Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/5113/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1990/25 Справа № 202/5113/25 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Колєсніка С.В. на постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 червня 2025 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за участі: представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Колєсніка С.В. В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. При обставинах, встановлених місцевим судом, 19.04.2025 року о 01 годині 57 хвилини у м. Дніпро по Проспекту Миру, 33, патрульною поліцією зупинено автомобіль Деу Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування з яким були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, водій погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, пройшов огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, результат тесту склав 1,99 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі: - адвокат Колєснік С.В. просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги по суті мотивує тим, що працівники поліції, всупереч вимогам, КУпАП, не роз`яснили ОСОБА_1 права передбачені ст. 268 КУпАП, що по суті унеможливило їх використання в той час. Крім того звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебував за кермом із ознаками алкогольного сп`яніння і тому, за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, мав бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Адвокат також зазначає, що чек технічного приладу, протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис мають різний час, що взагалі ставить під сумнів проходження вказаного тесту на алкоголь, за допомогою приладу вимірювання. ОСОБА_1 про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції адвокат Колєснік С.В. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 304973 від 19 квітня 2025 року, складним у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у ОСОБА_1 виявлено стан сп`яніння, результат 1,99 ‰, з результатом якого останній погоджується; роздруківкою з приладу Драгер, відповідно до якої, у ОСОБА_1 виявлено алкогольне сп`яніння, результат 1,99 ‰; рапортом інспектора поліції від 19 квітня 2025 року, відповідно до якого, було зупинено транспортний засіб, у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водій пройшов пройти тест на приладі Драгер, результат 1,99 ‰; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого ОСОБА_1 добровільно пройшов огляду на стан алкогольного сп`яніння на приладі Драгер, результат якого 1,99 ‰, при цьому не вказував на жодні зауваження щодо незгоди з таким результатом огляду, а також не вказував на порушення порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння з боку працівників поліції. Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП. При цьому не є прийнятними доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому його огляд повинен здійснюватись відповідно до порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, тобто не працівниками поліції, а посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, оскільки ці положення розповсюджуються на тих військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Доказів виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час зупинки транспортного засобу матеріали справи не містять. Крім того, як слідує відеозапису з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 повідомив, що прямує додому на автомобілі після святкування дня народження, що також спростовує ствердження про те, що ОСОБА_1 був зупинений під час виконання обов`язків військової служби. Також є безпідставними зауваження адвоката в тій частині, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з його правами, оскільки сам ОСОБА_1 особисто поставив відповідний підпис в графі протоколу про ознайомлення з правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Слід при цьому звернути увагу, що ОСОБА_1 фактично погодився із результатом приладу Драгер та не оскаржував його, що також підтверджується і його особистим підписом в акті огляду, а також на відеозаписі, а тому і не було підстав виконувати вимоги абз. 3 ст. 266 КУпАП, відповідно до яких, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Крім того, ОСОБА_1 повідомляв співробітникам поліції, що він дійсно випив 200 грамів коньяку, та не оскаржував факт перебування в стані сп`яніння. Щодо зауважень адвоката в тій частині, що чек технічного приладу, протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис мають різний час, що взагалі ставить під сумнів проходження вказаного тесту на алкоголь, за допомогою приладу вимірювання, то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до протоколу, зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відбулась о 01.15 годині, проходження тесту, відповідно до чеку приладу Драгер відбулось о 02.04 годині, що є логічним і послідовним, а тому відсутні підстави ставити під сумнів результати огляду ОСОБА_1 . Крім того, як було зазначено вище, ОСОБА_1 на місці огляду не вказував на жодні зауваження щодо незгоди з таким результатом огляду, а також не вказував на порушення порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння з боку працівників поліції, що також свідчить про надуманість версії адвоката, стосовно надання приладом Драгер хибних показів. Таким чином, з огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого адміністративного правопорушення, є доведеною поза розумним сумнівом. З огляду на викладене, накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Колєсніка С.В., - залишити без задоволення. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 червня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Корчиста