачем людиноднів та відомості про заробітну плату останнього в колгоспі, тому дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування цих періодів. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов`язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису, тому відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1984 періоди роботи в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 по 17.02.1992 та дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення №204650024903 від 17.12.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в період роботи з 02.09.1991 по 17.02.1992 відповідно до трудової книжки від 28.02.1984 серії НОМЕР_1 підлягають задоволенню, а тому наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи відповідно до трудової книжки від 28.02.1984 серії НОМЕР_1 в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 по 17.02.1992. Стосовно належного способу захисту прав позивача суд вважав, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення з урахуванням встановлених судом обставин. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XIІ). На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. За визначенням, наведеним у частині першої статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV). Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до абзацу першого статті 56 Закону № 1788-ХІI до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно із пунктом «а» абзацу третього статті 56 Закону № 1058-ІV до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, архівними установами, а також на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі), необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів, а також в разі відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку, зокрема, з надзвичайними ситуаціями. Так, як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача від 17.12.2024 №204650024903 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи: - з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 по 31.08.1991, оскільки відсутня інформація про прийняття в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання; - з 02.09.1991 по 17.02.1992, оскільки дописано дату та наказ на звільнення з роботи. Щодо незарахування періодів з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 по 31.08.1991, оскільки відсутня інформація про прийняття в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, при дослідженні трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.02.1984, вбачаються записи про трудову діяльність ОСОБА_1 в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 року по 31.08.1991. Остання не містить записів про встановлений і вироблений мінімум трудової участі у колгоспі «імені Фрунзе». Колегія суддів зазначає, що за змістом роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 № 17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення»», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві. Отже, відсутність відомостей про вироблені позивачем трудодні за період з з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 року по 31.08.1991, за наявності записів у трудовій книжці про роботу позивача у вказані періоди в колгоспі «імені Фрунзе», не є підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу позивача. Таким чином, у разі відсутності у документах інформації про встановлений в спірний період мінімум трудової участі позивача, відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу згідно чинного законодавства, чого в свою чергу, зроблено не було. Крім того, колегія суддів вважає, що право позивача на зарахування спірних періодів до страхового стажу не повинно бути обмежено обставинами, незалежними від нього, а саме у зв`язку зі збройною агресією проти України та її наслідками, оскільки колгосп "імені Фрунзе" знаходиться на території РФ. Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що розбіжності чи невідповідності даних, які містяться у трудовій книжці могли бути перевірені органом, що призначає пенсію, оскільки такий орган має право вимагати від підприємств, установ та організацій надання підтверджуючих документів в порядку ч. 3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, враховуючи наявність у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 28.02.1984 записів про трудову діяльність ОСОБА_1 в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 року по 31.08.1991, колегія дійшла висновку про підтвердження зайнятості позивача на роботах у колгоспі, а тому вказані періоди (з 01.04.1990 по 20.11.1990 та з 01.04.1991 року по 31.08.1991) мають бути враховані відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком. Щодо незарахування періоду з 02.09.1991 по 17.02.1992, оскільки дописано дату та наказ на звільнення з роботи, колегія суддів зазначає наступне. З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.02.1984 вбачаються записи про його трудову діяльність в кооперативі "Лотос" з 02.09.1991 по 17.02.1992. Відповідно до пунктів 2.4, 2.6, 2.8, 2.9 Інструкції № 58 Про порядок ведення трудових книжок працівників, усi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видання наказу (розпорядження), але не пiзнiше тижневого строку, а в разi звiльнення у день звiльнення i повиннi точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число i мiсяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фiолетового кольорiв, i завiряються печаткою запис про звiльнення, а також вiдомостi про нагородження та заохочення. Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов`язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису. Станом на дату першого заповнення трудової книжки позивача, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, яка містить аналогічні приписи щодо обов`язку роботодавця на належне заповнення трудової книжки працівника. Тобто позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невідповідне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження права належного соціального захисту громадянина. Таким, чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1984 період роботи в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 по 17.02.1992. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення №204650024903 від 17.12.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Крім того, наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи відповідно до трудової книжки від 28.02.1984 серії НОМЕР_1 в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 по 17.02.1992 та в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 по 20.11.1990, з 01.04.1991 року по 31.08.1991. Колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період її роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, тому належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти належне відповідно до чинного законодавства України рішення з урахуванням встановлених судом обставин. Доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновок суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на висновки суду не впливають. За таких обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та ( або) резолютивної частини. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/2148/25 змінити шляхом викладення резолютивної частини у наступній редакції: "Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр-т. Б.Хмельницького, 116А, м. Дніпро, 49033, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204650024903 від 17.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки від 28.02.1984 серії НОМЕР_1 в кооперативі «Лотос» з 02.09.1991 по 17.02.1992 та в колгоспі «імені Фрунзе» з 01.04.1990 по 20.11.1990, з 01.04.1991 року по 31.08.1991. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням встановлених судом обставин. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр-т. Б.Хмельницького, 116А, м.Дніпро, 49033, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) ". Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло