Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4036/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4036/24 Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 24.06.2024р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України у Львівській області, ГУПФ України в Херсонській області, ГУПФ України в Запорізькій області про (з урахуванням уточненої позовної заяви): - визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Львівській області від 12 січня 2024 року №213050036615 (надіслано листом від 16 січня 2024 року №2100-0304-8/2240) про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Запорозькій області від 26 січня 2024 року №213050036615 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язання ГУПФ України в Херсонській області зарахувати до трудового загального стажу ОСОБА_1 період роботи з період роботи з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року; - зобов`язання ГУПФ України в Херсонській області зарахувати до трудового загального стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина - ОСОБА_2 ); - зобов`язання ГУПФ України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з зарахуванням страхового стажу з 06 грудня 2023 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 08 січня 2024 року позивач звернулася до ГУПФ України в Херсонській області з заявою про призначення пенсії за віком. ГУПФ України в Львівській області, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 12 січня 2024 року №213050036615 відмовило в призначенні пенсії за віком, не зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи на посаді псаломщика ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року у зв`язку із відсутністю підтвердження сплати страхових внесків. Також, до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 відсутній штамп про видачу паспорту. Для зарахування періоду догляду за дитиною до 3-х років рекомендовано надати паспорт цієї дитини або надати заяву з відповідною позначкою щодо виховання дитини до 3-х років. На виконання рекомендацій рішення від 12 січня 2024 року №213050036615, позивач 22 січня 2024 року вдруге звернулася з заявою до ГУПФ України в Херсонській області та надав паспорт ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за №МР396177. ГУПФ України в Запорозькій області розглянуло заяву та додані до неї документи, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 26 січня 2024 року №213050036615 відмовив в призначенні пенсії за віком з наступних підстав: - період роботи з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року на посаді хористки ІНФОРМАЦІЯ_4 та на посаді псаломщика ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків релігійними організаціями на зазначені періоди; - період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 13 серпня 1985 року відсутній штамп про видачу паспорту. Позивач вважала рішення ГУПФ України в Запорізькій області від 26 січня 2024 року №213050036615 протиправним та таким, що підлягає скасування, а тому звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом. Відповідач ГУПФ України в Херсонській області, позов не визнав, вказуючи, що ним жодних рішень відносно заяв про призначення пенсії за віком позивача не приймалося, адже заяви розглядалися іншими управліннями ПФУ та відповідно ними приймалися рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. Зокрема, оскаржуване рішення про відмову від 26 січня 2024 року №213050036615 прийняте ГУПФ України в Запорізькій області, до виключних повноважень якого належить прийняття рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , то відсутні підстави для покладення зобов`язань щодо вчинення певних дій на ГУПФ України в Херсонській області. Відповідач ГУПФ України в Запорізькій області, позов не визнав, вказуючи, що релігійні організації, їх підприємства і заклади зобов`язані зареєструватись у Пенсійному фонді України, як платники внесків, вносити до Пенсійного фонду України відрахування на державне пенсійне страхування у порядку і розмірах, визначених для громадських організацій, їх підприємств і установ. У такому ж порядку можуть бути сплачені страхові внески за минулий час для зарахування до стажу для призначення пенсій періодів роботи до моменту розповсюдження обов`язкового соціального страхування на працівників релігійних організацій. Крім того, ст. 62 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року, пенсії призначались, зокрема, робочим, службовцям та іншим громадянам, на яких розповсюджується державне соціальне страхування, у тому числі робочим та службовцям, які працюють в релігійних організаціях, якщо з ними укладено трудовий договір за участю профспілкового органу за затвердженою формою. Договір за участю профспілкових організацій не укладався з членами виконавчих органів релігійних об`єднань та особами, які беруть участь у здійсненні релігійних обрядів. До заяви про призначення пенсії було надано трудовий договір №432 від 01 травня 1993 року, зареєстрований в обласному Комітеті профспілки працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств, та довідку Херсонської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення від 03 липня 2020 року №01-14, в якій зазначено, що за період з 01 травня 1993 року по 01 січня 1998 року Свято-Єкатерининським собором м. Херсона страхові внески сплачувались. Оскільки зазначена довідка видана без підстав та згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу періоди роботи з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року не враховані при обчисленні страхового стажу за відсутності підтвердження сплати страхових внесків. Трудовий договір за період роботи з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона взагалі не було надано. Щодо зарахування періоду догляду за дитиною до 3-ох річного віку 27 липня 1985 р.н. до страхового стажу, ГУПФ України в Запорізькій області зазначав, що відповідно до п.11 Порядку №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку. Згідно з п.13 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України №316 від 17 серпня 1994 року (далі Інструкція №316), одночасно із заповненням паспорта працівник паспортної служби повинен: - зазначити на зворотному боці однієї з фотокарток прізвище та ініціали власника, наклеїти її на заяву форми №1 у відповідному місці в залежності від віку одержувача і поставити свій підпис, що засвідчує оформлення паспорта; - зробити в паспорті, що видається в порядку обміну чи замість втраченого, відмітки про реєстрацію шлюбу, а також на прохання громадян, запис про дітей та інші записи, передбачені діючими законодавчими актами України; - вказати в розділі "Службові відмітки" заяви форми №1 колишнє прізвище, ім`я та по батькові, якщо обмін паспорта проводиться у зв`язку зі зміною прізвища імені та по батькові; - списати паспорт на витрату за книгою форми №2 (додаток №2); - проставити на документах, що стали підставою для видачі паспорта, і в розділі "Особливі відмітки" військових квитків штамп форми №3 про видачу паспорта (додаток №3); - оформити прописку з проставленням у паспорті відповідного штампа, за винятком випадків, коли прописка здійснюється виконкомами сільських, селищних Рад народних депутатів або коли оформити її водночас із одержанням паспорта немає можливості. Оскільки, у свідоцтві про народження дитини відсутній штамп про видачу паспорта, спірний період догляду за дитиною до 3-ох річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути зарахований до страхового стажу позивача. Враховуючи вищевикладене, ГУПФ України в Запорізькій області вважав, що його дії не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Запорізькій області, ГУПФ України в Херсонській області, ГУПФ України в Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Львівській області від 12 січня 2024 року №213050036615 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Запорозькій області від 26 січня 2024 року №213050036615 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУПФ України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05 серпня 1983 року: з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року на посаді хористки ІНФОРМАЦІЯ_4 та на посаді псаломщика ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року. Зобов`язано ГУПФ України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина - ОСОБА_2 ), до досягнення трьох років. Зобов`язано ГУПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. В апеляційній скарзі ГУПФ України в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - оскільки довідка видана без підстав та згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу періоди роботи з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року не враховані при обчисленні страхового стажу за відсутності підтвердження сплати страхових внесків. Трудовий договір за період роботи з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року на посаді хористки ІНФОРМАЦІЯ_4 взагалі не було надано; - у свідоцтві про народження дитини відсутній штамп про видачу паспорта, спірний період догляду за дитиною до 3-ох річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути зарахований до страхового стажу позивача. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено. Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини: Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідачів про те, що позивач не надала трудовий договір за спірний період, є безпідставними, оскільки згідно з приписами п.5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, такі документи є лише додатковими, що обов`язково мають бути надані в разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці особи. Втім у трудовій книжці позивачки зафіксовані всі спірні періоди її роботи. Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05 серпня 1983 року: з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року на посаді хористки ІНФОРМАЦІЯ_4 та на посаді псаломщика ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року, підлягають зарахуванню до її страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки підтверджені належними та достатніми доказами. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є позивач ОСОБА_1 ГУПФ України в Запорізькій області не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов`язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства, тому такі доводи є безпідставними. Таким чином, суд першої інстанції вважав, що період догляду за дитиною, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку, має бути зарахований до страхового стажу позивача. З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачі, відмовляючи зараховувати вищезазначені спірні періоди, діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення ГУПФ України в Львівській області від 12 січня 2024 року №213050036615 та рішення ГУПФ України в Запорозькій області від 26 січня 2024 року №213050036615, протиправними та такими, що належать до скасування. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст.46, п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 26, 27, 28 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" №987-ХІІ, п.п.1.1, 1.7, 4.1, 4.2, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року . Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Приписами ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно ч.ч.1, 4 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. За правилами ст. 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (ст. 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Згідно ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Відповідно п.1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). Згідно п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Пунктом 4.1 Порядку №22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Відповідно п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі. Згідно п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. За змістом п.1 Постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 "Про трудові книжки працівників" та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 13 вказаної Постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до п.18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що час роботи в релігійних організаціях зараховувався до загального стажу роботи за умови, що професія працівника була передбачена Переліком осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів, затвердженого постановою ЦК профспілок працівників місцевої промисловості і комунального господарства від 21 серпня 1962 року і трудовий договір з якими був укладений за участю профспілкових органів. До зазначеного Переліку було включено наступні категорії працівників: прибиральниці, охоронці, двірники. Якщо перелічені особи одночасно виконували обов`язки церковних старост, членів виконавчих комітетів органів релігійних організацій або брали участь у здійсненні обрядів, то трудове законодавство на них не поширювалось і трудові договори за участю профспілкових органів з ними не укладались. Так, відповідно до постанови Президії ЦК профспілок працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств від 17 грудня 1980 року затверджено Перелік осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів. Трудові договори за участю профспілкових органів не могли укладатись з членами виконавчих органів релігійних організацій і особами, які брали участь у здійсненні релігійних обрядів. Право на укладення трудових договорів за участю профспілкових органів в цей період мали рахунково-бухгалтерський персонал, працівники канцелярій, працівники господарського, побутового обслуговування, працівники по проектуванню, будівництву, декораціях і ремонту будівель, працівники транспорту та його обслуговування, робітники виробничих майстерень. Відповідно до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 12 вересня 1990 року №369/16-52, періоди роботи в релігійних організаціях зараховувались до загального трудового стажу в тих випадках, коли трудовий договір на виконання цієї роботи укладений за участю профспілкових органів. Відтак, законодавство колишнього СРСР передбачало дві умови для зарахування періоду роботи у релігійних організаціях до загального трудового стажу, зокрема, протягом спірного періоду: наявність посади у відповідному Переліку та наявність трудового договору за участю профспілкових органів. Проте, 23 квітня 1991 року прийнято Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" №987-ХІІ (далі Закон №987-ХІІ), ст. 25 якого визначено, що релігійна організація має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах. Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами профспілки. Відповідно ст. 26 Закону №987-ХІІ на громадян, які працюють у релігійних організаціях за трудовим договором, поширюється законодавство про працю нарівні з робітниками і службовцями державних і громадських підприємств, установ і організацій. Оподаткування одержуваних від роботи у релігійних організаціях доходів громадян, включаючи священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, здійснюється за ставками, встановленими для робітників і службовців державних підприємств, установ та організацій. Згідно ст. 27 Закону №987-ХІІ на громадян, які працюють на всіх підприємствах, заснованих релігійними організаціями, а також у створених ними добродійних закладах, поширюються законодавство про працю, порядок оподаткування, соціального страхування і соціального забезпечення робітників і службовців державних і громадських підприємств, установ і організацій. Статтею 28 Закону №987-ХІІ визначено, що громадяни, які працюють у релігійних організаціях, включаючи священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню нарівні з робітниками та службовцями державних і громадських підприємств, установ і організацій. З цією метою релігійні організації, їх підприємства і заклади вносять до фонду державного соціального страхування і пенсійного фонду відрахування в порядку і розмірах, що встановлюються для громадських організацій, їх підприємств і установ. Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 05 серпня 1983 року, остання працювала: - у період з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року в Свято-Духівському соборі міста Херсона на посаді хористки (прийнята на роботу згідно з указом митрополита Одеського і Херсонського №2417 від 16 лютого 1985 року та звільнена за власним бажанням на підставі указу Єпіскопа Херсонського і Таврійського №36 від 29 квітня1993 року); - з 01 травня 1993 року в Свято-Єкатеринського собору м. Херсон на постаді псаломщиці (прийнята на роботу згідно з наказом №2 від 01 травня 1993 року і трудовим договором з обкомом профспілки від 01 травня 1993 року №432), з 03 вересня 2020 року посада псаломщика змінена у відповідності до Державного класифікатора 003-2010 на регента (наказ від 03 вересня 2020 року №16). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст трудової книжки позивача підтверджує її працевлаштування в спірні періоди. При цьому, записи за спірний період внесені відповідно до вимог законодавства, засвідчені відповідними печатками підприємства, вказано реквізити розпорядчих актів про призначення та звільнення, і дефекти щодо вчинення записів відсутні. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що період роботи позивача на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона з 16 лютого 1985 року по 29 квітня 1993 року, та на посаді псаломщика Свято-Єкатеринського собору м. Херсон з 01 травня 1993 року по 30 квітня 1998 року та з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2002 року, підтверджується записами в трудовій книжці. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вищезазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача для розрахунку пенсії. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягненню трирічного віку у зв`язку з відсутністю у свідоцтві про народження штампа про видачу паспорта, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 3 ст. 56 Закону №1788 встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Згідно ч.2 ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Відповідно п.11 наведеного вище Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Колегія суддів вважає за необхідне акцентує увагу на тому, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є позивач ОСОБА_1 . Таким чином, пенсійний орган повинен був зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.