Постанова 4803 № 204/166/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1592/24 Справа № 204/166/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2024 року м. Дніпро Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Кріпаченка Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605, 60 грн. Провадження в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП. 04 червня 2024 року захисником подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання, посилаючись на п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.8 ч.3 ст.129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2019 року (справа №130/2448/16-к), заявник вказує на те, що копію оскаржуваної постанови ним було отримано 30 травня 2024 року, а без повного тексту судового рішення він був позбавлений можливості надати належне обгрунтування апеляційної скарги. Отже заявник вважає, що він має право на поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити. Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску захисником строку на апеляційне оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України"). Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року). При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Як убачається з матеріалів справи захисник Кріпаченко Д.С., хоча і не був особисто присутнім у судовому засіданні 10 квітня 2024 року під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, але був обізнаним про те, що дана справа розглядається у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська, про що свідчать розписки про слухання справи (а.с.13,36,49), довідки про доставку повідомлення у додаток Viber (а.с.19,42,51), а також його заяви про ознайомлення з матеріалами справи та про перенесення судових засідань (а.с.12, 15-16, 35, 39-40). Таким чином вказані обставини свідчать про те, що захисник Кріпаченко Д.С. безумовно був обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративні правопорушення, а отже мав можливість своєчасно з`явитися до суду для розгляду справи, отримати копію судового рішення та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, який спливав 20 квітня 2024 року, але не проявив зацікавленості у результатах судового розгляду справи та не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк. Натомість апеляційна скарга була сформована та подана до суду захисником Кріпаченком Д.С. лише 04 червня 2024 року (а.с.63-65). Крім того, апеляційний суд наголошує, що захисником у клопотанні взагалі не наведено причин, які б унеможливлювали його своєчасно дізнатися про результати прийнятого судом рішення, своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що копію оскаржуваної постанови було отримано 30 травня 2024 року. Разом з цим, на переконання апеляційного суду, є некоректними посилання захисника на правову позицію ККС Верховного суду, викладену у справі №130/2448/16-к щодо визначення підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ці висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кримінально процесуальним кодексом України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у даній справі та які регулюються нормами КУпАП. Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Кріпаченка Д.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 рокупо справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,- П О С Т А Н О В И В : Відмовити захиснику ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО