Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/1468/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/924/24 Справа № 201/1468/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року м. Дніпро Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Кріпаченка Дмитра Сергійовича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. 21 березня 2024 року захисником подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання заявник вказує на те, що розгляд справи було призначено на 06 березня 2024 року о 10:10 год, однак через зайнятість судді в іншому провадженні час слухання було перенесено на 15:00 год того ж дня. Однак судове засідання у визначений час не відбулося та помічник повідомила, що у клопотанні сторони захисту було відмовлено та ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що свідчить про грубе порушення вимог законодавства, яке позбавило особу права на захист. При цьому захисник вказує, що текст оскаржуваної постанови було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 14 березня 2024 року та надано загальний доступ до вказаної постанови 15 березня 2024 року, після чого ним того-ж дня отримано в суді текст судового рішення нарочно. Отже заявник вважає, що строк на подачу апеляційної скарги на рішення місцевого суду пропущено з поважних причин та просить його поновити. Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску захисником строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України"). Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року). При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Кріпаченко Д.С., хоча і не були особисто присутніми у судовому засіданні під час розгляду даної справи, але були обізнані про те, що справа розглядається у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, про що свідчить подане стороною захисту клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення (а.с.19-22) і про що зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого суду. Тому суд, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано зазначив мотиви, за яких він дійшов до переконання про можливість розгляду справа за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Натомість, як зазначає сам апелянт, 06 березня 2024 року, тобто в день винесення оскаржуваної постанови, від помічника судді йому стало відомо про прийняте судом рішення, однак за отриманням копії оскаржуваного рішення захисник звернувся лише 15 березня 2024 року, про що свідчить його особистий підпис в супровідному листі від 06 березня 2024 року (а.с.31), тобто в межах строку на апеляційне оскарження, який спливав 16 березня 2024 року. Проте апеляційна скарга була сформована захисником Кріпаченком Д.М. лише 19 березня 2024 року (а.с.36-40), а фактично подана до суду першої інстанції 21 березня 2024 року (а.с.36), про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. Таким чином вказані обставини свідчать про те, що як сам ОСОБА_1 , так і захисник Кріпаченко Д.С. безумовно були обізнані про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення та про зміст ухваленого судом рішення, а отже мали можливість своєчасно отримати копію постанови судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2024 року та, у разі не згоди з прийнятим рішенням, своєчасно подати апеляційну скаргу, але не скористалися своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк. З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника доводами щодо поважності причин пропуску ним строків на апеляційне оскарження постанови судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року та апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки апелянт вчасно, знаючи про результати прийнятого судом рішення та отримавши копію постанови в межах строку на апеляційне оскарження, мав можливість своєчасно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, проте не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними. Сам факт оприлюднення оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 березня 2024 року та надання загального доступу до вказаної постанови 15 березня 2024 року, на що посилається апелянт, не позбавляло його можливості раніше звернутися до місцевого суду для реалізації своїх процесуальних прав. Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Кріпаченка Д.С.про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,- П О С Т А Н О В И В : Відмовити захиснику Кріпаченку Дмитру Сергійовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130КУпАП. Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО