Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1794/25

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 р. Справа № 480/1794/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/1794/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 12.02.2025 № 1834500034702 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 11.03.2008 по 17.03.2009, 18.03.2009 по 20.10.2009 , з 23.12.2009 по 16.11.2010, з 14.01.2011 по 14.11.2011, з 15.11.2011 по 01.06.2012, з 25.07.2012 по 28.05.2013, з 20.06.2013 по 11.03.2014 в ЗАО "Стальконструкція В", з 03.06.2016 по 22.09.2016 в ТОВ "призводственно строительній фірмі "Сталькон" та призначити пенсію за віком з дня звернення, а саме з 04.02.2025. В обґрунтування позовних вимог вказує, що подав заяву до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії, однак отримав відмову через відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема до страхового стажу не зараховано оспорювані періоди через припинення 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вважає таку відмову протиправною у зв`язку із чим просить скасувати відповідне рішення та зарахувати до страхового стажу оспорюваний період, який набутий за час дії відповідної угоди. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2025 № 1834500034702 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11 березня 2008 року по 17 березня 2009 року; з 18 березня 2009 року по 20 жовтня 2009 року; з 23 грудня 2009 року по 16 листопада 2010 року; з 14 січня 2011 року по 14 листопада 2011 року; з 15 листопада 2011 року по 01 червня 2012 року; з 25 липня 2012 року по 28 травня 2013 року; з 20 червня 2013 року по 11 березня 2014 року в ЗАО "Стальконструкція В" та з 03 червня 2016 року по 22 вересня 2016 року в ТОВ "призводственно строительній фірмі "Сталькон" і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно діючого законодавства. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати в сумі 1211,20 гривень по сплаті судового збору. У задоволенні інших вимог - відмовлено. ГУ ПФУ в Сумській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відсутні правові підстави для зобов`язання здійснити певні дії, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України Львівській області. Судом першої інстанції не враховано, проживання позивача на території, яку обслуговує головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду. Щодо зобов`язань в частині зарахування до страхового стажу позивача періоди його роботи на території російської федерації та з 11.03.2008 по 17.03.2009, з 18.03.2009 по 20.10.2009, з 23.12.2009 по 16.11.2010, з 14.01.2011 по 14.11.2011, з 15.11.2011 по 01.06.2012, з 25.07.2012 по 28.05.2013, з 20.06.2013 по 11.03.2014 та з 03.06.2016 по 22.09.2016, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною 1 статті 40 Закону 1058. Позивач та Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області не скористались правом надання відзивів на апеляційну скаргу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 04.02.2025 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Сумській області для призначення пенсії за віком та надав для цього необхідні документи. 12.02.2025 рішенням ГУ ПФУ в Львівській області № 1834500034702 позивачу ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до рішення про відмову необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 25 років 05 місяці 24 дні. До трудового стажу не зараховано періоди роботи в росії з 11.03.2008 по 17.03.2009, з 18.03.2009 по 20.10.2009, з 23.12.2009 по 16.11.2010, з 14.01.2011 по 14.11.2011, з 15.11.2011 по 01.06.2012, з 25.07.2012 по 28.05.2013, з 20.06.2013 по 11.03.2014, з 03.06.2016 по 22.09.2016 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) РФСР до 31.12.1991. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу передбаченого ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 01.01.2027 по 31.12.2027 включно від 24 до 34 роки та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Згідно наданих документів право на пенсійну виплату матиме з 17.11.2027. Не погоджуючись з даним рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та за наявності чинних у період роботи особи положень вказаної Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), які є чинними на час виникнення спірних відносин. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 квітня 2024 року - не менше 31 років у чоловіків. Згідно з ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV). До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом № 1788-XII. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Приписами абз.1 п.3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як встановлено з копії трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 11.03.2008) ОСОБА_1 з 11.03.2008 по 17.03.2009, з 18.03.2009 по 20.10.2009, з 23.12.2009 по 16.11.2010, з 14.01.2011 по 14.11.2011, з 15.11.2011 по 01.06.2012, з 25.07.2012 по 28.05.2013, з 20.06.2013 по 11.03.2014, (запис в трудовій книжці під № 1-14 працював в будівельному участку на посаді електрозварювальника 5 розряду ЗАО "Стальконструкція В". З 03.06.2016 по 22.09.2016 (запис в трудовій книжці 15-16 ) працював в на посаді електрозварювальника в ТОВ "призводственно строительная фирма "Сталькон". Відповідно до копії довідки про доходи фізичної особи за 2010 рік № 239 від 15.05.2014, яка видана ОСОБА_1 в ЗАО "Стальконструкція В" з січня по березень включно, з травня по серпень включно та за жовтень, листопад включно отримував заробітну плату, на яку нараховувалися податки та утримувалися, що підтверджується довідкою. Відповідно до копії довідки про доходи фізичної особи за 2011 рік № 240 від 15.05.2014, яка видана ОСОБА_1 в ЗАО "Стальконструкція В" з січня по квітень включно та за червень, липень, листопад 2011 року отримував заробітну плату, на яку нараховувалися податки та утримувалися, що підтверджується довідкою. Відповідно до копії довідки про доходи фізичної особи за 2012 рік № 241 від 15.05.2014, яка видана ОСОБА_1 в ЗАО "Стальконструкція В" з травня по грудень включно отримував заробітну плату, на яку нараховувалися податки та утримувалися, що підтверджується довідкою. Відповідно до копії довідки про доходи фізичної особи за 2013 рік № 242 від 15.05.2014, яка видана ОСОБА_1 в ЗАО "Стальконструкція В" з січня по березень включно, травень та липень - листопад включно отримував заробітну плату, на яку нараховувалися податки та утримувалися, що підтверджується довідкою. Відповідно до копії довідки про доходи фізичної особи за 2014 рік № 243 від 15.05.2014, яка видана ОСОБА_1 в ЗАО "Стальконструкція В" в січні та березні отримував заробітну плату, на яку нараховувалися податки та утримувалися, що підтверджується довідкою. Відповідач в рішенні зазначає причину відмови те, що з 19.06.2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв`язку з чим, стаж роботи зараховується тільки по 31.12.1991. Тобто, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не є діючою, оскільки припинила свою дію в червні 2023 року. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. У відповідності до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. 13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: "виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення". Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Згідно з абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" (надалі Постанова № 1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві. Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023. З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Колегія суддів вказує, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди. Відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2025 №1834500034702 є безпідставними та необґрунтованими. З урахуванням висновків суду першої інстанції щодо протиправності та необхідності скасування оспорюваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким було відмовлено позивачу у призначенні пенсі за віком, колегія суддів звертає увагу, що зазначене рішення пенсійного органу було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, і саме останнє досліджувало заяву ОСОБА_1 від 04.02.2025 та пенсійні документи останнього та вирішувало питання щодо призначення пенсії, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Дії зобов`язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується. Відтак, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким в даному випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Наведене вище також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23. З урахуванням наведеного вище, а також з огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 відсутні правові та фактичні обставини для покладання на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вчинення дій зобов`язального характеру, оскільки компетентним органом є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. В даному випадку належним відповідачем у частині позовних вимог зобов`язального характеру є саме Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції в частині необхідності покладання на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вчинення дій зобов`язального характеру, є необґрунтованими. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів уважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11 березня 2008 року по 17 березня 2009 року; з 18 березня 2009 року по 20 жовтня 2009 року; з 23 грудня 2009 року по 16 листопада 2010 року; з 14 січня 2011 року по 14 листопада 2011 року; з 15 листопада 2011 року по 01 червня 2012 року; з 25 липня 2012 року по 28 травня 2013 року; з 20 червня 2013 року по 11 березня 2014 року в ЗАО "Стальконструкція В" та з 03 червня 2016 року по 22 вересня 2016 року в ТОВ "призводственно строительній фірмі "Сталькон" і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно діючого законодавства, шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в зміненій редакції. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 480/1794/25 змінити шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в такій редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11 березня 2008 року по 17 березня 2009 року; з 18 березня 2009 року по 20 жовтня 2009 року; з 23 грудня 2009 року по 16 листопада 2010 року; з 14 січня 2011 року по 14 листопада 2011 року; з 15 листопада 2011 року по 01 червня 2012 року; з 25 липня 2012 року по 28 травня 2013 року; з 20 червня 2013 року по 11 березня 2014 року в ЗАО "Стальконструкція В" та з 03 червня 2016 року по 22 вересня 2016 року в ТОВ "призводственно строительній фірмі "Сталькон" і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно діючого законодавства.". В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року по справі №480/1794/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий