Постанова 4803 № 204/3815/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2032/25 Справа № 204/3815/25 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Бойко Н.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чечелівського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: За постановою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. 16 липня 2025 року на вказану постанову адвокат Бойко Н.О. подала апеляційну скаргу з клопотанням, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_1 не отримував будь-яких повісток про розгляд даної справи, а також не отримував копії оскарженої постанови, а про наявність постанови дізнався випадково з порталу Судова влада та 21 травня 2025 року він звернувся до адвоката для отримання правничої допомоги, який лише 23 травня 2025 року ознайомився з матеріалами справи. Після цього, 29 травня 2025 року адвокат звернувся з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду, яку постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2025 року було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що також, після повторного звернення з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2025 року адвокату також було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження. У зв`язку з чим, адвокат Бойко Н.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження. Перевіривши матеріали справи стосовно обставин, покладених в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, виходжу з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України"). Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема, у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа № 299/2987/15-к; провадження № 51-4594 км18), зазначено наступне. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року). При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній в суді першої інстанції під час винесення оскарженої постанови від 13 травня 2025 року. Однак, відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 достеменно знав про перебування в провадженні Чечелівського районного суду м. Дніпра справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить особистий підпис останнього в протоколі про адміністративне правопорушення, а отже, він мав можливість своєчасно ознайомитись з матеріалами справи. Крім того, матеріали справи також містять поштові повідомлення ОСОБА_1 про дату час та місце розгляду справи, однак які були повернуті на адресу місцевого суду у зв`язку з тим, що останній не проживає за вказаною адресою. При цьому слід звернути увагу, що адреса, на яку були відправлені судові повідомлення, вказана саме ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, що в свою чергу виключає будь-які сумніви щодо помилковості адреси останнього. Тобто, ОСОБА_1 достеменно знав про перебування в провадженні суду справи про адміністративне правопорушення, а отже і мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, своєчасно з`явитися до суду для розгляду справи, отримати копію судового рішення та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження. Натомість апеляційна скарга первинно була подана до суду представником ОСОБА_1 лише 29 травня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження, при тому, що протокол відносно нього був складений ще 17 березня 2025 року, в його присутності. Посилання клопотання на те, що ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи, про прийняте рішення йому не було відомо та про існування відносно нього постанови, останній дізнався випадково в травні 2025 року, з огляду на наведені вище обставини, не є слушними. Таким чином, представником ОСОБА_1 у клопотанні не наведено причин, які б позбавляли останнього можливості своєчасно дізнатися про результати прийнятого суддею рішення, своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що він не був присутній в судовому засідання та не знав про складання протоколу. Враховуючи наведене вище, вважаю, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції, зазначені адвокатом Бойко Н.О. в обґрунтування клопотання, не є поважними, а відтак, не можуть бути підставою для поновлення такого строку. Враховуючи наведене вище, вважаю, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції, зазначені адвокатом Бойко Н.О. в обґрунтування клопотання, не є поважними, а відтак, не можуть бути підставою для поновлення такого строку. При цьому слід також врахувати, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2025 року адвокату Бойко Н.О. вже було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження. Далі, 06 та 12 червня 2025 року адвокат Бойко Н.О. повторно зверталася до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2025 року адвокату Бойко Н.О. було повторно відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження. В подальшому, 16 липня 2025 року, адвокат Бойко Н.О. вже втретє звернулася з розглядуваною апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зауважую, що відповідно ст. 294 КУпАП, апеляційному оскарженню підлягає лише постанова судді, яка не набрала законної сили. Як було встановлено вище, постановами Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2025 року та 19 червня 2025 року адвокату Бойко Н.О. було двічі відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження з тих же підстав і обставин, які наведенні в даному клопотанні про поновлення строку. А отже, відповідно до положень зазначеної вище норми закону, оскаржена постанова набрала законної сили ще з моменту прийняття Дніпровським апеляційним судом первинної постанови про відмову в поновленні строку, тобто з 05 червня 2025 року. Таким чином, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чечелівського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року вже було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. За змістом даного аналогічного клопотання про поновлення строку, адвокат Бойко Н.О. також посилається на ті ж самі підстави і обставини, які вже згідно вказаних вище постанов апеляційного суду були предметом розгляду та за результатом розгляду яких вже було прийнято рішення про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови, що унеможливлює втретє розглядати одне і теж клопотання з одних і тих же підстав і обставин. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Відмовити представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокату Бойко Н.О. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Чечелівського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Корчиста