Постанова 4820 № 686/23623/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/23623/22 Провадження № 22-ц/820/1115/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей, припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 березня 2025 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ РАЦС), про виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей, припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам. ОСОБА_2 зазначив, що з 22 вересня 2001 року по 20 квітня 2012 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . В шлюбі ОСОБА_3 народила двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - батьком яких у відповідних актових записах про народження записано позивача. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із відповідачкою, а за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц з нього стягуються аліменти на дітей. ОСОБА_3 систематично перешкоджала позивачу відвідувати дітей і брати участь у їх вихованні, а також постійно заявляла про те, що він не є біологічним батьком її дітей. За таких обставин ОСОБА_2 просив суд: виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 від 10 листопада 2004 року №2539, здійсненого в книзі реєстрації народжень Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції, відомості про нього як батька дитини; виключити з актового запису про народження ОСОБА_5 від 21 серпня 2007 року №1933, здійсненого в книзі реєстрації народжень Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції, відомості про нього як батька дитини; припинити стягнення з нього аліментів, які стягуються на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц, на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; звільнити його від сплати заборгованості за виконавчим листом, виданим Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 17 листопада 2014 року на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 400 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 6 жовтня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття; припинити стягнення з нього аліментів, які стягуються на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2023 року у справі №686/25599/23, на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2023 року у справі №686/25599/23, на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Процесуальні дії суду першої інстанції Суд ухвалою від 19 квітня 2023 року залучив ОСОБА_4 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 березня 2025 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народились у період шлюбу сторін, у зв`язку з чим їх походження визначено від батька ОСОБА_2 , а позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність свого кровного споріднення з дітьми. Для з`ясування факту батьківства ОСОБА_2 судом двічі призначалася судово-генетична (молекулярно-генетична) експертиза, проте ця експертиза не була проведена через неявку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до експертної установи для відібрання біологічних зразків. Законодавство не передбачає право суду змусити дитину пройти тест ДНК, що відповідає найкращим інтересам дитини. Водночас у зв`язку з військовою агресією проти України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_3 знаходяться за кордоном і не з`явилися до експертної установи з поважних причин, а тому суд не може визнати факт, для з`ясування якого було призначено експертизу. Оскільки ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то підстави для припинення стягнення з нього аліментів на дітей і звільнення його від сплати заборгованості за цими аліментами відсутні. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач має обґрунтовані сумніви щодо свого батьківства стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Матеріали справи не містять доказів про те, що діти відмовилися від проходження ДНК-тесту, а проведення такого тесту суперечить їх інтересам. Також відсутні докази про поважність причин неприбуття відповідачки та дітей до експертної установи. Оскільки ОСОБА_3 ухилилася від проведення судово-генетичної експертизи та подання експертам необхідних матеріалів, то суд мав визнати факт відсутності кровного споріднення між позивачем і дітьми, для з`ясування якого експертиза була призначена. Суд першої інстанції не з`ясував фактичні причини непроведення судово-генетичної експертизи, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та Відділ РАЦС не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не врахував норми статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 3, 179 Сімейного кодексу України (далі - СК України), та не застосував норми статей 13, 47, 48, 50 ЦПК України. У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає зміні. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини З 22 вересня 2001 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстровано шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2012 року. У цьому шлюбі ОСОБА_3 народила двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 - сина ОСОБА_4 (актовий запис про народження №2539 від 10 листопада 2004 року) і ІНФОРМАЦІЯ_4 року - сина ОСОБА_5 (актовий запис про народження №1933 від 21 серпня 2007 року), - батьком яких записано ОСОБА_2 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі по 400 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 6 жовтня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття. На підставі цього рішення Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №686/21246/14-ц від 17 листопада 2014 року, який знаходиться на примусовому виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (виконавче провадження №48106408). Станом на 6 лютого 2024 року загальна сума заборгованості в межах виконавчого провадження становить 244 795 грн 53 коп. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2023 року у справі №686/25599/23 змінено розмір аліментів, встановлених рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення ним повноліття. На підставі цього рішення Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №686/25599/23 від 1 березня 2024 року, який знаходиться на примусовому виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (виконавче провадження №74581743). Станом на 17 грудня 2024 року загальна сума заборгованості в межах виконавчого провадження становить 22 890 грн 33 коп. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції а) щодо вимог про виключення відомостей про батька з актового запису про народження ОСОБА_4 , припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц Частиною першою статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. За змістом статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Із положень статті 48 ЦПК України слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України). Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що суб`єктами цивільних відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Ці особи вправі захистити свої порушені, невизнані чи оспорювані права, свободи та інтереси, пред`явивши відповідний позов до суду. Відповідачами за таким позовом є особи, які мають безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушили, не визнали або оспорили його права, свободи чи інтереси, і тому притягуються до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц). Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі №642/6181/16-ц). Водночас у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Спір про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, припинення стягнення аліментів на дитину та звільнення від сплати заборгованості за цими аліментами розглядається як спір, пов`язаний із визначенням походження дитини та обов`язку батьків утримувати дитину. Належними відповідачами у такій справі є інший із батьків або інші законні представники дитини, з якими проживає дитина. Якщо під час провадження у такій справі дитина досягла повноліття та набула цивільної процесуальної дієздатності, то вона має бути залучена до участі у справі як належний відповідач. ОСОБА_2 просить суд виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 відомості про себе як батька дитини. Також ОСОБА_2 заявив вимогу про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, власником яких є ОСОБА_4 . Враховуючи предмет і підстави заявленого ОСОБА_2 позову, належними відповідачами за цим позовом є: за вимогою про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини - ОСОБА_4 (як особа, актовий запис про народження якої оспорюється) та ОСОБА_3 (як матір дитини, актовий запис про народження якої оспорюється); за вимогою про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами - ОСОБА_4 (як власник аліментів, право якого на аліменти оспорюється) та ОСОБА_3 (як законний представник іншого власника аліментів - неповнолітнього ОСОБА_5 , право якого на аліменти оспорюється). Отже ОСОБА_4 має безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами і повинен брати участь у справі як співвідповідач. ОСОБА_4 не був залучений до участі у справі в цьому статусі, а брав участь у судовому процесі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 49 ЦПК України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 в частині вимог про виключення з актового запису про народження ОСОБА_4 від 10 листопада 2004 року №2539 відомостей про нього як батька дитини, припинення стягнення з нього аліментів за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц і звільнення його від сплати заборгованості за цим аліментами не підлягає задоволенню саме з тих підстав, що його заявлено не до всіх належних відповідачів. Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказані обставини та відмовив у позові за недоведеністю вимог. б) щодо вимог про виключення відомостей про батька з актового запису про народження ОСОБА_5 , припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2023 року у справі №686/25599/23 Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до пункту 1 статті 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. За змістом статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. В силу частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Згідно зі статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Із положень статті 136 СК України слідує, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. В силу частини другої статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Як передбачено частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Із положень частини першої статі 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. В силу статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що правовідносини між батьками та дітьми виникають на підставі їх кровної спорідненості, заснованої на біологічному походженні, відомості про яку мають бути зареєстровані в установленому порядку. Походження дитини від батька, який перебуває у шлюбі з матір`ю дитини, засвідчується органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Натомість, особа, яка записана батьком дитини, вправі оспорити запис про себе як батька в актовому записі про народження дитини через невідповідність зареєстрованого батьківства факту біологічного походження. Обов`язок довести відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною покладається на позивача, який може підтвердити цю обставину будь-якими засобами доказування. Батьки мають рівні права та обов`язки щодо матеріального утримання дитини. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Отже, право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати. Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме встановлення судом факту відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Суд встановлює або спростовує батьківство на підставі сукупності зібраних доказів, які підтверджують, у тому числі спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також визнання особою свого батьківства. При вирішенні спору щодо батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси батьків. Підставою для категоричного висновку для визнання або спростування батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Європейський суд з прав людини у справі «Калачова проти Російської Федерації» (Кalacheva v. Russian Federation, рішення від 7 травня 2009 року, заява №3451/05, п. 34) вказав на те, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Висновок експертизи, у тому числі молекулярно-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі ухилення учасника справи від участі в експертизі, зокрема нез`явлення його на експертизу або неподання ним експертам необхідних матеріалів, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Водночас, неявка особи, яка бере участь у справі, на експертизу або ухилення цієї особи від подання експертам необхідних матеріалів, якщо без цього провести експертизу неможливо, не є безумовною підставою для визнання чи відмови у визнанні судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза. Це питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від того, яка сторона, через які причини не з`явилася на експертизу або не подала експертам необхідних матеріалів, а також яке значення має для неї висновок експерта, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності. За відсутності факту ухилення учасника справи від проведення експертизи відсутні підстави для застосування наслідків ухилення, передбачених статтею 109 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі №686/3582/16-ц). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року у справі №444/526/18 констатовано, що Європейський суд з прав людини у справі «Багнєвський проти Польщі» не побачив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у неможливості відмовитися від батьківства при встановленні факту відсутності біологічного зв`язку. В цьому рішенні зазначено, що національне законодавство не передбачає будь-яких заходів, які дадуть змогу змусити дитину пройти тести ДНК. Для Суду цей елемент має вирішальне значення для збалансування відповідних інтересів. Якщо інтереси заявників не сходяться з огляду на відмову дитини пройти ДНК-тест, перевага надається інтересам дитини. Суд усвідомлює, що проведення досліджень ДНК та можливість кожному їх дотримуватися є розвитком на судовому рівні, оскільки ці тести дозволяють з певністю встановити існування або відсутність біологічних зв`язків між різними людьми. Проте Суд нагадав, що він уже вважав, що необхідність захисту третіх сторін може виключити можливість змусити їх пройти деякі медичні тести, в тому числі аналіз ДНК. Такий висновок тим більше підтверджується і в цьому випадку, коли третьою стороною є дитина. Суд не бачить нічого свавільного чи непропорційного у рішенні національного суду, який віддавав більшу увагу інтересам дитини, ніж можливої зацікавленості заявника у отриманні перевірки біологічних даних. Крім того, він вважає, що вік дитини, яка була неповнолітньою на той час, зіграв свою роль у врахуванні його інтересу. У цій же постанові Верховний Суд виснував, що законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання батьківства позивача відносно неї. ОСОБА_2 намагався спростувати факт свого батьківства висновком судово-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року за клопотанням ОСОБА_2 у справі призначено судово-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої було доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертів були поставлені питання: чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_4 .?; яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 .?; чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_5 .?; яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 .? ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 викликалися до експертної установи для відбору експериментальних зразків (біологічного матеріалу) на 23 жовтня 2023 року та 13 листопада 2023 року. В указані дні ОСОБА_2 прибув до експертної установи. Водночас ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з`явилися на відбір експериментальних зразків. 14 листопада 2023 року судовий експерт склав повідомлення №СЕ-19/102-23/16866-БД про неможливість проведення експертизи. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 вересня 2024 року за клопотанням ОСОБА_2 у справі призначено судово-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої було доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертів були поставлені питання: чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_4 .?; яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 .?; чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_5 .?; яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 .? ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 викликалися до експертної установи для відбору експериментальних зразків (біологічного матеріалу) на 30 жовтня 2024 року та 27 листопада 2024 року. В указані дні ОСОБА_2 прибув до експертної установи. Водночас ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з`явилися на відбір експериментальних зразків. 28 листопада 2024 року судовий експерт склав повідомлення №СЕ-19/102-24/20029-БД про неможливість проведення експертизи. З огляду на те, що з 18 червня 2021 року неповнолітній ОСОБА_5 перебуває разом із матір`ю ОСОБА_3 за кордоном, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що відповідачка ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_5 не прибули до експертної установи на відбір експериментальних зразків з поважних причин, а за відсутності факту ухилення ОСОБА_3 і ОСОБА_5 від проведення експертизи відсутні підстави для визнання факту, для з`ясування якого була призначена експертиза. Водночас суд правомірно врахував, що на час народження сина ОСОБА_5 сторони проживали разом і вели спільне господарство. Після народження сина сторони здійснювали його спільне виховання та утримання, а ОСОБА_2 визнавав своє батьківство стосовно сина та сплачував тривалий час аліменти на його утримання. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_2 факту відсутності кровного споріднення між ним і сином ОСОБА_5 . Також суд правильно керувався тим, що підстави для припинення стягнення з ОСОБА_2 аліментів за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2023 року у справі №686/25599/23 та звільнення його від сплати заборгованості за цими аліментам відсутні. Посилання ОСОБА_2 на обґрунтованість позову та необхідність застосування судом наслідків ухилення відповідачки від проведення судової експертизи не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону. У цій частині позовних вимог суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права є помилковими. При цьому наведені в апеляційній скарзі правові висновки Верховного Суду щодо наслідків ухилення учасника справи від участі в експертизі не є релевантним до правовідносин у справі, яка переглядається апеляційним судом. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Під час розгляду справи суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального закону в частині вирішення позовних вимог, які стосувалися ОСОБА_4 , хоча зробив правильні висновки по суті вирішеного спору. У зв`язку з цим, мотивувальну частину рішення суду слід змінити. В частині вирішення позовних вимог, які стосувалися неповнолітнього ОСОБА_5 , рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 березня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Колієв С.А. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 50